записано було в евангелистський стих:
яскиня, ясла, неба зимний стрих,
царі зі Сходу, подорож, перейми,
народження – і лінія коса
яскравої Звізди над містом проросла,
з вапна і снігу та крихкої крейди.
Нікому з тих, що бачили осла –
що бачили дівицю, що несла
півкруг під серцем, втомлена і тиха,
нікому не здавалося, що тут –
завершиться в яскині їх маршрут –
можливо, віл тоді тепло надихав,
надихали овечки й пташий дріб,
позимніло в путі і на дворі,
пристанище, як все, тут випадкове,
а, може, все, як космос й круговерть,
як визначений ритм життя і смерть,
як шлях комети зі звучанням Слова?
Ніхто не знав: ні власники осель,
ні тріє царі, ні старий осел, –
і тільки ангел, що сидів на сьомім
небеснім поверсі, за всім цим пантрував
він підганяв осла – Дитятко укривав,
щоб Слово утвердилося у Слові.
Так пережили ніч учасники подій.
І породілля спить, й народжений при ній,
І ангел зрить, і Йосип біля ясел.
Залишили містечко три царі.
Вертаються домів, а на дворі –
Звізда горить і жовтий місяць ясен.
А потім ми у нашій коляді,
в пшениці нашій, в звареній куті,
в снігах вертепних, в кожухах і свитах,
зігріємо Дитя і Ясну Пані
ув вифлеємському надранні і світанні
в стихах нових Нового заповіту.
І знатимемо, що перед Різдвом
нелегко було зважитися двом –
пуститись в путь між пагорбів й каміння,
та ангелу дивитися згори,
та трьом царям зимової пори,
що перейшли краї, пустелі, війни.
В стихові тім, позначенім числом,
світ дріботить разом з отим ослом.
Знайдуть яскиню і осла зупинять.
А далі – таємниця й диво з див,
бо Слово Словом нас нагородив
й Звізду ввімкнув,
замилувавшись Сином.
25.12.2025