Однією з аномалій найближчих виборів в Україні буде бюлетень, який видадуть виборцям народного депутата в Обухівському окрузі на Київщині. Цей бюлетень уміщуватиме майже сотню кандидатів у народні депутати! До повторного голосування у п’яти «проблемних» округах залишилося менше місяця – волевиявлення відбудеться 15 грудня.
Більше року ці округи залишалися без свого представництва у Верховній Раді: народні депутати, котрі протиснулися в раму сесійної зали у 2012-му, довго не хотіли поповнювати свої лави якраз висуванцями із «проблемних» регіонів. Так було вигідно. Нині ці округи кишать двійниками, технічними кандидатами, пішаками, особами, котрих інтернет-середовище визнає за «тролів» – «а всіх інших перелічити просто неможливо, бо були там ще горили, генерали, пиворізи, мочеморди, голодранці, данайці, нанайці, салоїди» і далі за «Мертвим півнем». Саме вони розносять виборчий бюлетень на сто «найменувань». А втім ці виборчі технології очікувані – тому не можна сказати, що вони якось по-особливому дивують. По-справжньому українські вибори здивують тоді, коли вони пройдуть у чистій боротьбі і – цього хочеться дедалі більше – без того всього гротеску.
Що проросте після Засухи?
Закони жанру вимагають згадати насамперед про кілька прізвищ. Грудневі перегони стали можливими завдяки Богданові Губському (округ №197, Канів), Тетяні Засусі (округ №94, Обухів), Вікторові Пилипишину (округ №223, Київ), Віталієві Травянку (округ №132, Первомайськ) та Валентині Жуковській (округ №194, Черкаси). Вони виявилися найбільш упертими в небажанні визнавати власну поразку минулої осені. Це в їхніх округах були «бритоголові журналісти», зговірливі комісії, вправні хакери й ківалови, не дуже надійні електролампочки й не вельми міцні замки, а комусь із кандидатів іще й пощастило з підтримкою «Беркуту» (для прикладу, операцію в Первомайську очолював нинішній губернатор Львівщини екс- (чи екс- не буває?) міліціонер Олег Сало).
Цей рік багато змінив. Більшість кандидатів із цієї п’ятірки вирішили не брати участі в повторних виборах, залишаючи відкритим запитання: навіщо ж було брязкати силою рік тому, і навіщо було йти до краю?!.
На довибори зареєструвався тільки Віктор Пилипишин – і той в останній момент. Лише в понеділок він «відмився» у суді через виправдальний вирок.
Очевидно, що в 2012-му в деяких округах трапилося те, що називають «ексцесом виконавця». Декотрі кандидати, увірувавши у власний вплив та непохитну протекцію з боку вищих щаблів, залучили всеможливі важелі для спотворення правдивого результату на власну користь. У цій справі найбільше заплямувалася Тетяна Засуха: в її окрузі з поміччю членів комісії та судів вдалося знівелювати перевагу Віктора Романюка у кільканадцять тисяч голосів! Одіозна депутатка запам’яталася тим, що давала суворі вказівки членам ОВК під час зведення результатів, не соромлячись спостерігачів і телекамер.
Були округи, де влада, втративши надію на перемогу, просто пішла на зрив виборів. Таким чином без мандату залишився опозиційний політик і незговірливий бізнесмен Аркадій Корнацький у 132-му окрузі з центром у Первомайську.
Отож Травянко й Засуха не беруть участі у виборах – але залишаються небезпечним прецедентом для України. Несправедливо, що кандидат, у котрого забрали перемогу, пізніше мусить устрявати у нову виборчу гонку, вже з новими обставинами та новими конкурентами. Власники адміністративного та виконавчого ресурсу можуть іти цією методою, зриваючи вибори за виборами, тасуючи кандидатів і пропонуючи нові політтехнології, аж поки огидний кандидат нарешті не програє. Минулі вибори довели, що технологій зриву – від псування бюлетенів до множення липових (але дієвих для Феміди) заяв – є багато. Ситуація схожа на 2004 рік: після другого туру президентських виборів дехто пропонував заново розпочати виборчий процес, «обнуливши» результати першого туру. «Третій тур» був єдиним способом оминути абсурду. Однак такий варіант, на жаль, не є можливим для виборів у мажоритарних округах.
Ефективною виглядала б схема, коли при неможливості встановити достовірний результат виборів призначається повторне голосування (можливо, доцільно було б навіть запровадити ліміт на кандидатів, коли у новий бюлетень потрапляють не всі претенденти, а лиш ті, хто отримали установлений поріг підтримки – приміром, щонайменше 5% виборців). На жаль, Верховна Рада з міцною «регіональною» більшістю виявилася впертою в цій справі й не тільки відхилила пропоновані опозицією варіанти виходу з ситуації, а й цілий рік барилася з призначенням виборів у «проблемних» округах.
