Україна зустрічає європейського комісара з питань розширення та європейської політики Штефана Фюле.
Напередодні свого візиту до України єврокомісар заявив, що українська влада виявилася нездатною ухвалити законодавство, необхідне для переходу Києва та Брюсселя до другої фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму. «Викликає жаль, що для завершення першого етапу Плану дій не вистачає лише кількох законодавчих актів. Я дуже сподіваюся, що українська влада використає підготовку до саміту, сам саміт для того, щоб додати імпульсу в цій сфері», — сказав Штефан Фюле в інтерв’ю одному з українських інформаційних видань.
Водночас міністр закордонних справ України Леонід Кожара озвучив тезу про те, що Київ не виключає розгляду співпраці з Митним союзом. «Україна буде вести переговори з різними органами Митного союзу з метою оформлення нашої співпраці у форматі «3+1». В цьому контексті вже є певні зрушення, зокрема з Євразійською економічною комісією були прийняті документи щодо торгового співробітництва», — заявив Леонід Кожара на прес-конференції 4 лютого.
Схоже, Київ навіть не приховує, що намагається домовлятися водночас і з МС, і з ЄС. Так званий двовекторний курс зовнішньої політики, який обрала українська влада, на думку Києва, дає змогу рухатися у двох напрямках одночасно, а вступ до одного союзу не суперечить співпраці з іншим.
Але насправді такий курс України не задовольняє ані Росію, ані ЄС. Директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії України Григорій Перепелиця каже: «Така гра на два фронти, так зване маневрування Києва є досить обмеженим в просторі між ЄС і Росією. Будучи затиснутим між цими двома потугами, Київ не може прийняти остаточного рішення ні в один, ні в інший бік». Останні заяви українського МЗС щодо поглиблення співпраці з Митним союзом, на думку експерта, покликані запевнити Росію, що майбутній саміт «нічого загрозливого для Кремля не представляє». З іншого боку, каже експерт, таке маневрування підриває довіру до України в очах ЄС. Обрана позиція є для України контрпродуктивною у відносинах з обома сторонами.
Натомість, на думку генерального директора Центру міжнародних і порівняльних досліджень Анатолія Орла (президентом Центру є сам шеф МЗС Л.Кожара), двовекторність має виключно економічний характер і спрямована на розвиток української промисловості, створення робочих місць для українців. «Ми робимо все для того, щоби забезпечити людей роботою, промисловість — замовленнями, щоби наші товари могли просуватися по всьому світу». Анатолій Орел підкреслює: зараз не йдеться про те, що вибраний Україною зовнішньополітичний курс є політично правильним чи навпаки. «Правильним політично буде те, коли економіка запрацює на повну силу», — вважає експерт. Україна перебуває в пошуку «алгоритму відносин, який буде корисний нам і нашим партнерам як у ЄС, так і партнерам з інших країн... Мова йде про те, аби вміти домовлятися з усіма».
Для генерального директора ЦМПД зразком є стосунки Заходу зі Саудівською Аравією. «Чому США й інші країни Західної Європи мають прекрасні відносини з усіма іншими країнами, в яких є політичні проблеми?» — запитує він. Саудівська Аравія належить до країн з невисоким рівнем демократії, проте з нею всі співпрацюють, попри її ідеологію, звертає увагу провладний політолог. Для України це найприйнятніший алгоритм співпраці з усіма партнерами, незважаючи на ідеологію чи проблеми з рівнем демократії, підкреслює експерт.
Водночас заява Фюле щодо співпраці України з МС дає зрозуміти, що Брюссель веде переговори про асоціацію виключно з країнами суверенними, а умови входження України до Митного союзу передбачають втрату самого суверенітету, і це автоматично унеможливлює подальшу євроінтеграцію України.
Як зазначає професор Перепелиця, Росія на сьогодні обрала стратегію «дотиснення» України, а Євросоюз намагається визначити спільну платформу щодо подальших перспектив відносин з Україною. Тому Брюссель не припиняє діалогу з Києвом про визначення параметрів такої спільної платформи. Саме це і засвідчує візит Штефана Фюле. Проте пан Перепелиця впевнений, що попри життєву потребу України в підписанні угоди з Брюсселем (йдеться передусім про економічну складову), Київ не прийме політичних вимог Брюсселя.
Напередодні саміту ЄС–Україна Брюссель, як видно, вирішив не загострювати відносин. Тому питання можливого перенесення саміту, як і введення санкцій щодо окремих українських офіційних осіб, у Брюсселі не обговорюють.
07.02.2013