Вісті про патріярхат у Львовї.

Оногди подали ми вїсть з Риму з да­тою 6 лютого, що мов-то Конгрегація в спра­вах вїри на Всходї одержала від папи Льва XIII порученє, щоби в як найкоротшім часї розслїдила справу і поставила внесенє, чи не належало-б рускі єпископства на Угорщинї підчинити під юрисдикцію гр.-кат. митрополії львівскої, надїляючи єи титулом патріярхату, о якій Русини від 40 лїт упоминалися. Мотивом до тої ре­форми мав-би бути упадок духа религійно­го межи духовеньством руским на Угорщи­нї і розширене там-же москво- і схизмо­фильство. При принятю польско-рускої депу­тації, папа мав-би сказати о тій справї вже щось рїшучого.

Хотяй вїсть тую ми поки що мусимо уважати лише приватною, то мимо того вита­ємо саму мисль заснованя патріярхату руско-католицкого в Галичинї з неуданою радо­стею. Вже сама звїстка признає, що заснова­нє патріярхату було-би лише сповненєм давних бажань Русинів Галицких, котрі ачей-же самі найлучше знають потреби своєи церкви.

Заснованє патріархату, в котрого склад увійшли-б епископати угорски, безперечно сконсолидувало-би католицку церков на окра­инах Австрії. Може давнійшими часами, при пасивности святїйшого синоду петербургско­го, така консолидація не здавалася дотичним сферам конче на потребї, але нинї в виду агресивної роботи, яку розвинув синод від кількох лїт з иниціятиви свого оберпро­курора Побїдоносцева не тілько в Россії, на Балканах, на Оріентї, але і в самій Ав­стрії, — нинї добре понятий интерес цер­кви католицкої домагаєсь того без’условно. Понято, що агресивність дасться відперти лишь рівно сильною агресивностею, а до того треба сконсолидованя сил руско-католицкої церкви.

Чи на Угоршинї дїйстно розвелось яке небудь схизмо-фильство о тім ми Галичане не чули нїчого позитивного. Але католициз­мови Русинів угорских грозить, по нашій думцї, не менча небезпечність від кальви­низму мадярского. З мадяризацією Русинів угорских, котру там Мадяри стараються ду­же приспїшити, може легко упасти і віра греко-католицка. Епископи угорски самі в собі не в силї опертись тій грозї, — скрїплені однакож близшим сполученєм з митрополією львівскою, могли-б на певно не тілько устоятись против кальвинизму, але і дїлати позитивно в користь церкви като­лицкої.

Надїємось проте, що конгрегація de pro­paganda fide, розслїдивши основно справу згодиться на давне бажанє Русинів Галиц­ких і поставить внесенє в дусї бажань самого-жь верховника церкви. Боїмось лише двох рїчей, именно закулисових интриг деяких личностей польских, звїстних і дуже частих путників до Риму, а не мен­ше і шовинизму мадярского, котрий всїми силами буде опиратись такій мов-то анома­лії, щоби епископи корони св. Стефана під­лягали юрисдикції долитавского патріярха. Шовинизм сей не дасть Мадярам зрозумїти хісна, якій вийшов-би з патріярхату Галиц­кого і для них самих, усторонюючи як раз все то, що самим Мадярам видаєсь нинї дуже небезпечним...