Виборча кОмпанія
На кого поставила влада у п’яти проблемних округах цього разу? Передусім, Партія регіонів не наважилася висунути ЖОДНОГО офіційного кандидата. Керівництво зважило за ліпше, щоб толеровані кандидати балотувалися шляхом самовисування. Приховування партійності можна пояснити непопулярністю політичної сили Віктора Януковича на Київщині, Черкащині, та й Первомайщині. Дивовижно, але навіть губернатор Миколаївщини Микола Круглов, якого кинули рятувати ситуацію із програним 132-м округом і змусили брати результат під персональну відповідальність, іде на вибори самовисуванцем. Хоч носить у кишені квиток Партії регіонів.
У тих же кущах переховується керівник Гадяцього сирзаводу Руслан Бадаєв, що йде на вибори у 94-му окрузі (Обухів). Він член ПР, його презентував виборцям лідер «регіоналів» Київщини Юрій Бойко на заходах до річниці визволення Київщини від фашистів – а втім Бадаєв теж балотується самовисуванцем. До речі, крім нього в цьому окрузі ще п’ять осіб із партквитком Януковича-Азарова! Правдоподібно, що вони беруть участь у кампанії не для перешкоди Бадаєву, а для його підтримки (про «технічних» кандидатів – нижче).
Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов підтвердив у вівторок на брифінгу, що в кожному з округів ПР має кандидата для підтримки. Називати прізвища він відмовився (вовченят слід ховати у овечім хутрі), заявивши, що не має таких уповноважень без формального з’їзду партії.
До честі опозиції, три партії дотрималися попередніх обіцянок і виставили в округах тих самих кандидатів, які втратили свою перемогу торік: це чотири висуванці «Батьківщини» (Віктор Романюк, який веде кампанію із політичного притулку; Леонід Даценко; Аркадій Корнацький; Микола Булатецький), а також Юрій Левченко зі «Свободи». Понад те, «Батьківщина» виключила зі своїх лав вискочок, які зареєструвалися на вибори усупереч партійній лінії. За межі джентльменської угоди вийшов і Павло Філіпенко з УДАРу (округ №197): він знову подався на вибори, хоч партія Віталія Кличка його офіційно не висувала.
Загалом, ключові баталії розгортатимуться між наступними кандидатам:
Округ №94 (центр – Обухів) – Віктор Романюк («Батьківщина»), Руслан Бадаєв (самовисуванець). Можливо, варто чекати несподіванок від Юрія Кармазіна, який протягом останнього року долучився до відбору мандатів у кількох нардепів через Вищий адмінсуд.
Округ №132 (центр – Первомайськ) – Аркадій Корнацький («Батьківщина»), Микола Круглов (самовисуванець).
Округ №194 (Черкаси) – Микола Булатецький («Батьківщина»), Олег Свинарчук (самовисуванець), Михайло Поплавський (самовисуванець). Цікаво, що в окрузі на адмінресурс претендують і Свинарчук, і Поплавський: спостерігачі вже фіксували порушення з їхнього боку.
Округ №197 (Канів і прилеглі райони) – Леонід Даценко («Батьківщина»), Павло Костенко (самовисуванець, компаньйон минулорічного невдахи Богдана Губського).
Округ №223 (Київ) – Юрій Левченко («Свобода»), Віктор Пилипишин (самовисуванець).
Вони мають мету
Довибори у п’яти округах принадили кандидатів, як біле світло комашню. Охочих виявилося так багато, що у Центральній виборчій комісії вже висловили побоювання про можливу загрозу виборам: потужності державних комбінатів не дозволяють надрукувати довжелезний бюлетень (а йдеться, можливо, і про два метри «вибору»!). Так, у 223-му окрузі зареєструвалося аж 76 кандидатів, а в 94-му – 85 претендентів! Для порівняння, у 2012-му захмарним рекордом видавалося 48 кандидатів.
Зазвичай довибори стають другим шансом для політиків, які не змогли обратися із першої спроби в інших округах (або списках). Однак у п’яти округах виявилося не так багато «важковаговиків». Заскучали за політикою згадані вище Кармазін із Поплавським. У 223-му окрузі вирішив пошукати щастя соратник Луценка Юрій Гримчак і яскрава юристка Тетяна Монтян.
Якщо проаналізувати кандидатів, які зголосилися до боротьби після минулорічного досвіду, то їх найбільше в 223-му окрузі – семеро (включно з фаворитами Пилипишиним і Левченком). Якщо брати відсотковий вимір, то «старої гвардії» більше все-таки у Первомайську: із 7 минулорічних кандидатів 2 повернулися на округ – сам Корнацький, і комуніст Анатолій Романюк.
Очевидно ж, що більшість кандидатів є технічними і використовуватимуться або для прямої боротьби з конкурентом, або для розширення представництва у виборчих комісіях, або для виконання специфічних функцій у день виборів: написання скарг, ускладнення виборчого процесу (торік на Черкащині один «технічний кандидат» просто з’їв протокол).
