Януковича відсторонено. Вимогу Майдану №1 виконано. Але у суспільстві відчувається не ейфорія від перемоги, а неспокій. Опозиція в парламенті, який волею долі став тим органом влади, до леґітимності якого застережень найменше, є прямим віддзеркаленням влади. Зважаючи на це, виникає тривога: чи не використає вона перемогу людей лише на власну користь. Посилюють ці застереження і перші політичні кроки нової влади.
Так, безумовно більшість людей сподівалися на відновлення справедливості і звільнення політично засудженої Юлії Тимошенко. Але заяви про можливість її балотування у президенти в перші ж години після виходу на волю викликають тривогу й обурення – невже за це люди стояли, були побиті та врешті-решт гинули на Майдані? Ну вже точно не за заміну прізвищ на табличках у великих кабінетах.
Перша знимка на волі
Всі очікують перших реальних кроків влади, тобто вирішення тих проблем, які не дозволяють Україні використовувати власний потенціал. При нагоді – під час розпаду Радянського Союзу, експерти Федерального банку Німеччини вважали Україну найперспективнішою країною пострадянського простору і найпривабливішою для інвестування. 23 роки пройшло, а прогноз педантичних німців так і не здійснився. Час би виправляти ситуацію.
Насправді, вигадувати велосипед не має потреби. Програма реанімації, тобто, така, яка би відповідала на найбільш кричущі питання, вже є – вимоги до виконання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Розумію, зважаючи на аморфність позиції європейських функціонерів, зараз у суспільстві є певне розчарування європейськими стандартами політики, але емоції емоціями, а потреба оперативних кроків дуже гостра. Ото ж, давайте проаналізуємо, що хоче суспільство і як на це відповідають вимоги так званих «пунктів Фюле».
Однією з головних вимог на даний момент є звільнення політичних в’язнів (благо Тимошенко вже з цього переліку можна виключати) та покарання винних у злочинах проти людяності. Другий пункт «вимог Фюле» наголошує на потребі виконання першої частини цієї вимоги, а також виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини, які дуже часто не виконуються. Механізми не прописуються, бо це, зрештою, суверенна справа України. Звісно, найлогічнішим шляхом є подання прокурорами клопотання в суди щодо закриття справ відповідно до закону №4073-1. Так, цей законопроект ще не підписаний президентом, тобто, є питання щодо його леґітимності. Але, гадається, або це питання може бути переголосоване і підписане в. о. президента, або проголосований новий законопроект про реабілітацію учасників масових заходів протесту у листопаді 2013 р. – лютому 2014 р. По політв’язнях, засуджених режимом раніше, має бути або загальна реабілітація, або індивідуальна. Другий шлях важчий, але дозволяє врахувати потребу кожної людини – забезпечення реабілітаційного лікування тощо. Щодо другої частини, то її вирішення має складатися з двох частин – як реформа міліції, судів, прокуратури, чого вимагають окремі пункти вимог Фюле, так і розслідування злочинів проти людяності з ініціативи нової влади з залученням громадських і міжнародних експертів. У цьому руслі було би доцільно ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду і поширити на Україну юрисдикцію суду, який займається таким видом злочинів. Благо, відповідні законопроекти вже є у Верховній Раді (№0072 від 22 лютого 2014 року авторства Геннадія Москаля).
Стрімка кар'єра у Турчинова: депутат, в. о. спікера, в. о. президента
Наступною вимогою людей на Майдані є люстрація – перш за все щодо тих, хто брав участь у злочинах проти людства, про що ми вже говорили вище, але й антикорупційна. Недавні репортажі журналістів із Межигір’я, Сухолуччя й інших президентських маєтків чітко вказують, де можна, з одного боку, знайти кошти на підтримку родин жертв режиму, а з іншого – ще й залучити стартовий капітал для впровадження економічних і соціальних реформ.
Щоби боротьба з корупцією була ефективна, потрібно створити незалежне Національне бюро розслідувань, інституції для розслідування злочинів, вчинених державними службовцями високого ранґу, працівниками міліції та прокуратури з пріоритетною сферою юрисдикції – антикорупційна діяльність. Про це говориться у 8-му пункті вимог Фюле. Напрямок боротьби з корупцією мав би доповнюватися підвищенням контролю за державними закупівлями (законодавча база для цього є – законопроекти №2207 щодо підсилення прозорості закупівель підприємств і №2012а про відкритість використання публічних коштів, обидва авторства Лесі Оробець, Віктора Чумака, Михайла Головка й інших народних депутатів) і розширенням повноважень Рахункової палати для контролю місцевих бюджетів. Ці вимоги теж є у переліку вимог ЄС для укладання угоди про асоціацію.
Серед пріоритетних реформ, які необхідні Україні і на яких свого часу наголошувала Європа, є реформа виборчого законодавства (перший пункт Фюле), міліції (п’ятий), прокуратури та судова реформа (четвертий). Фактично ці реформи мають на меті зруйнувати опори колишнього режиму Януковича – політичну корупцію та скуповування голосів, а також приватизацію силових і законодавчих органів влади.
Десь уже є розроблені концепції реформ, як, наприклад, концепція реформування міліції, розроблена командою партії Демократичний Альянс, яка дуже активно проявила себе на Майдані. Десь уже є навіть рекомендації Венеціанської комісії щодо законодавчих ініціатив розроблених українською владою, як-от з законом про Генеральну прокуратуру, а десь можна використати напрацювання ще минулого парламентського скликання, як-от Виборчий кодекс, розроблений Юрієм Ключковським на замовлення і за підтримки європейських структур.
Якщо аналізувати вимоги ЄС, то залишилися лише економічні – зона вільної торгівлі, посилений бізнес-діалог і зміни до Конституції, які би відповідали потребам розвитку нашої країни. Про перше треба писати окрему розвідку, бо реанімація економіки – це настільки глибокий пласт проблем та викликів, що тут кількома кроками не обійдешся. Першим кроком у цьому напрямку має бути залучення до розробки програми реформ не політиків, а експертів-економістів і фінансистів. Їх у нас вистачає, питання лише політичної волі до їх залучення.
Подібна ситуація і зі змінами до Конституції. Ми всі були свідками неефективності взаємодії по лінії «президент-прем’єр», яка спричинила поразку так званої «помаранчевої команди». Плюс за правління Януковича додалося проблем – як-от маніпулятивний закон «Про всеукраїнський референдум», який розкритикували всі, включно з європейськими експертами, та багато інших проблем. Тому робота чекає ґлобальна, а структури під її виконання немає, бо не може повністю залежна від Президента Конституційна Асамблея на чолі з Леонідом Кравчуком, створена для освячення диктатури конституційним шляхом, підготувати якісний конституційний проект для нової України. Але це питання чекає, хоча відкладати дуже надовго не варто.
З того, що би було варто зробити надалі, перелік дуже широкий – децентралізація бюджетної й управлінської сфери, нова система підготовки кадрів для державного управління, соціальні й економічні реформи, освіта, медицина… Перераховувати можна довго, але це все варто ставити на фундамент вирівняної політичної системи, що може забезпечити якісне виконання згаданих кроків.
Не дивно, що Янукович після таких довгих загравань таки не зміг пересилити себе і підписати угоду про асоціацію. Бо її вимоги руйнували його систему і закладали підмурівок нової України. Тепер це зробити саме час.
23.02.2014