Лауреаткою премії імені Станіслава Вінценза «За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів» цьогоріч стала Оля Гнатюк, польська дослідниця в галузі українознавства, перекладачка та популяризаторка української літератури, співробітниця Інституту славістики Польської академії наук, професор НаУКМА, голова Товариства промоції української культури в Польщі та польської в Україні.
Про це на Форумі Via Carpatia, що відбувся нині, оголосила капітула премії: Мирослав Маринович, Іван Малкович, Микола Княжицький, Віталій Портников, Євген Захаров, Марина Сингаївська, Іза Хруслінська, Леонід Фінберг.
Оля Гнатюк редагувала десятки книжок, перекладає сучасну українську літературу, є авторкою унікальних наукових видань: "Відвага і страх" (2015), "Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії" (2012), "Польсько-український діалог: часопис KULTURA та його спадщина. До сторіччя Єжи Гедройця" (2007), "Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність" (2003), "Українська барокова релігійна пісня" (1994), у співавторстві із Богумілою Бердиховською "Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами". В Польщі вона видала збірки поезії Ігора Калинця, Василя Голобородька, есе та повісті Юрія Андруховича та «Історію України» Наталії Яковенко.
Оля (Олександра) Гнатюк вивчала українську та російську філологію у Варшавському університеті, одержала диплом магістра з відзнакою в 1985 році. В 1992 році стала кандидатом філологічних наук[5][6], захистивши дисертацію на тему «Українська барокова релігійна пісня». В 1997–2006 роках була доцентом, згодом професором в Інституті славістики Польської академії наук. З вересня 2001 до березня 2002 стажувалася в Гарвардському університеті на стипендії Шкляра. 2004 – здобула ступінь доктора наук (габілітація), написавши монографію «Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність», яка отримала нагороду ім. Єжи Ґєдройця (2003) та нагороду Східного огляду (2004) і була перекладена на українську в 2005 році.
З 2006 до вересня 2010 працювала радником із питань культури й науки посольства Польщі в Україні.
Викладає у Варшавському університеті. З жовтня 2010 року керує спільною магістерською програмою Києво-Могилянської академії та Варшавського університету. З 2010 – професор Інституту славістики Польської академії наук.
Є членом: міжнародного бюро Міжнародної асоціації україністів, наукової ради Інституту славістики ПАН, редакційної ради видавничої серії «Модерна українська література», Польського ПЕН, з 2011 року член правління міжнародного фонду «Відродження»
Вона є науковою редакторкою видавничих серій "Współczesna literatura ukraińska" та "Україна-Європа–1921–1939" – наукового видання невідомих і маловідомих документів, що зберігаються в Україні та за кордоном; тритомного видання "Спадщини Василя Мудрого" – українського громадського, політичного діяча, журналіста, віцемаршала Сейму Польщі, віцепрезидента УГВР.
Премія ім.Станіслава Вінценза вручається з 2018 року.
З того часу її отримали:
2018 – Мирослав Маринович, український громадський діяч, член-засновник Української Гельсінської групи, дисидент і політв'язень часів СРСР (1977–1987), філософ, релігієзнавець, публіцист, проректор УКУ.
2019 – Іван Малкович, поет і видавець.
2020 – Леонід Фінберг, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва "Дух і Літера".
2021 – Петро Рихло, літературознавець, есеїст, перекладач та член Українського ПЕН.
2022 – Юлія Паєвська “Тайра”.
2023 – Йосиф Зісельс, громадський діяч та дисидент єврейського походження.
2024 – Ростислав Держипільський, режисер, актор, народний артист України, генеральний директор – художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру.
28.11.2025