Уся Франція (та й не тільки) гомонить нині про любовні ескапади Франсуа Олланда. Рейтинг популярності чинного президента стрімко йде додолу. Країна наближається до політичної кризи, проурядові партії пересварилися. У цьому контексті скандальний попередник Олланда – Ніколя Саркозі – вже виступає у досить привабливому світлі, котрого багато хто навіть називає «носієм надії» й готовий на тлі актуальної ситуації пробачити йому старі прорахунки.
У вівторок французький президент провів першу цього року прес-конференцію. На ній він мав намір оголосити плани щодо виведення економіки країни з кризи та боротьби з рекордним за останні роки безробіттям. Але не про реформи і не стратегії уряду хотіла задати питання левова частка журналістів. А зібралося їх у конференц-залі Єлисейського палаці понад шість сотень. Основну увагу було прикуто до особистого життя Олланда. Адже минулого тижня журнал Closer опублікував матеріал про роман 59-річного президента Франції з 41-річною актрисою Жюлі Ґає та ще й про їхні рандеву в апартаменті, який належить корсиканським мафіозі.
Загалом подружнє (хоча не можна його назвати й цілком «подружнім») життя чинного президента Франції було доволі насиченим. Зі своєю офіційною нині супутницею життя, журналісткою Paris Match Валері Трієрвейлер він зійшовся 2007 року. До цього часу Олланд понад чверть століття жив разом з на рік старшою за нього Сеґолен Руаяль .
Так, так, тією самою чарівною кандидаткою в президенти від Соціалістичної партії на виборах 2007 року, котра поступилася Ніколя Саркозі. У Сеґолен і Франсуа четверо дорослих дітей, але вони ніколи не були одружені, бо вважали шлюб застарілою інституцією, таким собі «буржуазним атавізмом». Зв'язок було розірвано, коли пані Руаяль дізналась про шури-мури партнера з Валері Трієрвейлер, котра була на 13 років молодшою за неї (зараз Валері 47 років).
Отже з чинною подругою Франсуа Олланд теж залишився так би мовити у цивільному шлюбі. Що, проте, не завадило їй отримати статус «першої леді» й всі приналежні до нього аксесуари: державне утримання, свій офіс у Єлисейському палаці та шістьох помічників, котрі теж отримують зарплатню з держбюджету.
Хоча тепер може виникнути правова колізія з претензією на офіс і помічників, адже може виявитися, що перша леді Франції вже не Валері. Раніше треба було думати пані Трієрвейлер і таки змусити чоловіка оформити стосунки, як це йому було б не прикро. Бо тепер, якщо президент віддасть амурну перевагу іншій, то, нібито й першій леді належало б бути тій іншій. Знову ж зі всіма приналежними атрибутами.
Очевидно всі ці переживання Валері Трієрвейлер настільки вдарили по її вразливій нервовій системі, що вона аж потрапила до шпиталю минулої п'ятниці. На домагання журналістів до супутниці президента прокоментувати любовні пригоди чоловіка один з її помічники повідомив, що їй «необхідно більше часу, аби оговтатися від пережитого шоку».
Повертаючись до теми прес-конференції варто згадати зустріч президента Франції з журналістами шість років тому – у січні 2008 року. Зрозуміло, що глава держави тоді був інший – вже згаданий Ніколя Саркозі. Чим же знаменною була та прес-конференція?
А тим що тодішній глава французької держави заявив про свій намір одружитися з колишньою фотомоделлю Карлою Бруні. Багато газет тоді не стрималися від кпинів, що мовляв президент замість того, аби говорити про долю країни, відкриває таємниці свого приватного життя. До речі, під час виборчої кампанії 2012 року саме Франсуа Олланд використав цей випадок, аби дорікнути своєму конкурентові Саркозі. «Я буду нормальним президентом і не турбуватиму громадськість своїм приватним життям», – заявив Олланд на одному з передвиборчих мітингів. І, як бачимо, слова свого він не дотримав.
«Я розумію Вашу цікавість, але я послуговуюся таким принцом: приватне залишається приватним. Я прошу поважати цей мій принцип. Я не буду тут і сьогодні відповідати на жодне запитання, яке стосується моїх стосунків з Валері Трієрвейлер», – так Олланд відповів під час прес-конференції на запитання журналіста, чи залишається Валері Трієрвейлер ще першою леді Франції.
Як бачимо, прес-конференція 2008 року була для Саркозі значно виграшнішою у іміджевому сенсі, ніж прес-конференція 2014 року для Олланда. Можливо ця любовна ескапада на відбилася б так болісно на його популярності, якби, принаймні, в соціально-економічних справах Франції йому вдалося навести лад. Але цього не сталося: президент-соціаліст фактично завалив усі передвиборчі обіцянки. Тому нині багато французів з жалем говорять про свій хибний вибір 2012 року й про своє бажання знову бачити на найвищій посаді Саркозі.
Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, проведеними Clai-Metronews-LCI, Олланда підтримує лише 28 % громадян, а Ніколя Саркозі – аж 48 %. До речі, навіть у колишньої кандидатки у президенти від ультраправого Національного Фронту Марін Ле Пен рейтинг вищий, ніж у чинного президента – 36 %.
14.01.2014