Історія з 15-літньою циганкою перетворилася для президента Франції на жахливий сон. Франсуа Олланд потрапив у пастку власних політичних гасел. Він втрачає авторитет у своїй Соціалістичній партії. Опозиція зловтішається.
Донедавна Франсуа Олланд мав репутацію президента з низьким рівнем популярності, якому важко ухвалювати рішення. Від минулого вікенду ситуація трохи змінилася. Рейтинґ його популярності опустився ще нижче. А от щодо рішучості, то президент зумів довести, що з двох поганих рішень він здатен обрати третє — ще гірше.
Йдеться про «псевдосоломонове» (як його назвала газета Le Figaro) рішення президента щодо циганської дівчини Леонарди Дібрані, що її разом зі всією родиною депортували до Боснії. Після протестів передовсім проти брутального методу поведінки представників влади, які забрали дівчину просто зі школи на очах її товаришів, президент вирішив втрутитися. Він постановив скасувати рішення про депортацію… але лише щодо 15-літньої Леонарди. Не відіслати всю родину до Боснії, не залишити її всю у Франції — а залишити дитину без родини.
Сам президент перед камерами оповідав, як він майстерно, як йому здавалося, здійснив віртуозний маневр між правовими і гуманітарними принципами вирішення проблеми.
Хоча насправді таке рішення обурило і правих (які, звісно, виступали за перший варіант), і лівих (які були за другий варіант). Консервативна опозиція прокоментувала це як «карикатурне рішення», «жахливий удар по авторитету держави». «Зелені» назвали рішення президента «незрозумілим і нелюдським», комуністи — «гидким потворством». Шкільні профспілки назвали крок президента «рішенням без рішення».
Не дивно, що багато французьких газет вийшли в понеділок з такими заголовками на першій шпальті: «Фіаско президента», «Політичне банкрутство Олланда», «Безглузде рішення» тощо. Навіть ліва Libération пророкувала після історії з Леонардою президентові та його партії складне політичне майбутнє.
Зі суто юридичного погляду, депортацію сімох членів родини Дібрані здійснено цілковито в правовому полі французького законодавства. У розгляді справи не було допущено жодної помилки, враховано всі арґументи й обставини. На цьому не один раз наголошував міністр внутрішніх справ Франції Мануель Вальс, і його слова підтверджував сам Олланд.
Водночас президент заявляв, що правоохоронцям здалося б трохи більше почуття такту, маючи на думці спосіб затримання Леонарди. Відтак він суворо заборонив правоохоронцям вдиратися у школи, навіть якщо на те є правові підстави.
Що ж каже сама провинниця скандалу? Якщо Франсуа Олланд думав, що його рішення ощасливить циганську дівчинку, допущену до навчання у Західній Європі, то він глибоко помилився. Леонарда вже встигла заявити, що французький президент не має серця. «Я не пес і не звір. Я не поїду сама до Франції, я не полишу свою родину. Я не єдина, хто має ходити до школи».
Ще різкіше висловився її батько Ресат Дібрані: «Франція — що ж це за країна? Там дозволяють гомосексуальні шлюби, а порядні родини виганяють!»
22.10.2013