Безкорислива поведінка і співпраця не є чимось очевидним, але вони – основа людських спільнот. Мохаммад Салахшур (Mohammad Salahshour) пояснив, чому окремим особам вигідно поступатися власними інтересами. Учений здійснив теоретико-ігрове дослідження в Інституті математики природничих наук імені Макса Планка в Лейпцигу. Об’єднавши дві гри в одну соціальну дилему й одне групове рішення, науковцеві вдалося простежити розвиток моральних норм.
Готові допомогти: На головному залізничному вокзалі Берліна волонтери опікуються людьми, які втекли від війни в Україні. Зображення: picture alliance / dpa / Carsten Koall.
Фундаментальне питання для людства: чому ми поводимося морально? Адже зовсім не очевидно, чому за певних обставин ми поступаємося власними інтересами і служимо громаді – іноді аж до самопожертви. Багато теорій намагалися дістатися до суті моральної загадки. Дві поширені теорії стверджують: індивіди допомагають своїм родичам, щоб забезпечити виживання своїх генів (родинний відбір); або ж люди співпрацюють за принципом “рука руку миє” – якщо помагати одне одному, то в результаті виграють усі (принцип взаємності).
Математик Мохаммад Салахшур, який перейшов з Інституту математики імені Макса Планка до Інституту поведінкової біології імені Макса Планка в Констанці, використав теорію ігор для пояснення, як виникли моральні норми, – адже теорія ігор вивчає, як люди приймають раціональні рішення в конфліктних ситуаціях. Салахшур розпочав із таких запитань: чому взагалі існують моральні норми? Чому вони такі різні за своєю суттю? Якщо, наприклад, правило допомагати іншим сприяє безкорисливій поведінці, то правило дрес-коду має менше спільного з обмеженням егоїзму.
Щоб відповісти на питання, Салахшур поєднав дві гри. Перша – класична дилема в'язня, в котрій двоє гравців мають вирішити, чи співпрацювати за невелику винагороду, чи зрадити іншого за значно більшу. Ця гра – типовий приклад соціальної дилеми, в якій окремі члени групи повинні поводитися самовіддано, щоби група як ціле досягла успіху: у грі кожен програє, якщо поводиться егоїстично, натомість якщо всі діють безкорисливо (не підставляють іншого), то й виходять переможцями. Другою грою стала та, що зосереджується на типових групових рішеннях – координації відносин, розподілі ресурсів, виборі лідера та розв’язанні конфліктів.
Навіть без поєднання цих двох ігор зрозуміло: в дилемі в'язня найбільше користі отримає той, хто повівся егоїстично, – але за умови, що інші поводяться безкорисливо (не зраджують того, хто зрадив інших). Однак егоїстична поведінка не дає змогу людям ефективно виконувати завдання координації: оскільки люди не узгоджують свою діяльність, вони даремно витрачають ресурси.
Ситуація має інший вигляд, якщо результати двох ігор розглядати цілісно: так, співпраця в дилемі ув'язненого несподівано виправдовує себе, адже виграш у другій грі з лишком компенсує програш у першій. За цих обставин співпраця виявляється корисливою формою особистої поведінки. І саме через це можуть виникати соціальні норми і моральні стандарти.
У результаті цього процесу виникає не тільки кооперативна поведінка, а й соціальний порядок. Від цього виграють усі – і саме тому моральна поведінка їм вигідна. “У моїй еволюційній моделі спочатку не було безкорисливих учинків, але в результаті поєднання двох ігор з'являлося все більше моральних норм, –розповів Салахшур. – Тоді я спостерігав раптовий перехід до системи, в котрій багато кооперації”.
У моральній державі розвиваються правила, які дають змогу людям краще узгоджувати свою діяльність –у такий спосіб можуть розвиватися моральні стандарти і норми. І саме такі правила координації в підсумку сприяють співпраці: кооперативна поведінка приносить користь не лише громаді, а й окремим людям. Мохаммад Салахшур пояснює: “Моральна система подібна на троянського коня: якщо на підставі особистих інтересів розвиваються правила, котрі гарантують порядок та організацію, це зрештою також призведе до безкорисливої співпраці".
Своєю роботою Салахшур хоче краще зрозуміти соціальні системи. “Це може сприяти покращенню життєвих умов у майбутньому, – пояснює вчений. – Теоретико-ігровий підхід можна використати і для пояснення норм у соціальних мережах. Там люди обмінюються інформацією і водночас приймають стратегічні рішення – наприклад, кого підтримувати чи до якої ініціативи долучитися”. І тут працюють два рушії: обмін інформацією та стратегія співпрацювати. Їх взаємодія ще недостатньо вивчена – але, можливо, теорія ігор незабаром проллє світло і на цю тему.
mpg.de, 25/10/2022
28.10.2022