У Венесуелі спалахнула революція, яку багато західних медій вже встигли назвати «студентською». Зрештою, назва є справедливою, враховуючи, що саме спудеї стали її рушійною силою… і першими жертвами. А президент країни Ніколас Мадуро вже встиг всіх протестувальників обізвати «фашистами».
Заворушення у Венесуелі, які нині поставили border=0 v:shapes="_x0000_i1025">країну на межу громадянської війни, не виникли зненацька. Ще за три тижні до смерті «великого венесуельського лідера» Уґо Чавеса соціально-політична напруженість підходила до критичної точки. Можна припустити, що саме його смерть у березні минулого року дозволила певним чином розрядити ситуацію. Прихильники режиму поринули в глибокий траур, противники – здобули надію на демократичні зміни.
Але президентські вибори виграв вірний «чавесівець», тодішній віце-президент Ніколас Мадуро, котрий з одного боку поховав надії на реформи, з іншого – не володів тією зачаровуючою харизмою, яка була притаманна його попереднику. Фактично після оголошення результатів виборів протести незгідних з режимом тривали перманентно – інколи загострюючись, інколи затухаючи.
Актуальні заворушення спершу розпочалися у провінції наприкінці січня. Молоді люди втратили терпець від жебрацького існування, спричинено украй невмілою економічною політикою уряду. Влада, замість того, щоб розпочинати радикальні економічній й політичні реформи, чимраз частіше вдається до заборонних заходів: запроваджується обмеження на використання іноземної валюти, встановлюються квоти на продаж і придбання найрізноманітніших товарів, влаштовуються полювання на спекулянтів тощо.
У листопаді минулого року парламент надав президентові Мадуро на рік особливих повноважень для боротьби з економічною кризою. Він оголосив «економічний наступ» на капіталістів і, зокрема, запровадив 30-відсоткову стелю на прибуток для приватних компаній. Це завдало додаткового удару по господарці, котра й так переживала не найкращі часи.
Попри те, що Венесуела є великим експортером нафти й має всі шанси стати найбагатшою державою в Латинській Америці, в країні виник дефіцит основних товарів – таких як цукор, олія, молочні продукти. Рідкісним товаром став навіть туалетний папір, який можна тепер придбати виключно за спеціальними талонами. Інфляція минулого року сягнула 56 відсотків, пропадання електроструму в помешканнях стало звичним явищем, статистика смертності стала однією з найвищих у світі. Тобто ситуація дуже нагадую радянські часи напередодні розвалу СРСР.
Перші наймасовіші акції студентів пройшли в містах Меріді і Тачірі. Їхні учасники скаржилися на недостатні заходи безпеки в університетських кампусах , а також протестували проти економічної кризи, викликаної політикою уряду. Деякі учасники цих акцій були затримані силами безпеки , що лише дало поштовх новим протестам .
Згодом протести почали поширюватися всією країною, докотилися й до столиці – Каракасу. Справа дійшла до сутичок демонстрантів з поліцію. А цього тижня з’явилися й перші фатальні жертви: загинули два студенти й один прихильник уряду, десятки людей поранено, понад сто – арештовано.
Тут варто зазначити, що уряд (чи не з України взяв приклад) на противагу протестувальникам почав організовувати парамілітарні загони з цивільних громадян, лояльних до влади. Тобто й у Венесуелі почали діяти свої зграї «ті тушок», котрих там назвали colectivos. Причому, за свідченням очевидців убивств студентів, саме colectivos їх і застрелили.
На реакцію з боку протестувальників не довелося довго чекати, вони теж почали формувати свої бойові дружини.. Відомо, що насильство завжди породжує насильство.
Президентові ж ця ескалація напруження дала підстави для того, щоб звинуватити сили опозиції, котрі, зрозуміло, долучилися до студентського протесту. «Злочинне насильство було розв'язане для того, щоб залити Венесуелу кров'ю , а політичною метою було повалення уряду», – нарікав Мадуро . Він, абсолютно не знічуючись, обзивав протестувальників «фашистами», звинувачував їх у тому, що вони планували захопити президентський палац. «Нам відомі імена організаторів цих злочинних акцій, прокуратура вже виписала ордери на їхній арешт. Закликаю тих з них, хто зараз ховається від правосуддя, здатися представникам влади», – закликав президент.
У четвер суд у Венесуелі видав ордер на арешт одного з лідерів опозиції Леопольдо Лопеса. Йому інкримінують статті про убивство та тероризм. Агенти Боліваріанської Національної розвідки провели обшук у штаб-квартирі партії «Народна воля», лідером якої і є Лопес. Видано ордери на арешт й багатьох інших членів опозиції.
Цікавою є роль місцевих телеканалів у цьому конфлікті. Виступи протестувальників потрапляють на екрани телевізорів дуже епізодично, лише у тому ракурсі, щоб звинуватити противників уряду в розпалюванні насильства. Водночас мітинги прихильників уряду і промови проурядових речників транслюють кілька годин поспіль.
З початком заворушень голова Національної ради з нагляду над пресою Вільям Кастіло оголосив для тележурналістів недвозначне попередження, що за трансляцію матеріалів, котрі містять сцени вуличного насильства, до них буде вжито карних заходів. За наказом уряду відключено трансляцію багатьох іноземних телеканалів, котрі намагалися давати збалансований погляд на події. Так було відімкнуто телеканал TNT24, у репортерів інформаційних аґенцій AFP і Associated Press банди colectivos відібрали камери й відзняті матеріали, зокрема про те, як сили безпеки безжалісно б’ють студентів. Причому поліціянти, котрі були поруч лише насміхалися з журналістів, цілковито ігноруючи їхні прохання втрутитися.
Тим не менше правдиві фото- й відеокартинки з вуличних подій поширюються Інтернетом. Їх знімають громадяни на домашні відеокамери, смартфони, планшети. «Мадуро, боягузе, відпусти затриманих студентів на волю. Нас вбивають, нас грабують, а уряд нічого не робить» – такі слова звинувачення промовляє на відео з Інтернету молодий хлопець з хусткою-арафаткою на обличчі.
Напруженість у країні зростає. Соціальні негаразди загрожують голодними бунтами. Уряд тим часом вдається лише до репресивних заходів, абсолютно запустивши економічну сферу. Тобто у Венесуелі створено всі підстави для спалаху повноцінної громадянської війни.
14.02.2014