Які прикрі часи Галицка Русь переживає нинї в Австрії і як при конституції 1867-го року годї їй доборотись того, що їй правно належиться і чого не відмавляєсь нїякому другому народови в Австрії, — о тім свідчить безуспішна від кількадесяти вже лїт ведена боротьба о письмо руске.
Що три миліони Русинів австрійских мають право домагатися руского письма, — о тім чейже нїхто не стане сумнїватися і не буде того права оспорювати, бо кождий другій нарід в Австрії то право має признане. Уряди і суди пишуть до Нїмців письмом нїмецким, до Поляків польским, до Чехів ческим, до Румунів румуньским і т. д., — одним тілько Русинам нинї в Австрії відказують єго письма, а силоміць накидають — польске!
Питаємо: з-відки та нерівність? Чи Русини не платять так само податків, як другі народи? чи Русини не дають так само рекрута, як другі народи? — в загалї: чим Русини гірші, як Поляк, Чех, Румун, або котрий-небудь иншій нарід австрійській — щоб єму можна було відмовляти того, що дозволено всїм другим народам в державі?
А однакож се факт, що 3 миліонний нарід рускій мусить десятками лїт боротись о своє письмо і годї єму прийти до свого права — і то диво, що годї єму прийти до того права свого навіть мимо рїшеня трибуналу державного в єго користь! Від рїшеня трибуналу державного сплине вже небавом десять лїт, — а руске письмо як було неґоване, так і неґуєся в урядах і судах, а язик наш рускій калїчиться письмом польским!
Від 1848-го року до часу конституції з 1861 року руске письмо мало пошанованє в урядах — аж від часу цісарскої постанови з 10 цвітня 1861 року, коли то сказано, що ц. к. уряди і суди не мусять, але тілько "можуть" уживати руского письма, всенараз обернулося в некористь Русинів. По судах і всїх урядах заведено до руского язика польске письмо.
Очевидно, польского письма в рускім язиці Русини стерпіти не можуть і не сміють: накидувати собі чужого письма не дадуть. З того виходить і мусить виходити невдоволенє і огірченє між народом руским, з того виходять і процеси, котрих правительство могло би Русинам заощадити, прямо предложивши зміну цісарскої постанови з 1861 року, на котру при кождім процесї все покликувалось, яко на запору, що не може дати Русинам доборотися усуненя своєї кривди.
Але коли вже то, що правительство доси не взялося до зміни цісарскої постанови з 1861 року, огірчувало Русинів, то ще більше огірчив їх найновійшій факт, де правительство — не обмежуючись на перешкоду в ціс. постанові з 1861 р.— входить уже в саму рїч і підносить мотив такій, якого доси не підносило. Новий той мотив зараз укажемо нашим Вп. читателям.
Наше политичне товариство "Народна Рада" одержавши 1885 р. допись від львівскої дирекції полиції, писану руским язиком а письмом польским, звернуло їй тую допись, зажадавши, щоби то само написала письмом руским. Дирекція полиції дописею з 5 грудня 1885 (ч. 1162/пр.) відповіла, що "не може вдоволити жаданю видїлу "Народної Ради", бо дирекція полиції по мисли обовязуючих приписів у всїх своїх письмах до сторін в язиці рускім уживає букв латиньских." Видїл "Народної Ради внїс рекурс до ц. в. намістництва. На той рекурс відповіло (19 сїчня 1886) намістництво, що "по гадці виданого в наслїдок найвисшої постанови з дня 10 цвітня 1861 р. і доси обовязуючого розпорядженя ц. к. министерства державного з дня 10 цвітня 1861 р. уряди не обовязані до уживаня в резолюціях, до сторін видаваних, письма руского". Против сего рїшеня ц. к. намістництва внїс видїл "Народної Ради" рекурс до министерства справ внутрїшних. Рїшенє сего рекурсу наспіло аж при кінци 1888 р. Рїшенє се наводимо дословно (тілько не польским а руским письмом):
"До Честного Видїлу политичного Товариства "Народна Рада" до рук предсїдателя Всечестного Д-ра Огоновского ві Львові.
