Кожний нарід, кожний гурт, кожна людина має свої інтереси і на те нема ради. Як то свого часу мовили старі люди: "Кожна Тереса має свої інтереси". Тому мені зовсім не дивно, що польська преса має інакші інтереси, як українська і — навпаки. Зате дуже мені дивно, що польська преса дивується цьому. Це вже траплялося нераз, але ніколи так сильно, так виразисто, як при справі Карпатської України. Маленька гірська країна зо Карпатами дістала територіяльну автономію. Заселена вона українцями (чи як п. Роїк зі "Слова Передового" каже: русинами. А то, пане Роїк, бігме все одно!) і в цьому ми не поносимо ніякої вини. Ні трішки. За щож нас уже робити виновниками бувших, теперішніх і майбутніх перемін у так званій Европі?!
Пан Ксавери Прушиньскі, сівши на старого антиукраїнського румака — "І. К. Ц.", написав чорне на білім: українці в Галичині винні, що прийшло до польсько-большевицького зближення, бо вони не були проти автономії Закарпаття. Вкінці завізвав "Діло" до витовкмачення українцям тієї досить замотаної справи.
Коли брати льоґічно, то виходить, що "Діло" не товкмачило, галичани не зрозуміли де та в чім їx інтерес і... тому повстали нові міждержавні порозуміння. Одним словом дві слові: від "Діла" залежить доля і вигляд коли не цілої, то бодай східної Европи.
Другої днини тяжко було приступити не тільки до політичного статейника "Діла", але й до адміністрації. Коли підійшов під кімнату редакційних шефів, то почув дзенькіт, мов у кузні.
— Що таке? — питаю товаришів.
— Цс-с! Монтують якусь вісь!
А коли врешті добився авдієнції, то політичний статейник заявив мені:
— Вже майже все наладнане. Бракує тільки дозволу для телєфону "Діла", щоб міг вести міжмістові розмови, хочби з таким Городком Ягайлонським, чи Равою Руською.
— "Вєк Нови" — дай йому Боже здоровля — згасив трохи полумя нашої зарозумілости, виливши коновку холодної на статтю пана Ксаверія, але тільки щодо наших впливів. Бо, щодо нашого інтересу, то виложив його так само ясно, як і "І. К. Ц.".
"Слово Народове" в закарпатській матерії пише все в лапках: "уряд", "українці", тільки Закарпатська Україна, навіть з лапками, не перелазить через вухо ендецької голки. "Польща не признала і не признаєть того новотвору!" — каже пан "р". Пане Ер! Як можна щось таке "роїкувати"?! Адже Карпатська Україна є частиною признаної цілим світом Чехо-Словаччини! Де хто таке бачив, щоби держави признавали чи не признавали чужу конституцію?!
Становище більшости польської преси супроти нас уважаю за несправедливе. Воно занадто вузьке, занадто гарячкове, або й тенденційне. Але — треба признати — є виїмки, які до справи підходять річево, спокійно і з далекої перспективи.
Це в першу чергу... зараз... хто в першу чергу? Атже в першу чергу... Уявіть собі, панство, вилетіло мені зовсім з памяти хто то!..
[Діло]
09.12.1938