Під Західною Антарктикою неспокійно: дослідники тут зареєстрували сотні слабких землетрусів — такі поштовхи властиві вулканам. Досі цей регіон вважали вулканічно неактивним. Проте поштовхи та хмари пилу, які виявили під глетчерним льодом, спростувати цю думку.
Гору Еребус (на фото) вважають найпівденнішим діючим вулканом Землі, а в його кратері, який височить над крижаними масами моря Росса, постійно кипить Лавове озеро. Вогняна гора лежить над так званою гарячою точкою, де висхідний потік магми з мантії Землі обвиває кору. Інші райони Антарктики, в тому числі Земля Мері Берд, що лежить східніше від Росса моря, вважали давно вулканічно неактивними.
Раніше вченим було відомо, що на Землі Мері Берд за минулі мільйони років відбулося багато вивержень, які зміщувалися вздовж хребта Виконавчого комітету (Executive Committee Range) у південному напрямку зі швидкістю близько одного кілометра на сто тисяч років. Про це ще й нині нагадують деякі погаслі вулкани вздовж гірського ланцюга. Але досі не було жодних доказів, що цей вулканічний регіон досі активний.
Тепер же науковці на чолі з Амандою Лоуґ з Вашингтонського університету зареєстрували там ознаки підземної магматичної активності. Результати опубліковано в журналі Nature Geoscience. Між січнем 2010 року та груднем 2011-го на глибині близько 40 км (тобто на межі між мантією і земною корою) сейсмічні станції зафіксували дві серії слабких, низькочастотних коливань. «Ця глибина вказує на нетектонічні причини поштовхів», – каже Лоуґ. Такі підземні коливання нині фіксують в областях з діючими вулканами та вважають їх передвісниками виверження.
«Очевидно, в цій частині Антарктики підземними протоками тече магма. Її рух призводить до вібрацій кори, і там, де виникають такі вібрації, слід очікувати наступного виверження. Про це свідчить історія геологічних та сейсмічних спостережень», - стерджує Лоуґ.
Крім того, всередині крижаного покрову (на глибині 400-1400 м) в регіоні поштовхів вчені виявили поховану хмару попелу. Її утворило виверження, що сталося близько 8 000 років тому, ймовірно, на сусідній горі вулканічного походження Вайсч. Це свідчить, що вулканічна активність в регіоні тривала довше, ніж вважалося.
Також учені помітили під льодом невелику гору, висотою бл. 1000 м, яка, ймовірно, також має вулканічне походження. «Разом ці спостереження надають переконливі докази постійної магматичної активності в Антарктиці, – констатуює Лоуґ з колегами. – Такого ми не очікували».
Які наслідки матимуть виверження під товщею льоду в Антарктиці? Хоча більшість із них будуть непомітні на поверхні, адже їм бракуватиме потужності, щоби пробити крижаний покрив, але вони матимуть серйозні наслідки для екології, адже навіть невелике виверження здатне виробити 35 мільйонів кубометрів талої води. Тала вода, своєю чергою, діятиме на лід як мастило, спускаючи крижані гірки до моря. Це може призвести до того, що льодові щити Західної Антарктики танутимуть ще швидше, ніж це відбувається зараз, – побоюються дослідники.
20.11.2013