Беркут

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!

 

За те, що в груді ти ховаєш серце люте,

 

За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих

 

З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;

 

За те, що так тебе боїться слабша твар,

 

Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!

 

І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,

 

І вбійчеє ядро під хмари понесе він.

 

І замість нести смерть згори на земне ложе,

 

Ти сам спіткаєш смерть під хмарами, небоже.

 

І не як Божий суд, але як труп бездушний

 

Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.

 

І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;

 

І все, що звесь беркут, полоще кров'ю рот,

 

Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —

 

Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.

 

А труп бездушний ми без жалю, без промови

 

Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

 

 

22—24 мая 1883

 

 

Дякуємо за ідею Олегу Климчуку

 

 

22.01.2014