Микола Азаров впевнено наближається до вікового прем'єрського рекорду: за два місяці йому виповниться 66 років — саме стільки, скільки було найстаршому голові українського уряду Віталію Масолу, коли той залишив посаду прем'єр міністра. І щось підказує, що Миколі Яновичу цей рекорд до снаги, бо нещодавно він уже перетнув одну символічно рекордну червону стрічку — став беззаперечним лідером за часом перебування на посаді голови уряду. Випередив у цій справі Азаров навіть Віктора Януковича, під орудою якого працював раніше першим віце-прем'єром.
Будьмо скрупульозно точними: в понеділок, 15 жовтня, пішов тисяча триста четвертий день каденції Азарова. А Віктор Янукович провів на посаді прем'єр-міністра тисячу двісті сімдесят сім днів. Якщо до терміну Азарова додати періоди, коли Микола Янович виконував обов'язки прем'єра (перехідний статус в.о. у фіналі виборів-2004, під час якого Азаров підміняв Януковича, а також умовна відставка у грудні 2012 року перед новобраною Верховною Радою) — прем'єрський хронометраж Азарова можна збільшити ще на 50 діб.
Попе-попереду попередник
У грудні минулого року, після «другого пришестя» Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра, був популярним жарт про те, що Микола Янович став сам собі «папєрєдніком». Публіка посміялася — а пан прем'єр сприйняв це становище серйозно. Якщо у 2010–2012 роках ще якось випадало списувати невдачі й промахи на «попередників», то цьогоріч слово-паразит, здається, вилетіло з його лексикону…
Насправді Микола Азаров — чи не найбільший завсідник в історії українського уряду. Як ішлося вище, навіть перед призначенням прем'єром він багато років працював на посадах міністра фінансів і віце-прем'єра. А сам термін «азаровщина» з'явився ще давніше — у 2000 році, коли Микола Янович очолював Державну податкову адміністрацію. Опозиціонер Олександр Турчинов казав тоді, що азаровщина — це використання податкових інституцій для утисків інакодумців, а Інна Богословська пізніше розширила тлумачення цього визначення, зазначивши, що азаровщина — це також застарілість адміністративної системи.
Старий чи не старий, Микола Азаров завдячує свої каденції Вікторові Януковичу, який вирішив покластися на перевірені, неамбітні кадри. Ця відданість залишається стійкою, незважаючи на перманентну появу чуток про наступників, кадрові струси та відставки. Отож прем'єрський чин Азарова ще триватиме (те саме, очевидно, стосуватиметься і його головування у Партії реґіонів). До майбутніх президентських виборів залишається півтора року. Звичайно ж, доти можуть трапитися усілякі колізії (на кшталт показових відставок і гучних заяв: «На другому терміні ви побачите іншого Януковича»), але наразі жодні прикмети не виказують політичної бурі.
Азаров — це чотири Масоли або три Лазаренки
«Z» підрахував тривалість усіх прем'єрських каденцій, починаючи від Вітольда Фокіна, якого на посаду прем'єр-міністра затверджувала ще Верховна Рада УРСР 18 квітня 1991 року.
Крім Азарова та Януковича, до «клубу тисячників» увійшла також Юлія Тимошенко. «Леді Ю» керувала урядом 1022 дні — це третій результат серед українських прем'єрів.
Показово, що три «призові місця» дісталися політикам, котрі двічі ставали прем'єр-міністрами: Тимошенко з Януковичем мали тривалі перерви між головуванням в уряді, а в Азарова торішній статус виконувача обов'язків — радше умовний.
Четвертим став Валерія Пустовойтенко — 889 днів. Властиво, колись каденцію Пустовойтенка оцінювали як ледь не захмарне досягнення з огляду на непевність посади прем'єра за президентства Леоніда Кучми: Валерій Павлович майже вдвічі довше керував урядом, аніж кожен з його попередників. Його рекорду не перевершили й наступники — ані Віктор Ющенко (524 дні), ні Анатолій Кінах (536 днів), ні Віктор Янукович (перша прем'єрська каденція екс-губернатора Донеччини охопила 776 днів).
Якщо лічити тривалість безперервних каденцій, від призначення до формальної відставки, то Пустовойтенкова поступається лише першому прем'єрству Азарова (між березнем 2010 року і груднем 2012-го Микола Янович засідав 998 днів).
Показовою щодо Азарова є й така річ. Хоч би хто був президентом — за його правління призначалося трьох прем'єрів. За Леоніда Кравчука уряд очолювали Фокін, Кучма і Масол; за першого президентства Леоніда Кучми — Марчук, Лазаренко, Пустовойтенко; за другого — Ющенко, Кінах, Янукович; за Віктора Ющенка — Тимошенко, Єхануров, Янукович і знову Тимошенко (вважатимемо, що загалом троє). І тільки президентство Віктора Януковича знаменує один прем'єр-міністр.
