Після успішного запуску людини у космос Китай братиме нову висоту – посадку безпілотного зонда на Місяць.
Ровер "Юе-ту" ("Нефритовий заєць"), який досліджуватиме поверхню Місяця
Наступного місяця китайський космічний апарат «Чан’е-3» за допомогою гальмівних ракет здійснить м’яку посадку на поверхню Місяця. «Чан’е-3» приземлиться у Затоці Веселки – великому ударному кратері, розташованому в районі Моря Дощів, що на видимому боці Місяця. До супутника Землі він доставить шестиколісний місяцехід – першу подібну машину з 1976 року (тоді, нагадаймо, радянський зонд «Луна-24» здійснив посадку на Місяць, зачерпнув ковшем 170 грамів місячного ґрунту і успішно доставив його на Землю).
Приземлення стане черговим досягненням послідовної та майже бездоганної китайської програми освоєння космосу. Впродовж останнього десятиліття Китай спромігся здійснити успішний пілотований космічний політ, доставку космонавтів на орбіту та стикування двох космічний кораблів. Єдина невдача спіткала Піднебесну 2011 року, коли вона втратила після запуску свій орбітальний марсіанський зонд.
Якщо «Чан’е-3» успішно висадиться на Місяці, Китай стане третьою країною після США та Радянського Союзу, яка доставить туди наземний зонд. За словами Бернарда Фоїнґа, науковця з Європейської Космічної Агенції у Нордвейку (Нідерланди), який спеціалізується на вивченні Місяця, «Більше не можна казати, що Китай стає космічною наддержавою. Він нею вже став».
Місця посадок на Місяці: СРСР (червоний колір), США (білий) та "Чан'е" (блакитний)
Початок підготовки до висадки дослідницького зонду на Місяць можна простежити до ранніх 1990-х, коли почалось фінансування паралельно двох космічних проектів – польоту людини у космос та дослідження Місяця. Результатом проведених за два десятки років робіт стала серія місій, названих на честь богині Місяця з традиційної китайської міфології Чан’е.
«Чан’е-1» – перший зонд із цієї програми – запустили 2007 року. Він створив детальну мапу поверхні Місяця, перш ніж його заплановано розбили об його поверхню у 2009 році. «Чан’е-2» – другий космічний корабель програми, запущений у 2010-му, – також сфотографував поверхню супутника, але в більшій роздільній здатності. Завершивши кружляти довкола Місяця, він вирушив фотографувати астероїд 4179 Таутатіс, біля якого пролетів на відставні 2,2 км у грудні 2012 року.
«Чан’е-3» відкриє другу фазу в освоєнні Місяця – дослідження безпосередньо його поверхні. Його запуск відбувся 1 грудня з космодрому Сичан у провінції Сичуань. 6 грудня апарат вийшов на орбіту Місяця, а його приземлення заплановане на 16 грудня.
За словами вчених, у Морі Дощів немає нічого особливо цікавого. Його обрали передусім тому, що його поверхня достатньо рівна й у ній порівняно мало валунів й уламків породи.
Якщо «Чан’е-3» успішно приземлиться, він розділиться на дві частини – стаціонарну обсерваторію, яка оглядатиме Землю, Чумацький Шлях і решту неба у короткому ультрафіолетовому діапазоні (це буде перша обсерваторія такого класу, що працюватиме на Місяці; за її допомогою вчені спостерігатимуть за народженням та смертю далеких зірок) та 100-кілограмовний ровер «Юе-ту» («Нефритовий Заєць»; названий так на честь персонажа китайської міфології, який живе на Місяці та товче у ступі еліксир безсмертя), який досліджуватиме околиці. «Юе-ту» оснащений кількома камерами високої роздільної здатності, рентгенівським спектрометром α-частинок на роботизованій руці, який визначатиме хімічний склад ґрунту, та георадаром, що просвічуватиме ґрунт на глибину до 100 метрів.
Залежно від того, чи буде успішною місія «Чан’е-3», Національна космічна адміністрація Китаю може запустити майже ідентичний зонд «Чан’е-4» до іншої регіону на Місяці. Завершальним етапом китайської програми дослідження супутника Землі стане запуск зонду, який доставить на Землю зразки місячного ґрунту (орієнтовно у 2017-2018 рр.).
Деякі експерти, однак, вважають, що місіями «Чан’е» Китай не обмежиться, і довгостроковим планом Піднебесної є політ на Місяць людини, що може відбутися вже у 2020-х. Загалом, як вважає американський військовий аналітик з Військово-морського коледжу м. Ньюпорт (штат Род-Айленд) Джоан Джонсон-Фріз, китайську космічну програму характеризує довгострокове стратегічне планування, яке можливе перш за все завдяки незмінному політичному курсу (в демократіях, зокрема в США і ЄС, така незмінна довгострокова стратегія практично неможлива).
Хоча найбільший внесок в освоєння космосу все ще належить США та Росії (як спадкоємниці СРСР), найшвидшими темпами сьогодні розвивається саме китайська космічна програма. Порівняно з амбітними китайськими планами, інші країни пасуть задніх. Так, Південна Корея оголосила, що запустить власний стаціонарний зонд до Місяця у 2020 р. Росія та Японія подумують про орбітальні та стаціонарні зонди, однак терміни і фінансування цих програм поки не оголошені, а США після запуску двох орбітальних зондів «Місячного орбітального розвідника» і «Дослідника місячної атмосфери і пилового оточення» (LADEE) у 2009 та 2013 рр. поки вирішили взяти паузу в освоєнні космосу.
«Китайці біжать своїм темпом і не оглядаються на тих, що позаду», - резюмує Джонсон-Фріз.
09.12.2013