Світове співтовариство обговорювало цього тижня промову Барака Обами до нації. Донедавна президента США беззаперечно називали найвпливовішою людиною світу, та останніми роками чомусь ніхто не вживає щодо Обами цієї дефініції. Деякі укладачі рейтинґів вже й пересунули його на друге місце, надавши першість Володимиру Путіну.
Барак Обама втрачає авторитет і на міжнародній арені, і на внутрішньополітичній. Рейтинґ Обами на п'ятий рік президентства становить лише 43 %. Нам, українцям, такий рейтинґ може здатися величезним на тлі популярності наших державних очільників. Але в Америці зовсім інша статистика. Приміром, Рональд Рейґан на п'ятому році перебування в Білому Домі мав рейтинґ 62 %, Білл Клінтон, попри сексуальні скандали, — 59 % , хоча соціально-економічне становище США за їхнього правління було гіршим.
Своїм виступом перед Конґресом голова Білого Дому мав намір якось виправити ситуацію з падінням свого авторитету, тому й промову йому спічрайтери готували як доволі оптимістичну, надихаючу й навіть трішки аґресивну. Зрештою, для оптимізму, нібито, підстави й існують: економіка на підйомі, американські війська виводяться з Іраку й Афганістану, посередництво у мирному процесі на Близькому Сході дає свої позитивні результати. Вперше за понад десятиліття бізнес-лідери в усьому світі визнали, що Китай — це вже не найкраще місце для інвестицій. На першому місці знову опинилася Америка. Але, попри це все, піднесеного настрою в суспільстві чомусь не спостерігається.
Виходячи на трибуну Конґресу США, Обама всім своїм виглядом намагався продемонструвати рішучість і готовість до негайних дій, до боротьби. Промова президента була виписана надзвичайно продумано: кожен пункт ілюструвався прикладом з реального життя «простого американця», де це було доречним — вставлявся дотеп, де треба було додати пафосу — слова набували високоштильності.
Промова Обами тривала трохи більше години. Голова держави перелічив численні завдання на 2014 рік, який за його словами має бути «роком дій в США». Що він мав на думці, пояснює його наступна фраза: «Америка не стоїть на місці, і я теж не бажаю стояти на місці. Якщо Конґрес не крокуватиме в ногу з країною, то мені доведеться діяти поза Конґресом, самостійно». Йдеться про так звані президентські укази, які самі по собі стають законодавчими актами, хоча й в обмеженій сфері. Наприклад, Обама підписав президентський указ про підвищення мінімальної заробітної платні з 7,25 доларів за годину до десяти. Проте цей указ дозволить підняти платню лише мільйону працівників. Якщо ж цей указ набуде законодавчої форми, тобто його схвалить Конґрес, то поліпшення відчує аж 17 мільйонів осіб. Треба сказати, що у попередні роки свого президентства Обама не зловживав президентськими указами, очевидно, він вирішив радикально змінити цю ситуацію.
Американський президент висловився також про намір провести цього року міґраційну реформу. Нині в США, за приблизними підрахунками, проживає близько 11 мільйонів нелеґальних іммігрантів. Суть реформи полягає в їхній леґалізації. Щоправда, серед впливових американських політиків, причому і в таборі республіканців, і в таборі демократів, є досить противників реформи. Вони наполягають на тому, що іммігрантів без права перебувати в США потрібно депортувати. Тому провести через Конґрес усі необхідні закони буде доволі складно.
Ще Обама говорив про боротьбу з бідністю, про підвищення рівня життя середнього класу, про реформу освіти, яка б спростила доступність навчання для всіх дітей. Обама висловився також за ухвалення законів, які допомогли б жінкам поєднувати кар'єру і турботу про сім'ю. Він виступив за створення федеральної програми професійної підготовки та пошуку роботи для випускників. Президент закликав витрачати більше коштів на відновлення доріг і мостів, об'єкти інфраструктури.
Не оминув Обама й екологічні питання. Він заявив про свій намір працювати над тим, щоб в країні чимраз більше використовували «чисту» енергію, щоб максимально обмежити викиди шкідливих речовин в атмосферу.
Ну з питаннями внутрішніми зрозуміло. А от чи готовий Вашинґтон знову взяти на себе роль «світового жандарма»? Радше ні, хоча… У своїй промові Обама заявив, що США повинні «спиратися на дипломатію, яку підтримує військова сила», а не на саму військову силу. «США повинні зійти зі свого незмінного військового фундаменту», — сказав голова Білого Дому. Ці свої тези Обама ілюстрував іранським прикладом. За його словами, завдяки американській дипломатії ядерну програму Ірану зупинено. «Тегеран почав знищувати свої запаси високозбагаченого урану, він більше не встановлює найсучасніших центрифуґ», — підкреслив Обама.
Тепер щодо України. Історичною подією є вже те, що американський президент вперше в історії США в посланні до нації згадав Україну, заявивши, що українці мають право самі визначати майбутнє своєї країни. «Ми обстоюємо принцип, що кожен народ має право висловлюватися вільно і мирним шляхом», — сказав президент США.
Що ж, це вже мало б нас утішити, якби не розуміння того факту, що нині говорити про міжнародні проблеми й не згадати України, де вже понад два місяці триває жорстке протистояння народу з корумпованою владою, — було б цілковитим лицемірством або сліпотою.
Вашинґтон не один раз закликав українську владу і протестувальників вирішити кризу шляхом переговорів. До Києва приїздили американські політики високого ранґу, розмовляли і з владою, і з опозицією. Розмови виявилися марними, тому Білий дім зараз активно готується до жорсткіших заходів — запровадження адресних санкцій проти українських чиновників. А чи готовий Вашинґтон сваритися за Україну з Москвою, яка і є головним лялькарем, що смикає за всі ниточки задля нагнітання напруги в Україні?
У Мюнхені цих вихідних відбудеться чергова міжнародна безпекова конференція. З того, як себе поведе Америка в сесійній залі й кулуарах, можна буде зробити висновок: готовий Вашинґтон захистити українську демократію від російських посягань чи обмежиться лише красивими деклараціями. А це, своєю чергою, й продемонструє, чи змирився Барак Обама зі званням «другої за впливовістю людини», чи має таки більші амбіції.
31.01.2014