Допінг – всім! Філософ та біоетик Джуліан Савулеску хоче хімічними додатками рятувати кохання – а потім і цілий світ. Його послідовникам не можна тільки одного – відчувати докори сумління.
Джуліан Савулеску народився 1963 року в Мельбурзі (Австралія). Після вивчення медицини та написання докторської роботи під керівництвом Пітера Сінгера 2002 року він перейшов до Оксфорда, де сьогодні, окрім всього іншого, є директором центру нейроетики. Зараз вчений з колегами працюють над книгою про любов та наркотики (Love Drugs). Філософ славиться тим, що виносить на публічне обговорення суперечливі теми – вживання наркотиків, клонування тощо. Відстоює ідею «біологічного звільнення» людини в ім’я кращого майбутнього.
— Пане Савулеску, поговоримо про кохання.
— Кохання? Воно потребує вдосконалення.
— Чому?
— Еволюція нам, як мисливцям і збирачам, допомогла сформувати вид. Ми залишалися живими стільки, скільки потрібно було, щоб мати дітей і передати їм наші знання. Сьогодні в нас є значно більше, ніж необхідно для розмноження. Тепер люди хочуть на пенсії грати в гольф і залишатися сексуально активними. Деякі хочуть стосунків впродовж 40 років.
— Якщо людині не вдасться залишитися вірною, що їй тоді робити?
— Природним зразком людських відносин є серійна моногамія. Хто хоче жити в стосунках впродовж десятиліть, той мусить їх біологічно підтримувати. Люди можуть самі себе запрограмувати, щоб стати вірнішими та надійнішими – над цим зараз працюють багато науковців. Є навіть речовини проти хіті. Деякі ортодоксальні євреї в Ізраїлі приймають антидепресант "Прозак", щоб зменшити сексуальний інтерес і слідувати релігійному вченню. Коли мова йде про вірність: полігамія людям не властива, але вони могли б відточити свої ревнощі так, щоб жити у вільних стосунках і мати кілька статевих партнерів одночасно – при цьому кожен в парі це толерував би.
— Що маєте Ви на увазі, коли кажете «самі себе запрограмувати»?
— Ми знаємо, що дотики, масаж і грудне вигодовування вивільняє "гормон довіри" окситоцин. Мавпи годинами намагаються торкатися одне одного – і цим створюють зв’язки між собою. Люди так більше не роблять. Я не кажу, що це єдина причина, чому половина всіх відносин закінчується невдачею. Але, я думаю, що ми повинні підійти до проблеми науково: хто хоче, повинен вводити окситоцин, якого йому бракує, наприклад, через назальний спрей, щоб зміцнити свої відносини.
— Чому ми просто не відкинемо ідеал вірності та кохання аж до смерті, це ж практично недосяжні ідеї?
— Можна вирішити відмовитися від цих ідеалів. Але якщо перенести на медицину, тоді можна сказати: так, ми хворіємо на рак, на серцево-судинні захворювання, тут мало що змінюється. Забудемо, проте, медицину, ми живемо з нашими обмеженнями. Цього люди не хочуть. І у відносинах прагнуть бути разом і бути щасливими. Еволюції не зважала на це бажання. Вона не заклала в нас можливості десятиліттями підтримувати одні відносини і піклуватися одне про одного.
— Вірність та догляд – високі цінності для для багатьох так само, як і природність. Саме ці люди ніколи не будуть використовувати окситоциновий спрей. Це суперечило б їхнім цінностям, адже воно – неприродно.
— Ми були й залишаємося залежними від природи, і в цілому це добре для нас як виду. Ми отримали велику користь від неї та процвітаємо, тому у відповідь вшановуємо її. Поширена думка, що ми бавимося в Бога, коли втручаємося в справи природи. А вони такі складні, що ми все плутаємо в процесі гри. Історія, безумовно, довела, що це так. Але сьогодні ми живемо в цілком інший час. Навколо глобалізований світ з потужними технологіями.
— Тепер ми розуміємо світ, тепер ми можемо взяти все під контроль – так люди думали в усі часи. І завжди це виявлялося ілюзорним. Чому зараз таке уявлення має відповідати істині?
— Подобається Вам це чи ні, ми вже створили планету і самих себе у багатьох сенсах. Ми вже живемо в неприродному світі. Просто цього не помічаємо. Я кажу: не можна повернути час назад. Ми не можемо повернутися до мисливців-збирачів. Ми не можемо вирішити, чи творити нам нас самих, чи ні, ми вирішуємо лише – як нам себе створити.
— Але хіба це не повинне мати межі?
— Так, повинні бути межі. Зараз в області генної інженерії люди уникають того, щоб щось «дивне» задіювали, активний інгредієнт, наприклад, щось неприродне, що приходить ззовні. Якщо схрещувати рослини, тоді це вважається природним. Якщо ж взяти ген з іншого джерела і ввести в рослину, тоді це вже неприродно. За тисячі років схрещуванням ми змінимо спадковий матеріал. Дехто вважає, що одне виведе природу зі стану рівноваги, інші ж так не думають. Або допінг у спорті: вводить хтось в своє тіло еритропоетин. Ззовні – це незаконно. Якщо ж завдяки інтенсивним тренування тіло само починає продукувати гормон – тоді все гаразд. Чому ми повинні робити моральну різницю між способами, які ведуть до однієї мети? Кожен з них супроводжують певні ризики. Але хіба значитить щось сам факт, чи щось «генетичне», чи «біологічне», чи просто штучна речовина? Наше тіло ж переповнюють гени та гормони!
— Чи Ви особисто приймаєте гормони?
