Цього року в українських школах міністерство науки й освіти запроваджує декілька нових предметів, а значить з 1 вересня ще більше пухнутимуть шкільні портфелі та школярські голови. Зокрема, дітлахи у різних класах вивчатимуть «цікаву екологію», «сходинки до інформатики», «основи медіа-грамотності», «податкову грамотність» та «корисні навички» (вміння танцювати вальс, зав’язувати краватки, сервірувати стіл тощо). Ну і головна новація – з п'ятого класу учні зможуть вивчати російську мову як другу іноземну.
Запровадження російської мови в галицьких школах уже відбувалося – одразу після Другої світової війни, коли Західну Україну остаточно «визволили» і приєднали до Радянського Союзу. У той час також з’явилося декілька нових для галичан предметів – таких, як російська література, історія СРСР та Конституція СРСР.
Правда, рівень підготовки вчителів, особливо у сільській місцевості, викликав тоді чималу стурбованість влади. Для вчителів довелося організувати спеціальні педагогічні курси, бо вони не виявляли достатніх знань із нових предметів радянської школи. Єдина на той час офіційна обласна газета "Прикарпатська правда" у 1945 році звітувала про рейд сільськими школами:
"Коли учителя однієї з шкіл Ланчинського району запитали, що пройдено з учнями шостого класу з курсу російської літератури, він відповів:
— Автобіографію Пушкіна.
— Чи живий Пушкін?
— Ні, помер.
— Коли?
— Не знаю…
— Як звати російського поета Пушкіна?
— Олексій Матвійович.
Він так упевнено стверджував, що Олександра Сергійовича Пушкіна звати Олексієм Матвійовичем, що переконати його було нелегко.
Цей учитель закінчив Станіславське педагогічне училище, вчиться заочно на першому курсі учительського інституту… Слабкі його знання і з граматики, дуже обмежений і загальноосвітній рівень. Так, він не відповів, скільки союзних республік в СРСР, не назвав дати народження В.І.Леніна і Й.В.Сталіна…
В сільській школі Богородчанського району ми говорили з учителькою.
— Чи читали ви твір Льва Толстого "Война и мир"?
— Так, читала.
— Про які події розповідається там? З ким в той час воювала Росія?
— З Японією…
— Може, ви помиляєтесь?
— Ні, в 1812 році Росія воювала з Японією на Далекому Сході".
До речі, під час тодішнього рейду школами Станіславської області були виявлені ще деякі недоліки з ідеологічним підтекстом. Позаяк у школах бракувало зошитів, підручників, класних журналів, директор Перерісльської школи використовував журнали, випущені у 20-х роках і навіть часів німецької окупації. А в Ляховецькій школі були виявлені підручники для читання в 2-3 класах, видані у Львові в 1942 році.
У радянський час основний акцент у підвищенні професійного рівня вчителів робили на їхній «політичній освіті». Галичан знайомили з маловідомою їм досі російською історією та радянською ідеологією.
"Завдання керівників партійних і радянських організацій — допомогти органам народної освіти в тому, щоб не було жодного викладача, особливо з історії і Конституції, який не був би достатньо обізнаний з вченням Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна", - наголошували в газеті.
"В Рожнятівському районі проведено день учителя. Для вчителів були прочитані лекції "Ленін і Сталін про культуру і культурну революцію", "М.І.Кутузов — великий російський полководець", "Права і обов'язки громадян СРСР".
Треба зауважити, що за тодішніми радянськими поняттями (згідно з діалектичним матеріалізмом) вважалося, що рано чи пізно будь-яка кількість перейде в якість. Мабуть, у цьому полягав сенс відкриття сотень шкіл, в яких викладали десятки малоосвічених повоєнних вчителів.
У 1949 році газета "Прикарпатська правда" звітувала про відкриття на Станіславщині 923 шкіл, в яких навчається 165 тисяч дітей робітників, селян, службовців. Чи покращився рівень викладання, газета не повідомляла. Але не випадково, мабуть, учительок радянські школярі перестали поважно називати (як за Польщі й Австрії) «пані професорками» і почали обзивати "училками".
