Парісове яблуко «Майдану»

Другий день поспіль політична ситуація в Україні знову на межі. Епіцентр громадського спротиву, звісно, у столиці. Галичина ж у стані повної мобілізації: всі хто може гуртуються і вирушають до Києва. У кого такої можливості нема, «тримають оборону» на місцях, блокуючи тутешні військові частини, аби не допустити ймовірного залучення армії у вирішення конфлікту між народом і владою. Прикметно, що до нинішньої ситуації через свята галицький рух спротиву підійшов без чіткої організаційної структури – утворення широкої структури учасників акцій протесту з назвою «Майдан» тривав до останнього і не все там гладко.

Львів'яни блокують місцеві військові частини

До того, як це відбувається у галицьких областях, особливий інтерес, адже ми є базовими для політичної та світоглядної опозиції нинішньому режиму. Щоправда, із сумом можна констатувати, що створення львівського осередку «Майдану» може слугувати ілюстрацією того, що наші земляки не звикли шукати легких шляхів у розв'язанні організаційних проблем. А з іншого боку, загострення стану справ в країні дає підстави сподіватися, що галичани забудуть давні образи і таки створять рух, здатний привести до повернення України в лоно держав, де слова «демократія» та «закон» мають не лише фасад, а й реальне наповнення.

Раз, два, три, це напевно будеш ти

Передноворічні перипетії із зародженням львівського «Майдану» закономірно призвели до того, що велика громада плавно розділилася на кілька частин. На око цей поділ виглядав приблизно так: з одного боку стала так звана Координаційна рада, на яку орієнтуються ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», львівський Євромайдан та частина студентських активістів. Другий відлам утворили львівські УДАРівці, представники НРУ, прихильники Третьої республіки Луценка і також частина студентів. Третій відлам створили представники Громадського сектору Євромайдану, назвавши його «Майдан. Європейський вибір». Цілком можливо, що їх число збільшиться, бо ж частина студентських організацій вважає за потрібне створити свою незалежну структуру, осередки якої вже створені чи є в процесі створення у вишах Львова.

Між двома першими частинами майданівців тлів конфлікт, відгомін якого вихлюпнувся під час прес-конференції громадських та студентських активістів щодо формування ініціативної групи, яка мала б заопікуватися організацією формування «Майдану» на Львівщині.

Як заявила активістка Софія Федина, усі пропозиції львівських громадських активістів щодо формату та завдань майбутньої структури, скеровані до Києва, залишилися без жодного відгуку.

Натомість без погоджень з більшістю активістів у Києві затвердили склад тієї ж ініціативної групи, де, як вважають представники громадських організацій, превалюють члени партій чи люди, близькі до певних політичних середовищ, а громадські діячі та студентські активісти — залишилися у відчутній меншості.

Як розповів один з громадських активістів Олег Кузан, засідання щодо львівської ініціативної групи мало відбутись у неділю, однак цього не сталося, а все вирішилося без участі львів'ян у понеділок пополудні, і вирішальне слово в цій справі мали представники парламентської опозиції. Кузан твердить, що він дізнався про своє входження до складу ініціативної групи з медій і його такий непрозорий процес не влаштовує.

«Спосіб формування ініціативної групи політичними партіями (а саме партії чомусь висували представників громадськості і студентства) призвів до того, що переважну більшість ініціативної групи складають партійці, що не відображає думки громадськості, котра бачить у політичних партіях своїх партнерів, а не домінанту», — наголосив він.

Водночас Кузан сказав, що попри ці розбіжності громадські активісти не влаштовуватимуть демаршів, а надалі шукатимуть консенсусу, бо вважають недоцільним існування кількох «Майданів». Вони також наполягають на тому, що методи комунікації між київськими органами та реґіональними мають стати справді партнерськими, а не нагадувати комуністичне минуле, коли все вирішували в центрі, а на місцях тільки сприймали ці рішення з почуттям глибокого задоволення.

Як підкреслила Софія Федина, іґнорування ініціативи знизу не сприятиме формуванню широкої громадської організації, що зможе об'єднати всіх українців, які прагнуть змін у країні та реалізації європейського вибору України.

Третій відлам «майданівців» взагалі виступає проти політизації цього руху.

Один із засновників руху, Ігор Коцюруба, на прес-конференції заявив що в їхню організацію не входять представники політичних сил, повідомляє Galnet. Зі слів Коцюруби, теперішні промайданівські ініціативи на Львівщині належать виключно політикам або ж наближеним до політичних сил структурам. «Політики без мандатів борються проти політиків з мандатами. Усі вони разом працюють для того, щоб здобути електорат на виборах 2015 року. Ті ініціативи, які декларують свою незалежність, насправді належать або Дмитру Добродомову, або Юрію Луценкові, чи Тарасу Стецьківу», — сказав активіст.

Ще один із засновників цього об'єднання, Андрій Рожнятовський, у коментарі «Z» заявив, що політики вирішили залучити громадські організації для того, щоб очолити процес.

Він також додав, що раніше під час зборів «майданівців» пропонував об'єднуватися задля принципів та мети, адже це найголовніше, а не майбутні посади чи повноваження.

«Я запропонував, щоби до ініціативної групи увійшли по одному представникові від кожної з п'яти фракцій, а ще по п'ять від громадських організацій та від студентства плюс рада з представників Церков. А що ми маємо?» — сказав Рожнятовський.

Водночас депутат Львівської облради від ВО «Свобода» Андрій Холявка зазначив у коментарі «Z», що критика політиків з боку громадських діячів є технологією влади, спрямованою на дискредитацію опозиційних сил.

