Не сьвятим був небіжчик Антін Малецький; був лиш бистрим лїтературним критиком і істориком літератури. А таки, як притисла потреба, злїпив і граматику польської мови, виховав цілу ґенерацию польських граматиків, ставши професором унїверситету. Нехай би він був унїверситетської катедри не одержав, не мали б Поляки в Галичинї славного граматика. А міг не одержати, коли б ґраф Тун настоював був на наукові квалїфікациї так, як нинішні польські політики, коли виринає справа заснованя українського унїверситету.
„Не маєте квалїфікованих сил!" — повторяють панове Поляки. А чи вони їx мали? — можна б спитати. Атже-ж перший, що викладав на львівськім унїверситеті історию польської мови й літератури, був Українець Михалевич, бо не було квалїфікованого Поляка. Другий Поляк Шляхтовський також не мав квалїфікаций. Задля браку квалїфікованої сили якийсь час катедра польської мови й лїтератури була необсаджена. Аж Малецький, довідавшись про се случайно, постановив старатись о неї. Поїхав до Відня, до премієра ґр. Туна. Він вислухавши петента, каже:
— Ви не знаєте польської граматики!
— Ніхто — відповів Малецький — не закине менї, що пишу неграмотно.
— Вмієте по росийськи?
— Нї!
— А по хорватськи?
— Нї!
І тутже Малецький згодив ся навчити ся одного і другого як найскорше, аби лиш мав запевнену катедру. Тун приймив се до відома й відіслав петента за інформациями до Мікльосіча. Мікльосіч посьміяв ся сердечно й дав Малецькому, що йому було потрібне. Не маючи виображіня про давну славянську азбуку, дивлячи ся на неї, як на китайську, Малецький почав учити ся старославянщини. Чи богато міг з неї вміти тодї, коли обнимав катедру у Львові? А таки.. навчить біда ворожити!
От факт. Неімовірний факт. Але факт, бо подала його польська Gazeta Wieczorna (з дня 7. с. м.).
Ну та той факт пізнїйше не скомпромітував нїкого. А кілько то подібних фактів з иншими епільоґами? Знайти їх можна в біоґрафіях польських професорів львівського унїверситету.
[Дїло]
10.10.1913