Зокрема, на вибори зареєструвалося чимало «двійників». У 94-му окрузі є аж два повних двійника Віктора Миколайовича Романюка! Спантеличені опоненти намагалися зареєструвати також «клонів» на випадок, якщо замість відсутнього в Україні Романюка опозиція спробує висунути інших кандидатів: от і балотуються в окрузі Остап Семерак і два Сергія Власенка (та не тих).
У 223-му окрузі крім Юрія будуть іще Владислав та Юрій Левченки, а крім Віктора Пилипишина – Олександр Пелипишин. А ще два Юрія Гримчака.
Попри поширеність, технологія «двійників» рідко є ефективною. Досвід минулого року свідчить, що двійник (чи навіть пара) «відгризає» у базового кандидата орієнтовно1,5-2% голосів. Щоправда, бувають такі ситуації, коли навіть десяток голосів важить, як перемога…
Ну а хто ж вони, інші кандидати?
Вирахувати недобросовісних кандидатів можна завдяки аналізу атрибутів текстових файлів із виборчими програмами кандидатів, що вони виставляються на офіційній сторінці Центральної виборчої комісії. Зокрема, на звичайному комп’ютері можна підгледіти, хто є автором документу (як «називається» комп’ютер), а також базову назву файлу, з якою працював юзер. Проявляються дивовижні речі. Скажімо, програми одразу шести кандидатам писав користувач із назвою Cyber.
Їх ріднить не тільки автор, а й назва документу – «Передвиборча програма кандидата в народні депутати України по виборчому округу № 176 Бандурки Олександра Маркевича».
Стривайте! Але 176-й округ – це взагалі Харківщина, а Олександр Маркович балотувався в мажоритарні ще в 2002-му році! А таки так, його програма послужила джерелом натхнення, сиріч плагіату, для: Семерака, Рогінського, Пушиліна та Войтовича (94-й округ), Артемчука та Рибалка (№223). Двоє з них репрезентують маргінальну партію «Ми маємо мету».
Справді, у виборчих програмах дуже багато плагіату. Загалом, кандидати йже йдуть шляхом студентів, які скачують реферати з інтернету. Наприклад, кандидат Бурля (округ №223) послуговується документом із тими ж реквізитами, що й кандидати Гаврищук і Барабаш із виборів-2012, і кандидат Баграєв із кампанії-1998…
Їх є дуже багато. «Ангели, цигани, маври і козаки, пастушки, ягнята, русалки, чортенята…»
І вони мають мету – рахувати
Якщо подивитися на склад виборчих комісій, то й там можна виявити «технічний» елемент. Не секрет, спеціально під вибори множаться «диванні» партії: зареєструвавши навіть одного кандидата, така партія отримує право взяти участь у жеребкуванні при формуванні складу виборчих комісій. Що більше партій – то більший виграш під час жеребу. Пізніше переможні квоти просто заповнюються потрібними людьми.
Приклади. Член 223-го окружкому від екзотичної «Партії народного порядку» Андрій Блануца в 2010-му був членом комісії від кандидата у президенти Віктора Януковича, а на парламентських виборах 2007 року делегувався в ОВК фракцією Партії регіонів. Його колега Людмила Гринчук (Народна екологічна партія) на минулих виборах була членом ОВК від Партії регіонів, у 2010-му – працювала в одній із комісій від Януковича.
Тетяна Любаненко, запропонована в ОВК партією «Єдина родина» (округ №197), в 2010-му році рахувала голоси від Віктора Януковича, а в 2004-му – від Романа Козака. Її колега Марія Дорошенко (партія «Козацька слава») на парламентських виборах 2007-го репрезентувала Партію регіонів, а в 2010-му йшла в комісію від Михайла Бродського.
Якщо зануритися глибше – можна дійти висновку, що якщо не більшість, то значну частину в складі окружкомів презентуватимуть люди, котрим роботу в комісіях оплачував (оплачує?) штаб Партії регіонів. «І знов хтось там співає, що буде війна…»
Наразі з тими назвами та іменами українські вибори – справді гротеск, справді абсурд! Українська виборча система метається з одного краю до іншого, від «пропорційності» до «мажоритарності»; законодавець знімає потребу збирати підписні листи (бо підписи фальшують), а коли знімає – вибори відкривають ворота для численних «клонів» і «тролів»; процедура шукає нові способи збалансування виборчих комісій – але з’являються нові й нові способи її оминути. У вигляді широкого вибору українцям підсовують манекени; у вигляді чесного вибору – проводять жеребкування, формують квоти; задля прозорості ставлять веб-камери, котрі виявляють дорогою і нікому не потрібною нікчемністю. Якийсь симулякр, двійник, що зловісно вирячився з-за того боку дзеркала…
…А що там ще є в тій пісні «Мертвого півня»? «Вибори-шмибори, випив би, грошей би…»
19.11.2013