У п’ятницю ввечері на Майдані Незалежності нарешті відбулося повноцінне віче. Майданівське народовладдя гупало таким пульсом, що відбивалося не тільки на владі, а й на опозиції.
Площа не захотіла прийняти від лідерів парламентських фракцій угоду про порозуміння з Віктором Януковичем. Удень цей акт було підписано Кличком, Яценюком і Тягнибоком – але свого голосу не казав Майдан. Він висловився ввечері, озвучивши вимогу про негайну відставку президента.
Апогей віча – падіння опозиціонерів зі сцени під свист людей. Більшого свисту на Майдані вдостоювався тільки Янукович.
Кличко тримає удар вулиці
Реквієм
Замість опозиціонерів овації зірвав сотник, який пригрозив збройним штурмом, і розкритикував політиків навіть за те, що віталися з Януковичем рукостисканням. І лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош, що отримав слово на сцені чи не вперше за три місяці – й зовсім лаконічно, без пафосу закликав до продовження боротьби. І журналіст-активіст Дмитро Гнап, який оголосив про зраду опозиційних ватажків.
Удар спромігся прийняти лише Віталій Кличко: він слухав Гнапа на сцені, а опісля попросив пробачення в тих людей, яких образив.
Ця дискусія, це правдиве віче вирувало в час довготривалої панахиди за загиблими. Перепало навіть священику, котрий намагався вгамувати площу, бо та кричала нехристиянські вигуки «Зеку – смерть!».
Майданового гніву не стримав навіть вечірній крах Партії регіонів у парламенті.
Крах
Глиняний Колос сиплеться на очах. Верховна Рада прийняла рішення, котрі зводять нанівець усі потуги, що їх роками докладав Віктор Янукович для самоствердження та самозбагачення. Під теплом огненних барикад і, на жаль, під теплом людської крові –скресла крига…
Це стало можливим зокрема після підписання угоди про порозуміння з Януковичем – яка фактично є першою сторінкою угоди про його капітуляцію. Бо станеться це рано чи… ще раніше.
Тому ця п’ятниця – світлий день, але і чорний водночас. Революція входить в історію України разом із – важко це усвідомити – майже сотнею загиблих.
Прощання з убієнними
Усі п’ятничні рішення запізнілі. Декотрі спізнилися на три місяці, а декотрі зовсім трішки, на тиждень. Іще кілька днів Верховна Рада могла прийняти пакет, який розрядив би ситуацію, унеможливив би бійню в Маріїнському парку, нічні штурми барикад Майдані та ранкові відстріли снайперами. Цієї п’ятниці народні депутати голосували за антикризові законопроекти, наче виконували якусь важливу місію: когось, можливо, розпирало від відчуття причетності; більшість думали, що цього досить, аби бути пробаченим… А Майдан іще 2-3 місяці тому пропонував відставити уряд, вигнати знавіснілого міністра внутрішніх справ, роззброїти «силовиків», позбавити диктатора повноважень! Тоді про це кричали і ті кількадесят українців, яких серед нас більше нема. Їх почули лише тоді, коли вони стали безмовними.
На жаль, для того, аби диктатор почав котитися донизу, довелосяпомирати людям. Лише після кривавої бійні на повен голос озвався Захід, і лише після того з пробитого судна почали тікати ті, «кому ще жити в цій країні». А про це теж попереджали…
Сountdown
В угоді, підписаній під наглядом міжнародних посередників, Віктор Янукович пообіцяв дострокові президентські вибори. За обумовленою процедурою вони можуть відбутися щонайшвидше у листопаді. Тобто про нагальну відставку президента більше ніби й не йдеться.
Поза тим, гаряче дискутована угода – вірний крок і ніяк не «злиття Майдану».
Ця угода дозволила припинити вогонь. Київ розблоковано. «Силовики» вертаються з фронту додому. Тому навіть якщо хлопець-сотник з віча захоче втілити свій план – відтоком суперникових сил теж треба дякувати угоді.
Друге – цей документ розвіяв президентські впливи у владному істеблішменті. У п’ятницю понад 20 осіб вийшло з фракції Партії регіонів. Окрім них іще сотня «регіоналів» голосувала одностайно з опозицією. Ця рать не хоче підтримувати стілець ВФЯ. Якщо Янукович і лишатиметься на посаді, то щоденно муситиме стикатися з власною нікчемністю. І ще питання – чи на довго його взагалі стане. Особливо, коли в уряді не буде «приватного» міністра внутрішніх справ, і коли Пшонку виженуть із прокуратури.
