Спершу два слова від редакції. Нові кадрові рішення президента Януковича в Галичині, а попросту тріумфальна репатріація на Львівщину одіозного Сала і заміна впливового Вишиванюка на маловідомого регіонала в Франківську змусили нас довго чухати потилиці, гадаючи: «І що ж воно за знак?». Очевидне пояснення — готуються «забезпечувати результат» у 2015 році — влаштовувало не дуже, бо дуже ж далеко ще до того 2015-го… Тому й розіслали соцмережею запити до всіх більш-менш притомних експертів з надією, що комусь блисне ориґінальна думка. Кому блиснуло відразу, прочитаєте тут. А сьогодні публікуємо відповідь того, хто трохи спізнився. Коментар вирозумілого львівського політолога Ігоря Танчина прийшов у «Z» вже після основної публікації, однак видався нам таким влучним, що ми пропонуємо його Вам окремо. Отже:
Почну з того, що ефективність політичного аналізу залежить від відкритості об'єктів прогнозування та стабільності правил гри. Як ми розуміємо, у нашій системі нічого цього не простежується, звільняють і призначають, як заманеться пахану. Звідси — ілюзорність і недостовірність аналізу.
Ми бачимо президента, який чинить якісь дії. Коли дія зроблена, усі починають відгадувати, що це означає, тлумачити її. Через якийсь час він робить зовсім інший, абсолютно несподіваний крок, виникає нова серія здогадок і т. ін. З'являється відчуття гри з безліччю «обманних» ходів, які робляться для відволікання уваги, а насправді — гра уяви журналістів і коментаторів.
Щоби було зрозуміло, наведу характерні для нашої політики приклади. У 1994 році, після досить несподіваної перемоги Кучми, його адміністрація була сформована з представників його штабу, частина з яких були мало пристосовані до бюрократичної роботи. Один із них розказував про перші тижні на посаді керівника аналітичного відділу: «Зробимо якусь спонтанну фігню, а наступного дня читаємо в газетах, що ми мали на увазі та які складні політичні інтриґи сплітаємо». А московські політтехнологи, з якими свого часу доводилося працювати, ті прямо казали: «Всі пройоби подаємо як тонкі політичні ходи».
Отже, вихідною точкою нашого аналізу є те, що все у цій країні робиться так, як задумає і захоче одна людина — президент. А вгадати, що діється у нього під черепом, хто йому що нашіптує чи чого захоче його ліва нога, — абсолютно неможливо. Тому будь-який аналіз (наприклад, чи підпишуть асоціацію з Європою або чи випустять Тимошенко), за великим рахунком, є безсенсовним. Можна тільки поставити подібні проблеми у ширший контекст, проаналізувати логіку дій режиму і спробувати намалювати якусь абстрактну схему, в яку вписуються конкретні ходи президента.
1. Президент поставив під свій контроль парламент, опозиція безсила і подрібнена. Однак леґітимізувати владу в нашій країні можна тільки через вибори. І наближається 2015 рік, коли цю владу, яка зараз виглядає мало не самодержавною, можна втратити.
2. Янукович зараз опинився в ситуації товариша Саахова з «Кавказької полонянки»: «Або я веду її в ЗАГС, або вона мене – до прокурора». Тобто, якщо він не переможе на наступних президентських виборах, він сяде. Усі його дії всередині і зовні країни потрібно розглядати під кутом 2015 року.
3. Наш президент дуже любить гроші. Особисте збагачення та економічне посилення «Сім’ї» для нього мають першорядне значення.
Ось ці фактори є головними. Решта — конкретні дії, спрямовані на їх реалізацію.
Тепер щодо замін. Про Шемчука я вже писав, спираючись на інсайдерську інформацію. Шемчук не зміг вирішити проблем, важливих для групи Жванії, яка пролобіювала його призначення на посаду голови ЛОДА, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про обмін посади голови Львівської ОДА на іншу посаду для Шемчука. Річ у тому, що в Шемчука не склались стосунки з керівництвом правоохоронних структур Львівщини. Останні весь час тримали під пильним контролем роботу Львівської ОДА і Шемчука персонально. І це була ідеальна ситуація для області (своєрідний розподіл влад), але не для еліти.
Переведення Шемчука на іншу відповідальну роботу в Києві дозволило, з одного боку, задовольнити апетити і не втратити контролю над групою Жванії, а з іншого — вирішити конфлікт, який існував між Шемчуком і силовими структурами на Львівщині.
Прислали вовкодава. Сало в форматі чинної влади: по-перше, буде виконувати вказівки, а не рефлексувати; по-друге, близький до Медведчука; по-третє, на виборах забезпечить законність (їм цікаво, щоби на Львівщині не було фальсифікацій для опозиції, а своє з плюсом вони візьмуть в інших областях); по-четверте, спаринґ-партнер для ВО «Свобода» і т. ін.
Що ж до Івано-Франківської області, то там дуже незрозуміло. Кажуть, що Вишиванюк не був близький до реґіоналів, але це явно надумане пояснення. А інших пояснень не вигадали навіть журналісти. Думаю, просто «людський фактор». Хтось щось собі пролобіював. Скоро стане відомо.
13.11.2013