Слід — глибокий чи лиш великий?
Можемо порівнювати не тільки кількість днів, проведених Азаровим за роботою, а й їхню якість.
У наведеній вище таблиці — порівняння росту ВВП в Україні (дані подано у відсотковому співвідношенні до попереднього року, як їх переважно й лічать) за 1990–2013 роки. З графіка видно, що відразу після приходу в урядове крісло Микола Яновича почав стрімко рости внутрішній валовий продукт. Утім це очікуваний показник на тлі економічної кризи, що випала на попередній уряд Юлії Тимошенко. Та недовго, як мовиться у сучасній приказці, музика грала: у 2012 році приріст ВВП в Україні становив лише 0,2 %. На початку цього року показник взагалі пішов на спад: у другому кварталі зростання ВВП впало на 1,3 %. За прогнозом МВФ, у другому півріччі Україна надолужить втрати, і на кінець року ВВП становитиме 0,4 %.
Водночас уряд Миколи Азарова більш-менш підтримує стабільний темп зростання реальної (не номінальної) заробітної платні.
За даними держкомстату, у 2010 році зарплатня зросла на 10,2 %, у 2011-му — на 8,7 %, а в 2012-му — на 14,4 % (щодо останнього — можливо, це пов'язано з виборами?). Щодо 2013-го, то він закарбується приблизно на тому самому рівні, що й у перші два роки прем'єрства Азарова. Так, у січні-серпні зростання платні становило 109,3 % проти попереднього року.
Як видно на графіку, найвідчутніше зарплатня почала падати за прем'єрства Юлії Тимошенко (головно через кризу). Але тенденція почала проявлятися ще в другому уряді Віктора Януковича.
Справді, українській економіці важко оговтатися після удару фінансово-економічної кризи. Команда Януковича й Азарова нещадно критикувала Юлію Тимошенко за борсання в неґативних показниках і, зокрема, за нарощення державного боргу. Втім, аби не провалитися, уряд Миколи Азарова теж змушений вдаватися до зовнішніх запозичень. Порівняно з іще безтурботним докризовим 2007 роком державний борг і ґарантований державою борг зріс майже у чотири рази! Співвідношення боргу до ВВП вже кілька років перевищує 35 %, а це вважають критичним рівнем.
Цікаво, що на посткризовий період — після 2009 року — припадає зростання злочинності в Україні. У 2008 році зареєстровано 39 тисяч злочинів, а вже у 2009-му — 43,9 тисячі. Тенденція до збільшення правопорушень зберігалася й наступними роками. Востаннє щось подібне спостерігалося під той час, коли урядом почав керувати Віктор Янукович (але ж ми нічого поганого не кажемо про «донецьких», правда?).
Заміри рівня злочинності завмерли станом на 21 листопада 2012 року — тоді набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс, а статистику правопорушень почали вести в інших параметрах (тому кількість злочинів у 2012 році відображено у графіку через виведення пропорції щодо правопорушень, зареєстрованих за січень-листопад). Зміна методології спричинилася до скандалу на початку року, коли опозиційний нардеп Геннадій Москаль заявив про аномальне зростання злочинності, зокрема збільшення кількості убивств. У правоохоронних органах відповіли, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань тепер вносять будь-яку інформацію, що має навіть незначні ознаки кримінального правопорушення.
Наостанку — порівняння природного приросту населення (різниці між народжуваністю та смертністю) в Україні. На жаль, українське «сальдо» від'ємне, починаючи від 1991 року (у 90-му позитивний приріст становив 27,6 тисячі осіб). Протягом останньої п'ятирічки Україна почала виходити на той рівень приросту, що був у перші роки після здобуття Незалежності (бар'єр у «мінус» 200 тисяч подолав іще уряд Тимошенко). Що ж до каденції Азарова, то в 2010 році від'ємний приріст становив 200,5 тис. осіб, у 2011-му — 162, у 2012-му — 142,4 тисячі. За останніми даними, у січні-липні 2013 року природній приріст становить «мінус» 105,8 тис. осіб.
Як покращувати приріст — Микола Янович, з усього видно, теж знає. Нещодавно в Луганську, коли журналістка спитала в прем'єра, що робити з жахливим хабарництвом у пологових будинках, Микола Янович відповів: «Якщо ви вирішите народжувати, то звертайтеся відразу до мене».
15.10.2013