Оновлене почуття ідентичності поєдналось з тугою за процвітання
Щоб не сталось, події в Україні історично незворотні і геополітично трансформуючі. Радше швидше, ніж пізніше Україна по-справжньому стане частиною демократичної Європи; радше пізніше, ніж раніше Росія піде за нею, якщо тільки не ізолює себе і не стане напівзастійним імперіалістичним реліктом.
Спонтанні спалахи характерного українського патріотизму – запалені брехливістю корумпованого і себе збагачуваного керівництва, що готове шукати захисту Москви – це сигнали того, що відданість національній незалежності стає домінуючою політичною реальністю. Це особливо стосується молодих українців, які більше не відчувають себе – хай дещо мовно чи історично девіантною – але частиною "Росії-матушки".
Так, мовний поділ зберігається, і деякі частини України все ще відчувають себе ближчими до Росії. Але дивовижно, що дехто з навіть найвідвертіших адептів європейського покликання тільки недавно визнали українську мову як свою власну. Два десятиліття незалежності, зростаючої гордості нововідкритої української історії і спостереження за тим, які економічні вигоди отримали західні сусіди від своїх зв'язків з Європою творять новий тип мислення. Це мислення характеризується не антиросійськими настроями, а власною історичною ідентичністю країни як невід'ємної частини більшої Європи.
Саме тому – так чи інакше – Україна неминуче зблизиться з Європою. Вражає, що навіть у сусідній Білорусії, де панує авторитарний режим Лукашенка, починає проявлятися подібна прозахідна орієнтація. Жодна країна не мотивована ворожістю до Росії, але кожна відчуває, що її незалежність, а також культурні грані її ідентичності все більше спрямовуються на захід. У найближчі місяці все ще можна розробити певні угоди між ЄС і Україною. Для їх полегшення ЄС має бути сприйнятливішим щодо необхідності економічної і фінансової підтримки Києву. Українці ж повинні зрозуміти, що європейських платників податків не зачаровує перспектива платити за злочини і корупцію нинішньої київської еліти. Затягування поясів буде необхідною умовою таких угод, а також випробуванням рішучості України, що стверджує свої європейські прагнення. Київ також повинні показати, що результат виборів не визначається тюремним ув'язненням політичних суперників.
Вплив цього всього на Росію буде відчуватися у довгостроковій перспективі. Поточна геополітична мета Кремля, сформульована ностальгічною одержимістю президента Володимиром Путіним за імперським минулим країни, полягає у відтворенні в оновленому вигляді аналога старої Російської імперії чи пізнішого Радянського "союзу".
Путін, здається, плекає наївну думку, що лідери пост-радянських країн будуть непідробно сприймати роль підлеглих в кремлівській структурі. Деякі з керівників дійсно деколи на словах підтримують таку формулу, але з необхідності, а не з переконань. Всі прагнуть незалежності: приємніше бути президентами, прем'єр-міністри, генералами, послами та економічними підприємцями в себе вдома, а не бути їх провінційним аналогом в більшій Російській імперії. Історично доведено, що національна державність, як тільки досягається, стає заразною і її майже неможливо скасувати, хіба тільки через масивну зовнішню сили
Сьогоднішня Росія не в змозі відстоювати насильницьке відновлення своєї старої імперії. Вона занадто слабка, занадто відстала і занадто бідна. Її демографічна криза погіршує ситуацію. Той факт, що нові незалежні держави Центральної Азії схиляються до все комплексніших угод з Китаєм є ще однією проблемою Росії, викликаючи тривалі територіальні проблеми.
Усвідомлення російськими суспільними елітами того, що незграбні зусилля Путіна мають дуже обмежені шанси на успіх – це лише питання часу. Рано чи пізно він перестане бути президентом. Невдовзі після цього Росія – і особливо її зростаючий новий середній клас – дійде висновку, що єдиним сенсовним шляхом – це теж стати справді сучасною, демократичною і, можливо, навіть провідною європейською державою.
Автор був помічником з національної безпеки президента США Джиммі Картера, написав книгу «Стратегічна візія: Америка і криза глобальної влади»
Zbigniew Brzezinski
Russia, like Ukraine, will become a real democracy
The Financial Times, 11.12.13
зреферував О.Д.
11.12.2013