Трансатлантичний торговельний велет

Минулого тижня очільники Європейської Унії та Сполучених Штатів оголосили про свої ґрандіозні плани стати батьками найбільшої торговельно-фінасової спілки у світі. Переговори про її створення почнуться ще в цьому півріччі. А фахівці з обох берегів Атлантики вже активно взялися до конечних приготувань.

Та попри гучні заяви політиків, експерти вже прогнозують труднощі, на які неминуче наштовхнуться переговори. Передовсім вони стосуватимуться питань сільськогосподарської продукції, через які між ЄУ та США не раз виникали торговельні війни. Крім того, досі невідомо, як Брюсселю й Вашингтону вдасться створити цю організацію-монстра, не порушивши норм Світової організації торгівлі.

Та все ж у Старому й Новому світі панує згода принаймні щодо засадничого питання: у торгівлі між Сполученими Штатами Америки та Європейською Унією не має бути жодних штучних перешкод. Тому 13 лютого, відразу через кілька годин по тому, як президент США Барак Обама виступив зі щорічним посланням до нації, пролунала і його спільна заява з головою Ради Євроунії Германом Ван Ромпеєм і президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу про «всеосяжне трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство». І це вже не просто принципове схвалення ідеї створити найбільшу в світі зону вільної торгівлі, а розмова про конкретні кроки для її реалізації.

На США і ЄУ припадає приблизно половина світового ВВП і третина ґлобальної торгівлі. Тому скасування митних зборів і зняття різних обмежень може дати серйозний додатковий імпульс економічному розвиткові Європи та Америки. Угода про вільну торгівлю між двома такими великими економічними просторами, як прогнозують економічні аналітики, не просто сприятиме створенню нових робочих місць, а й приведе до зростання зарплат, а отже, суттєво підвищить добробут населення. Тобто це стане ще одним могутнім кроком вперед у подоланні наслідків ґлобальної економічної кризи.

Щоправда, мита між ЄУ і США й нині вже досить низькі. За даними Федерального об'єднання оптової та зовнішньої торгівлі Німеччини, вони становлять середньо від 5 до 7 відсотків. Але якщо врахувати, що через Атлантику щороку транспортують товарів на понад півтрильйона євро, то відразу стає зрозумілим, що навантаження на бізнес обчислюється мільярдами. Наприклад, лише європейські хімічні компанії за експорт своєї продукції в США заплатили у 2010 році 700 мільйонів євро мита. Американські ж хімічні компанії, своєю чергою, втратили на кордоні близько одного мільярда євро.

Тож створення трансатлантичної зони вільної торгівлі дозволить компаніям заощаджувати величезні суми. Вивільнені в такий спосіб кошти можна буде скеровувати на інвестування, наприклад, у наукові дослідження та конструкторські розробки. Заощаджувати вдасться не лише на митах, а й на відповідних бюрократичних процедурах. А разом з тим витрачати менше часу та «паперових» зусиль. І це теж дуже важливо, насамперед для підприємств середнього бізнесу, вкрай зацікавлених у мінімізації своїх адміністративних витрат.

Однак, як вже зазначалося, переговори ЄУ і США будуть дуже непростими, натдо щодо аґрарних питань. Вашинґтон, приміром, як і раніше, не бажає дозволяти імпорт яловичини з ЄУ, оскільки побоюються епідемії «коров'ячого сказу». Брюссель, своєю чергою, не має наміру допускати на свій ринок генетично модифіковані продукти й оброблену хлором курятину.

Водночас існують й інші підводні камені, зокрема питання ймовірної колізії зі СОТ. Адже американо-європейська зона вільної торгівлі, як припускають аналітики, виявиться такою потужною, що може виникнути спокуса скористатися з цього домінування і надовго паралізувати переговори на мультилатеральному рівні.

Певна річ, переваг така спілка принесе набагато більше, ніж можливих загроз. Завдяки тій динаміці, яка виникне через зближення ЄУ та США, новий імпульс може отримати переговорний процес щодо лібералізації всієї світової торгівлі, який досі пробуксовує. Майбутня глибока інтеґрація ринків по обидва боки Атлантики не тільки забезпечить великі переваги двом задіяним економічним просторам — вона може стати переконливим сиґналом, спрямованим проти будь-яких протекціоністських тенденцій.

18.02.2013