Тиждень дїлить нас від виборів посла до ради державної з округа виборчого Тернопіль-Скалат-Збараж. Мандат сей держав від ери гр. Таффого сам вождь шляхти подільскої а заразом голова "кола" польового, пок. Казимир Грохольскій. Перед ним, за будьто лучших часів, коли централи нїмецкі кокетували ще з Русинами, вийшов з урни виборчої послом округа сего о. Ив. Наумович. Пізнїйше, в 1879 р., ужито вже насильства, підкупства і деморализації, а не диво, що побіда припала Грохольскому. В 1883 р., мимо всїх тих штучок, мало-що не поховзнулась нога пок. Казимирови. Контркандидатом єго з волї місцевих Русинів і з рамена комитету виборчого руского явився о. Никола Сїчиньскій і, як звістно, одержав 191 голосів против 256, що упали на Грохольского.
Історію ту навели ми нарочно, щоб пригадати виборцям руским сего округа виборчого, що Тернопіль-Скалат-Збараж не представляєся страченою позицією для Русинів, що з-відтам або виходили посли рускі, або мали за собою поважне число голосів.
Оно зовсїм природно. З округа виборчого переважно руского повинен вийти посол рускій. Числячи після віроісповіданя, маємо в тих трех староствах 132.709 греко-католиків против 72.527 латинників (Тернопіль 58.926 греко-католиків против 30.302 латинників, Скалат 36.107 против 25.960, Збараж 37.676 против 16.265). Числячи після язика, пропорція та покажесь для Русинів ще користнїйшою. Округ сей виборчій числить 149.603 Русинів против 75.823 Поляків і старозавітників, отже-ж в двоє стілько. Найкористнїйша пропорція для Поляків єсть ще в Скалатщинї (28.321 Поляків против 44.220 Русинів). Але Тернопільщина і Збаражчина єсть більше як в двоє рускою чим польскою. Тернопільщина числить 63.637 Русинів против 31.542 Поляків; Збаражчина аж 41.746 Русинів против 15.960 Поляків.
Виходить з того зіставленя, що Русини чисельно в двоє переважають і що при нормальних обставинах вибір посла руского з сего округа виборчого повинен бути зовсїм певний. О скілько ходили вісти про вибір пок. Грохольского в 1883 році, то вибір сей коштував єгo круглих 14.000 зр. Не дешевшим був певно і першій єго вибір в 1879 р. Коли крїсло посольске опорожнилось в грудни минувшого року, то центральний комитет виборчій польскій розписав формальну лицитацію на то крїсло. Не глядано за чоловіком достойним і спосібним заняти то становище, а шукано за грошевитим, котрий був-би в змозї сипнути грішми на мандат до ради державної. Nomina sunt odiosa, і длятого не наводимо имени першого кандидата польского на то місце, але знаємо, що обіцяв зложити лиш 6.000 зр. Сума та видалась за малою. Пошукано за другим і сей зложив, як кажуть, 20.000 зр.
Факти ті дуже сумно илюструють виборчу акцію в краю нашім, але коли вже до того дійшло, що звичайна агитація Полякам на Руси видалась недостаточною і при виборах головну ролю має відгравати гріш, то з фактом тим треба нинї почислитись і старатись єгo всякими средствами легальної самопомочи і безвзглядною солидарностею обезсилити.
Кандидатом із сторони польскої явився гр. Борковскій. Права до послованя з більшої посїлости, з округа мазурского або навіть якогось міста на Руси, не можемо єму відказати. Але права того з округа виборчого руского він мати не може. На стілько свідома Русь свого права і на тілько зрозумів нарід рускій в згаданім окрузї виборчім обовязок свій патріотичний вибрати заступником своїм до ради державної чоловіка, близшого до интересів селяньских, близшого народови свому і церкви. А тим кандидатом, звістним з своєї дїяльности политичної в загалї, а господарскої в радї повітовій збаражскій, єсть лиш о. Николай Сїчиньскій.
Єго кандидатуру поставив комитет центральний виборчій рускій, идучи за волею селяньства того округа виборчого, і лиш на о. Николая Сїчиньского може і повинен кождий виборець рускій віддати голос свій. Чим більша буде пресія з сторони противної, тим більшу рїшучість викличе она у наших виборців. Чим більша деморализація, тим обережнїйше зуміє кождий виборець рускій подбати о свою честь і достоїньство народу руского.
Деінде, приміром в Чехах, не посмів-би противний агитатор-Нїмець прийти перед виборців ческих з грішми, не купив-би нї одного голосу, а перекупленого або здеморализованого слабодуха викинув-би нарід ческій з нїдра свого яко послїдну погань, і нам час показати, що уміємо уважати достоїньство своє, а интересів своїх національних, церковних і економичних не віддасть виборець рускій за Юдин гріш. Чим ширші сїти заложено на нас, тим з більшою силою їх розірвемо.
Перестерїгаємо також виборців руских згаданого округа перед поголоскою, будьто другим кандидатом з сторони рускої єсть п. Володислав Федорович, властитель Вікна. До комитету центрального руского не зголосив п. Федорович кандидатури своєї, отжеж і всякі слухи на той темат суть ложні. Рознеслась вправдї поголоска в соймі, будьто-би п. Федорович зголосив свою кандидатуру до такого-ж комитету польского, але поголоска та вже-ж мусїла вийти з якогось дуже мутного жерела і в тій ціли, щоби знов puścić Rusina na Rusina. Надіємось навіть, що п. В. Федорович, маючи впливи в згаданім окрузї виборчім зсолидаризуєся з волею виборців місцевих і рїшенєм центрального комитету руского. Щасть Боже, до честного дїла! "Не даймось", скажім собі за Чехами, а проклін тому, хто би важився зрадити справу руску!
[Дѣло]
30.01.1889