— Я особисто не приймаю, бо скептично дивлюся на довгострокові наслідки. Наприклад, гормон росту HGH: за сорок його рівень зменшується. Обмін речовин сповільнюється. Деякі омолоджуючі клініки дають своїм пацієнтам гормон росту. Я хотів би приймати його під наглядом лікаря за умови достатності доказів того, що це не шкідливо...
— Є ж значні ризики: руки й ноги можуть вирости дуже великими; з’являється небезпека серцевої недостатності.
— Звичайно, є ризики. Але ж завжди є ризики. Їзда на велосипеді небезпечна. Я не приймаю HGH, але не бачу нічого поганого в тому, що люди його приймають, щоби жити довше – доти, доки вони знають про можливі ризики. Ми живемо в моральному сталінізмі, в якому органи влади та інші авторитети диктують, що робити, а що – ні. Люди повинні мати право вільного використання таких нововведень, як еритропоетин, окситоцин або гормони росту.
—Значить кожен має вирішувати за себе. Але ж Ви – філософ. Ви маєте людям казати, що є правильним, а що - ні.
— Так, ми повинні казати, що добре і що погано, і взагалі, ми повинні заохочувати робити те, що є добрим. Але ми не повинні примушувати. Це як куріння. Лікарі кажуть, що воно викликає рак легенів. Але чи слід це людям заборонити? Ні! За ними має зберігатися свобода, в розумних межах. Не можна змушувати їх жити в визначений спосіб.
— Але?
— Нам потрібна етика, яка говоритиме, що таке хороше життя, чим є хороші відносини, яких всі повинні прагнути. Але замість того, щоб дати людям орієнтири, у нас є закони, які говорять, що потрібно робити. Сьогодні є тести на синдром Дауна і низку інших генетично зумовлених захворювань. Раніше вроджені хвороби вважали долею. Я кажу: як тільки з’являється право вирішувати, чи хочете ви мати нормальну дитину, чи дитину з синдромом Дауна, тоді кожен особисто бере на себе всю повноту відповідальності, відмовляючись від перевірки.
— «Наш моральний обов'язок – генетично змінити наступне покоління». Це ваші слова.
— Мій обов’язок - лише на перший погляд обов'язок, поки нове знання не заперечить його. Ніякого примусу робити щось конкретне за будь-яких обставин немає. Так, у нас є моральний обов’язок дати дитині хорошу освіту. Можливо, у когось немає на це грошей. Але prima facie у нього є причина це зробити, тому що дитина матиме більше шансів на добре життя.
— Тобто, генетичний тест більше не простий тест, а питання життя і смерті.
— Коли я кажу, що ми повинні зробити генетичний тест, щоби переконатися, що у нас діти з найкращими генами та без фізичних вад, тоді мої критики кажуть: о, ні, це євгеніка, нацисти теж так робили! За межами Німеччини передімплантаційну генетичну діагностику практикують, але в основному тоді, коли йдеться про серйозні захворювання, як муковісцидоз і синдром Дауна, не про легші. І я запитую: чому? Скоро ми зможемо перевірити весь геном. Припустимо, внаслідок штучного запліднення зачали 10 ембріонів, один із яких має схильність до злочинної поведінки, тобто низький рівень моноамінооксидази-А. Я вважаю, раціонально залишити ембріони з високим її рівнем, тому що вони з меншою ймовірністю стануть злочинцями – не залишати це на волю випадку.
— Але ви сказали про «розумні межі» свободи вибору. Де вони пролягають?
— У політичних питаннях, коли мова йде про колективні дії. Наприклад, у справах про зміну клімату нам потрібно більше управління. Розуміючи людину як «моральну тварину», визнаємо, що наша мораль дуже обмежена. У групі близьких родичів або друзів – від 5 до 15 осіб – ми поводимося альтруїстично. Щодо чужих ми швидше налаштовані негативно, а також менше схильні піклуватися про далекі місця або про далеке майбутнє. Дослідження показують, що люди витрачають певну суму, коли бачать людину, яка страждає, трохи менше, якщо таких людей двоє, коли їх четверо – ще менше. Чим більше бачимо людей, які страждають, тим менше віддаємо. Тобто, люди вирішуватимуть проблему зміни клімату не добровільно.
— А що ж нам робити? Збільшити викидати хімічно активних речовини, щоб збільшити глобальне співчуття?
— Якщо технічне або біологічне втручання може допомогти в розвитку моральних властивостей, тоді ми повинні їх використовувати. Але жоден препарат не змусить робити щось. Це як допінгові препарати: вони працюють тільки під час тренувань. Кожен препарат повинен бути прив’язаний до соціальних або структурних заходів. Нам потрібне моральне виховання, яке зміцнить цінності терпимості, рівності, поваги, а також фундаментальні моральні принципи, які необхідні для виживання глобальної спільноти. З використанням методів транскраніальної магнітної стимуляції мозку можна поліпшити результати навчання спорту, математики, і, ймовірно, моральних здібностей. Ми повинні шукати можливості оптимізації морального виховання. В іншому випадку, ніхто не піде на жертви задля блага майбутніх поколінь.
— Що робите власне Ви для покращення своєї біології?
— Я п’ю каву. Кофеїн є доволі неприємним наркотиком, але іншого ми не маємо. Для відпочинку і задоволення я вживаю алкоголь, під час тривалої їзди в авто я час від часу жую нікотинову гумку. Але найефективніший спосіб – дрімання. Я встановив, що після двох годин роботи 15 хвилин сну – дійсно хороша штука.
— Звучить доволі звично.
— Так. Особисто я не належу до любителів ризиків.
Julian Savulescu
Ein Nasenspray kann die Beziehung festigen
"Zeit"
З німецької зреферувала Соломія Кривенко.
12.09.2013