Влітку я був у закарпатській галереї Пийтерфолво, в маленькому селі на кордоні з Угорщиною. І там на все село були всього дві людини, з якими я міг спілкуватися українською, – голова громади та директорка галереї.
Звідси виникає така проблема: якщо угорська громада не інтегрується в українське суспільство, має місце еміграція з України в Угорщину. Ми не маємо створювати таку ситуацію, коли виїзд за кордон стає вимушеним через неможливість повноцінно жити й працювати тут, коли немає точок дотику і комунікації. Нам важливо втримати всі наші громади, бо це наше багатство. Я не говорю про асиміляцію, я говорю про інтеграцію, і це наше велике спільне завдання.
Сергій КВІТ,
голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Тези виступу на форумі Re:Open Zakarpattia 2021, організованого Інститутом Центральноєвропейської Стратегії
Значення терміна “мультикультуралізм” у Північній Америці, Західній Європі та Австралії дуже відрізняється. Найуспішніше, як на мене, це реалізується якраз у Австралії. Це спадщина країн, які колись були колоніями або метрополіями.
Контекст “мультикультуралізму” в Україні відрізняється, адже ми постколоніальна, посттоталітарна країна. І головне, що Україна не винна в цій ситуації, вона ніколи не експлуатувала ті народи, які живуть на її території.
Нам важливо зосередитися на тому, що лідером у всіх наших реформах є громадянське суспільство. І тому, якщо представники національних меншин різних регіонів будуть працювати над розвитком громадянського суспільства, над інтеграцією в громадянське суспільство, то все буде успішно. Неуспіхом буде стратегія самоізоляції і небажання розбиратися, що відбувається в цій країні.
Україна до всіх національних меншин і корінних народів ставиться як до своїх громадян і намагається давати їм всі можливості для реалізації, не лише персональної, а й суспільної, наприклад, брати участь у житті всієї країни, інтегрувалися, обиратися у парламент, до органів місцевого самоврядування, щоб ставали членами уряду тощо. Тому створення проблем з мовним питанням і переведення його у політичну площину є абсолютно недоречним.
Ми бачимо реальні кроки нашої держави, які засвідчують про піклування над своїми громадянами. Можливо, не так у плані фінансовому, але коли буде мати більше можливостей, то й піклуватися буде більше.
У середовищі національних спільнот лунають побоювання, що Україна не буде навчати їхніх дітей за державний кошт. Але я запевняю, що Українська держава і далі буде фінансувати місця на держзамовлення у ЗВО, в тому числі – беззаперечно – і для національних меншин. Наприклад, навіть у Кембриджі та Оксфорді держава фінансує значну частину витрат. Українська держава ніколи не буде відходити від держфінансування і діти зможуть вчитися за державні кошти і в школі, і в університеті.
Проблема тут інша, і вона політична. Бо, на жаль, зараз у нас підхід “нічого неможливо зробити”, замість “давайте подумаємо, як разом вирішити”. Головне завдання Української держави – щоб представники угорської громади змогли добре інтегруватися в українське суспільство. І я би дуже хотів, щоб лідери угорської громади теж поставили собі таке завдання.
10.02.2022