Ренат Ахметов не міг не зреагувати на події в країні. Відтоді, як він став публічною людиною, олігархові «по штату» потрібно говорити на значущі теми. Заява найбагатшого українського капіталіста витримана в гарному дипломатичному тоні, але його слова «Те, що мирні люди вийшли на мирні акції, свідчить про те, що Україна — вільна демократична країна. І з цієї дороги Україна не зверне. І це дуже добре. Але те, що в ці дні постраждали люди, це неприпустимо» багато хто сприйняв ледь не як перехід Ріната Леонідовича в опозиційний табір.
Красномовство небагатослівного Ахметова почали обговорювати (доволі мляво) в зацікавленому середовищі і трошки забули. Пригадалося, що група СКМ, якою володіє олігарх, ще 2 грудня оприлюднила прес-реліз, де, зокрема, зазначалося: «Група СКМ побудована на базових європейських цінностях. Верховенство права, повага до прав приватної власності, свобода слова, свобода особистості, свобода мирних зібрань — наші пріоритети. Ми категорично проти будь-якого насильства і вважаємо, що сьогодні необхідно докласти максимум зусиль для пошуку взаємоприйнятних рішень, від яких виграє вся країна і кожен українець». Пізніше в контекст лягла заява Федерації роботодавців України, яку очолює Дмитро Фрташ, де наголошувалося: «Діяльність Федерації роботодавців України побудована на базових європейських цінностях. Верховенство права, свобода слова та особистості, повага до приватної власності, свобода мирних зібрань — наші пріоритети. Зіткнення, які призводять до побиття учасників мирних громадянських протестів, неприпустимі для жодної цивілізованої і демократичної держави». Один з найбагатших зятів екс-президентів у світі Віктор Пінчук для оприлюднення своєї думки вибрав шпальти британської Financial Times, де сказав, що люди на Євромайдані змусили його задуматися як бізнесмена і громадянина, щоб «як і в 2004-му зробити все можливе для досягнення мирного і конструктивного рішення». Згадка про події Помаранчевої революції була дуже прозорим натяком, адже всі пам'ятають, хто програв тієї зими.
Опозиціонери заяву насамперед Ахметова оцінили як знак, що олігархові загрожує закриття кордонів у Євросоюзі та Сполучених Штатах. Базувалися такі судження на натяках заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого, який повідомив, що США, не вводячи офіційних санкцій, вже заборонили в'їзд до країни декільком бізнесменам з оточення Віктора Януковича. Крім того, Ахметов напередодні мав зустріч із заступником держсекретаря США Вікторією Нуланд, яка буцімто попередила Ріната Леонідовича, що, в разі зачистки Евромайдану, США і лідери ЄС узгодили єдину позицію — негайне введення санкцій проти провідних політиків і олігархів з оточення президента Януковича. Щоправда, цю інформацію розповсюдив журналіст Юрій Бутусов, редактор сайту Цензор.нет, який тими днями розтрощили «силовики». Достовірність даних залишається за автором допису в мережі Фейсбук.
Загалом для борців з владою картина вимальовувалася простою та оптимістичною: «Захід нам допоміг», олігархи перестрашилися за свої статки за кордоном і почали вимагати миру. В пасторальний пейзаж не вписувалася лише інформація від Євгенії Тимошенко. Минулого тижня вона пообіцяла: «Існує так званий "список Магнітського", і ми зараз додаємо в список людей, які порушували права моєї мами. Уряд США запропонував, і ми будемо це робити до 10 грудня. Це — прямий шлях до санкцій». Ймовірно, «список Тимошенко» справді існує, але ні 10 грудня, ні згодом цю тему ніхто не порушував, і з цього можна зробити висновок про повторення історії, яка сталася в червні з Арсенієм Яценюком. Лідер «Батьківщини» розповідав, що внаслідок його зустрічі з сенатором-республіканцем Джоном Маккейном досягнуто домовленості, що у разі, якщо Україна не виконає вимоги звільнити Тимошенко, в Сенаті з'явиться новий — набагато жорсткіший — проект резолюції щодо України. Тоді ж таки, відповідаючи на запитання журналіста, чи йдеться про санкції на зразок «списку Магнітського», голова політради партії наголосив: «Саме така фраза була сказана сенатором Маккейном, і я хотів би дуже чітко зазначити нашу позицію. Він міститиме жорсткі формулювання та пропозицію запровадити персональні санкції проти вищих посадових осіб України, які не виконують домовленостей і обіцянок». Тимошенко досі за ґратами, від часу бесіди Яценюка і Маккейна Україна встигла провалити підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом і пережити локальні апокаліпсиси в центрі Києва, але ніякого аналога «списку Магнітського» суворі Штати геть нецивілізованій українській владі не написали.
Тим часом цілком офіційно сайт Білого Дому в понеділок повідомив: «У телефонній розмові віце-президент Байден висловив Януковичу глибоке занепокоєння з приводу ситуації в Україні та зростаючого потенціалу для насильства. Віце-президент підкреслив необхідність негайної деескалації ситуації і започаткування діалогу з лідерами опозиції щодо досягнення консенсусу для вироблення шляху України вперед. Він зазначив, що насильству немає місця в демократичному суспільстві і воно несумісне зі стратегічними відносинами між Україною та США». Байден «підтвердив тверду підтримку з боку США європейських прагнень України», а також «привітав прихильність президента Януковича щодо дотримання цього шляху». «Привітав» — і ніяких «списків».
Раціональніше підійшли до пошуків причин сучасної поведінки найбагатших громадян України в Bloomberg. Там з'явилася стаття, в якій йдеться про те, що «після підтримки Януковича і зростання їх статків, олігархи тепер стикаються зі зниженнями кредитних рейтинґів і втратою прибуткових західних ринків». Видання зазначило, що вартість кредитно-дефолтних свопів досягла максимуму за чотири роки, становивши 1121 пункт. Це говорить про те, що інвестори бачать країну як найменш кредитоспроможну у світі після Арґентини і Венесуели. Тобто традиційно – коли достеменно невідомо про що йдеться, то йдеться про гроші. Бізнес любить тишу і ніякі соціальні потрясіння йому не потрібні. Тому мотивуватимуть олігархи Януковича припинити поводитися некоректно дуже активно. Є й інший аспект. За часи президентства Віктора Федоровича найефективніше справи у бізнесі раптово почали просуватися у його старшого сина Олександра, інтереси якого часом перетиналися з інтересами згаданих олігархів. І тут вже «старій гвардії» мільярдерів настав час задуматися над досвідом Білорусі, де країну давно зачистили від олігархів під інтереси «бацьки» та його інфанта.
Тому треба вказувати президенту України, що варто робити, а що зась. Що ж до найбагатшого олігарха, то можна пригадати, як у липні 2005-го німецький Spiegel розповсюдив інформацію про те, що Ахметов дав ляпаса Януковичу за його сепаратистську політику під час Помаранчевої революції. Може, тоді так воно і було, але тепер обійшлося заявою.
14.12.2013