«Нагнітання антиполітичної істерії — це, зрозуміло, абсолютно провладна технологія. Це можуть говорити люди, котрі щиросердно помиляються або виконують замовлення. Не можна робити політичний проект, політичний протест проти режиму, а зосереджуватися на боротьбі проти політичних опозиційних сил. Це просто абсурд, ідіотична ситуація. А особливо, коли заяви проти політиків звучать з вуст людей, які не пропустили участі в жодних виборах або програли вибори. Дивно, коли такі заяви  звучать з вуст людей, котрі самі належали до політичних партій, були тривалий час депутатами. Найшвидше, що йдеться про доволі брудненьку технологію, метою якої є спробувати дискредитувати опозиційні політичні сили в базових реґіонах», — наголосив він.

Аналогічні процеси відбуваються й в інших галицьких областях. На Прикарпатті ініціативну групу «Майдану» сформували персональний склад Президії та ради НГО «Майдан» в Івано-Франківській області. Щоправда, це відбулося без втручання з центру, а під час народного віча.

Однак місцеві медія також повідомляють про те, що до складу цих органів увійшло надто багато політиків та замало громадських активістів. Зокрема, політолог Тарас Случик в коментарі ІА «Фіртка»  (http://firtka.if.ua/?action=show&id=45599) зазначив, що  такий рух мав би формуватися знизу до верху і до нього мали б входити різні соціальні групи: підприємці, науковці, журналісти і велика кількість молоді.

«Натомість у нас велику кількість "Майдану" представляють депутати різних рівнів, які наголошують, що Євромайдан не може бути аполітичним. Так ніхто цього і не хотів. Просто спершу він був апартійним, а це не одне і те ж. Мені здається, що зараз треба зібратися і обдумати механізм і критерії участі різних соціальних груп, щоб запросити їх і почати працювати, — наголосив Тарас Случик. — Вважаю, що дуже важливо в раду та президію "Майдану" Івано-Франківська ввести експертів організацій КВУ чи ОПОРа, щоб готувати тисячі спостерігачів та майбутніх членів ДВК. Адже скоро вибори, і нам треба забезпечити ефективне спостереження».

А в Тернополі студентські активісти ще наприкінці 2013 року заявили, що не увійдуть до місцевого «Майдану». Як розповів новинному порталу «Погляд» один з учасників оргкомітетів місцевого Євромайдану Любомир Шимків, студенти  Тернополя не входитимуть у ВО «Майдан» передовсім тому, що на всеукраїнському рівні вирішено створювати рух, започаткований саме студентами 21 листопада 2013 року.

А другою причиною відмови стало те, що молодіжні лідери тернопільського Євромайдану не мають бажання входити «для галочки» в організацію, яка, цілком ймовірно, обслуговуватиме інтереси громадських організацій, які насправді нічого не роблять, а також політиків, які у жодний спосіб досі не проявили себе на Майдані. Окрім того, молодь принципово хоче діяти в інтересах народу, а не лише в інтересах трьох політичних сил.

За що воюємо?

Різниця у підходах до формування «Майдану» між політиками та громадськими активістами спричинена різним баченням завдань цих середовищ. Про це «Z» розповів голова Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу України Ігор Гурняк.

«При будівництві загальноукраїнського громадського руху має превалювати структура, на низах якої мають формуватися осередки і обирати представників. Ці представники з'їжджаються в Києві та обирають представництво. Тобто люди хочуть прозору структуру і вони розуміють, що коли зберігається чітка вертикаль і нехтуються  голоси і точка зору на місцях, то ми маємо ту ж  саму ситуацію, що є на сьогоднішній день», — сказав він.

Конфлікт між політиками та громадським сектором, на думку Гурняка, полягає в тім, що політики хочуть зберегти систему, підпорядкованість Києву без превалювання інтересів реґіонів.

«Це небажання з боку політиків системних змін. Ці зміни передбачають насамперед те, що голос реґіону чи територіальної одиниці  набуває своєї повної сили відповідно до чинного законодавства. Розуміння цього немає. І через те збереження будь-що вертикалі  превалює над розумінням, що в системі новій, в тій, яку хочуть активні громадяни, що зібралися на Майдані, має бути превалювання інтересів громадянина та інтересів реґіонів», — наголосив Гурняк.

Водночас Холявка бачить в майбутній організації модифікацію Народного руху України кінця 80-х — початку 90-х років, до якого могли б входити і політичні партії, і громадські організації та окремі громадяни. На його думку, це мала би бути організація, яка об'єднала б мільйони українців під двома ключовими гаслами: усунення режиму Януковича і форсовані кроки до зближення з Європою.  Це він називає програмою мінімум.

Натомість Ігор Гурняк вказує на те, що такий рух, як «Майдан», мав би спрямувати свої зусилля на перезавантаження системи влади та управління в Україні загалом.

«Треба би було тиснути на те, що в Україні відсутній конституційний лад, відсутні законні органи державної влади і самоврядування і, по суті, всю державу та державні інституції будувати заново. Більше того, треба було би робити наголоси, виходячи з української специфіки. А до цієї специфіки звернутися немає ні волі, ні бажання», — вважає він.

Щоправда, всі ці проблеми, що мають своє глибоке історичне коріння у розмаїтті політичного спектру «Галичини», можуть бути вирішені за допомогою зовнішнього втручання. Адже нещодавні зміни в чинне законодавство, що ставлять майже половину громадян держави у становище правопорушників «за замовчуванням», можуть стати потужним чинником для того, щоб забути давні образи і таки створити рух, здатний привести до повернення України в лоно держав, де слова «демократія» та «закон» мають не лише фасад, а й реальне наповнення.