Рескриптом Президія ц. к. Намістництва з 19. Сїчня 1886. ч. 196 пр. затвердженов зістала резолюція ц. к. Дирекцій Полицій з 5. грудня 1885. ч. 1162 пр., в котрій відказано жаданю Видїлу политичного Товариства "Народна Рада" ві Львові, аби резолюція ц. к. Дирекція Полиції з 23. жовтня 1885. ч. 25,275 в справі основаня сего Товариства писана в язиці рускім но латиньскими буквами, написана зістала рускими буквами. Рескриптом з 25. червня 1887. ч. 9306. не увзгляднило ц. к. Министерство справ внутрїшних внесеного против покликаного рїшеня Президії ц. к. Намістництва рекурсу Видїлу згаданого Товариства, а се з причини, понеже видане в наслїдок Найвисшого постановленя з д. 10. цвітня 1861. розпорядженє Министерства державного з д. 10. цвітня 1861. ч. 2325 | St. М. має до тепер обовязуючу силу, а також з уваги, що після переведених доходжень не зістала ствердженов виключність уживаня в письмі і друку букв руских, противно: справджено уживанє так в письмі, як і в литературї і дневникарстві рускім также букв латиньских.
Так само не увзгляднило Вис. ц. к. Министерство наведеного в рекурсї жаданя о виданє в сїй мірї загального розпорядженя.
О тім увідомляю Честний Видїл в наслїдок припорученя Вис. Президії Намістництва з дня 12 жовтня с. р. ч. 6777/пр. при звротї (sic!) долучників рекурсу.
Президія ц. к. Дирекція Полиції.
Львів дня 24 жовтня 1888.
Кшачковскій."
Ось маєш, Галицка Русе, від гр. Таффого рїшенє в справі письма руского — уже з мотивом, котрий вникав в саму рїч, не вдоволяючись самим покликом на постанову цісаря з 1861 року.
Гр. Таффе, як видко з відповіди министерства справ внутрїшних, взяв собі кривду Русинів дуже до серця, бо навіт казав "перевести дослїдженя", щоби "ствердити виключність уживаня в письмі і друку букв руских". Перевів ті дослїдженя і "не ствердив" того, а "ствердив", що і в письмі, і в литературї і навіть в дневникарстві рускім уживаються букви латиньскі.
Що в письмі уживаються в Галичинї букви латиньскі — се правда: латиньскими а радше польскими буквами пишуть всї ц. к. уряди і суди в зносинах своїх з Русинами.
Щоби ж в литературї Русини уживали польских букв — того ми тут не бачимо. Правда, вирвеся часом якійсь Поляк, чи один чи спілка, і в дусї польскім, в дусї будованя Польщї на Руси, видасть якусь хрїю по руски польским абецадлом на баламуту руского народу, — але то Поляк, не Русин. А о рускім письмі мають рїшати Русини, а не чужі, так само як о польскім рїшають Поляки, а не хто другій.
А де вже гр. Таффе польске абецадло побачив в дневникарстві рускім? — ми анї догадуємось. Яка би то нинї часопись руска виходила польскими буквами? Може би на то відповіла урядова "Gazetą Lwowska"?
Видїл Народної Ради від такого рїшеня ц. к. министерства справ внутрїшних відкличесь до трибуналу державного. Нехай трибунал державний другій раз розбирає тую саму справу — коли инакше годї. Ми-ж Русини не перестанемо добиватися права рускому письму і не позволимо собі накидувати нїякого такого, якого ми собі самі не витворили або не витворимо.
Питанє: яку ціль могло-би мати нинїшне правительство гр. Таффого в відмові Русинам их письма? — лишаємо без відповіди. Нехай кождий сам собі відповість.
[Дѣло, 26.11.1888]
26.11.1888