Драматург, журналіст і сценарист Оксана Савченко приїздила із Києва до Львова на тижневу резиденцію «Перша драма» у межах IV Фестивалю сучасної драматургії «Драма.UA». Під час своєї резиденції вона проводила майстер-класи для авторів-початківців. А результати їхньої спільної праці будуть презентовані вже оце на фестивалі у листопаді у вигляді сценічних читань.
Працювати із настільки молодими драматургами Оксані Савченко випало вперше. Проте резидентка, чию п’єсу «І мене не колише, як ти там» не так давно читали на сцені лондонського театру Royal Court, добре знала, якими знаннями та порадами поділитися із початківцями. Спочатку організатори планували залучити більше учасників, але це саме той випадок, коли менша кількість все ж таки ліпше: і з погляду можливості приділити більше часу та більше пояснити, та й з того, як зізналася Оксана, що їй самій краще працюється із невеликою кількістю людей. Тому учасниками проекту стали 15-річний Василь Малишка (Ужгород) та 21-річна Олена Бринь (Львів).
«Я була на майстер-класах для дорослих як студентка. Звичайно, майстер-класи для «дорослих» відрізняються тим, що говорити можна все – «без фільтру», – ділиться враженнями Оксана Савченко. – Я зрозуміла, що просто не можу дати їм почитати Сару Кейн, і потім, коли ми читали сцену з п’єси Ані Яблонської, я викреслила нецензурне слово. А порадила почитати Керіл Черчілл, Мартіна Макдонаха, Філіпа Рідлі, та й ту ж таки Яблонську. Сігарєва вважаю кращим, але він занадто вже чорнушний, тому все ж його не радила. Просто я б у свої 15 таке нормально сприйняла, а їм поки ще б не хотіла пропонувати».
До слова, про рекомендованих авторів. Власне, Василь Малишка вже встиг почитати Сару Кейн і отримати певні враження від її драм. Зазвичай для своїх п’єс молодий автор обирає ті теми й проблеми, які є актуальними й хвилюючими для нього самого. Наприклад: стосунки соціальних станів між дітьми у школі, батьки та діти, ігрова залежність... «Але віднедавна з'являються цілком, скажімо, нестандартні ідеї. Це спровоковано новими для мене «відкриттями» в драматургії, зокрема, Семюела Беккета, Сари Кейн, Марка Равенхілла», – зізнався Василь після майстер-класу.
На першому занятті драматург попросила учасників назвати п’ять тем, речей, які їх дратують, плавно перейшовши до того, що таке конфлікт, як «конструювати» сцени та вирішувати їх через той конфлікт, що є рушійною силою п’єси. Разом із Оксаною Савченко учасники писали короткі спонтанні тексти, робили різні драматургічні вправи. Обговорювали ідеї своїх майбутніх робіт, будували їхній кістяк.
«Я їм дала також питання, за якими треба перевіряти сцени. Але проблема в тому, що зараз у них було дуже мало часу для написання. Це мало для будь-кого, 5 днів. Хоча, першу свою міні-п’єсу я написала за два дні, але це вдача. Справа у тому, що у дітей, окрім п’єс, ще купа справ: школа, університет, навчання. А щоб написати щось своє, треба «в’їхати на човні під воду». Я залишала усі решта справи тільки для участі у Royal Court, тоді я сиділа й писала. Просто не можна отак сісти і написати п’єсу нормальну, треба спіймати хвилю, а для цього треба залишитись на самоті, мені точно треба, хоча б на тиждень», – говорить Оксана Савченко, але все ж роботи Василя та Олени планує побачити.
Поки що учасники не хочуть розкривати теми п’єс, над якими активно працюють, але обіцяють завершити вчасно. Щоб режисер Антон Романов із Сімферополя під час своєї резиденції на «Драмі.UA» також встиг попрацювати над підготовкою читань разом із львівськими акторами. «Узагалі щодо ідеї я радився з кращим другом та мамою. Вони мені підказали чудову штуку, про яку я не подумав спершу, яка була і є мені дуже близькою. Я написав доволі об'ємний синопсис до майбутньої п'єси, з яким наступного дня (та заняття) прийшов до Оксани, й уже тоді ми обговорили її, тобто ідею. Та нехай це поки буде таємницею. Адже я її ще не завершив, і якщо розповім, то так і не допишу», – каже Василь Малишка. Олена Бринь також не поспішає відкривати карти: «Скажу тільки, що на тему мене наштовхнула саме Оксана».
Із власного досвіду драматург також поділилась тим, що вже написана п'єса переживає ще не одну редакцію. У декого може бути й понад шість чернеток під час написання, а Оксана Савченко здебільшого вносить правки тричі, себто має три чернетки: «Перша чернетка — це викид емоцій — як секс із великої любові й без захисту. Друга чернетка — це, коли ти, вже переживши емоційне піднесення, «будуєш» п'єсу — щось на кшталт лікування від дурнуватої хвороби. Третя чернетка — правки із холодним серцем — ти вилікувався і дивишся на всю ситуацію відсторонено — і так вносиш правки». Дуже рідко виходить так, що після написання п'єсу більше не коригують.
PS. «Найголовніше — нікого не слухай, коли пишеш, — порадила Оксана Савченко під завісу майстер-класу Олені Бринь. – А вже коли напишеш, тоді й дам тобі поради».
07.11.2013