Підписання угоди. Яценюк вже передбачає реакцію Майдану
Що має бути далі? Коаліціада-прем’єріада, розбирання авгієвих стаєнь, нова політична реформа, виборча кампанія.Інакше кажучи, купа пасток і грабель для тих, хто тепер бере на себе відповідальність за владу в країні, для опозиції. А ще – майжеамністована Юлія Тимошенко… Потенційноситуаціядаєпрезиденту шанс переграти ситуацію на свою користь. Але невтямки, як Віктор Янукович робитиме це при такому рівні дискредитації й, вибачте на слові, «попускалова» – а таки «попускалова»!Хто слухатиме заяви липового правознавця Портнова, який почне патякати про порушення конституційних процедур, про недоліки коаліції? З якого піску Андрій Клюєв будуватиме виборчий штаб, якщо Януковичу заманеться йти на другий термін? Хто віритиме вигадкам Герман, яка «завжди поруч»? Ні, не уявляю, що допомогло б Віктору Януковичу зібрати своїх людей докупи й знову бути грізним і самовпевненим, як він був під час недавнього телезвернення до народу.
Деструктивні сценарії тепер пов’язані не так із реваншем Януковичем, як із зазіханнями на цілісність України, «добкінізмом» і можливими провокаціями з боку Москви.
48 годин
Опозиції це рішення далося важко. Лідерам заледве вдалося перетиснути власні фракції, ледь-ледь ця ідея пройшла через раду ВО «Майдан». Середовища протесту, які мають найбільш бездоганну репутацію вулиці (самооборона та Андрій Парубій, Автомайдан, Громадський сектор майдану, «Демократичний альянс»), виступили за негайну відставку Януковича.І ввечері ця дискусія продовжилася прямо на майдані, ламаючи хребти соціологічним рейтингам.
«Реєстрова» опозиція заслужила того осуду й недовіри. За останні три місяці вони припустилися численних помилок. Ігнорували думку громади. Не сьогодні й не учора ватажки мали б шукати спільну мову з громадськими середовищами та рядовими демонстрантами. Їхнє рішення теж запізніле.
Майдан обурився цим жестом
Але наважуся стати на сцену ганьби поруч із опозиціонерами. Якщо трішки піднестися над угодою, то легко дійти висновку, що влада таки пішла на поступки «екстремістам» і «радикалам» (до речі, за ці характеристики виродки мусять відповісти). Так, ця угода не влаштовує майданівців – але ще менше вона влаштовує «регіонала», який учора перестрашено лягав спати і сподівався про щось на ранок. Ба більше, вона не влаштувала й Росію: на церемонію підписання не прийшов посланник Кремля.
Угоду слід трактувати не як остаточну крапку, після якої всі мають розійтися по домівках, а як проміжний етап протесту. Якщо боротьба триватиме і – це дуже важливо! – матиме ефективний інституційний супровід, то Віктор Янукович до грудня ніяк не досидить. І тут є куди тиснути як парламентській опозиції, так і зростаючому політичному поколінню.
І потім, якби йшлося про нагальну відставку Януковича, то очевидно, що угода з посередниками мала би передбачати певні гарантії. Виведення активів, вивезення сім’ї з грішми, гарантії непритягнення до кримінальної відповідальності чи, може, формування батальйону вояків, що мали би охороняти Межигір’я довічно… І який із варіантів угоди був би ліпшим? Схиляюся таки до першого.
До початків
Окремо хотілося б відзначити величезну роль міжнародних посередників, які в кілька раундів змусили Януковича до поступок. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, характеризуючи компроміс, сказав, що угода – то максимум поступок, на які можна було сподіватися. Янукович жодним чином не хотів зголошуватися на дострокові вибори, почергово мав телефонні розмови із Путіном, Меркель і Байденом. «Іще 48 годин перед тим я не міг такого сподіватися», – сказав пан Радек про остаточний варіант угоди. Авжеж не міг. В інтернеті виклали відео з кулуарів, на якому Сікорський попереджає опозиціонерів: «Погоджуйтеся – інакше всі будете мертвими».
Іноземні міністри також прозоро дали зрозуміти, що невдовзі Україна може повернутися до Угоди про асоціацію. Буде і фінансова допомога. Майдан дійде і до того, з чого починався. Важливо прислухатися до думки європейців, до їхнього еволюційного плану. Цей Майдан має підтримку Європи. Є питання, що буде далі, якщо Майдан вийде за межі укладеної угоди – а насамперед це стосується застосування зброї…
Угода добра. Але люди, які стояли на Майдані ці три місяці, які втратили тут побратимів, – уже недобрі, злі, годні кричати «смерть!».
Він упаде. Обов’язково впаде. Нехай він уже не створює нам проблем. І цієї, посталої на нинішньому вічі, – теж.
21.02.2014