Учителька та співзасновниця навчального центру для дітей "ЛІО" Леся Павлюк, яка працює в ліцеї №7 Івано-Франківської міської ради, стала однією з п’ятдесяти найкращих учителів світу. Про це повідомили у Global Teacher Prize Ukraine організатори щорічної премії для вчителів.
"Світ має чути про незламність, стійкість і адаптивність української освіти в умовах війни, – поділилась емоціями Леся Павлюк. – Якщо я маю можливість розповісти про це, я зроблю все можливе. Ще кілька днів тому моя хрещена бажала, щоб про мене дізналася Європа, а сьогодні я дізналася, що ввійшла до ТОП-50 найкращих педагогів світу".
Раніше, нагадаємо, Леся Павлюк була визнана найкращою педагогинею року в Україні за версією національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2024.
Леся Павлюк однією з перших в Івано-Франківському ліцеї №7 почала працювати з інклюзивним класом ще до реформи НУШ. Вчителька розробляє методичні посібники, курси та навчає інших педагогів. Поза уроками заохочує учнів до творчих і благодійних заходів, зокрема на підтримку ЗСУ.
Свій перший інклюзивний клас Леся Павлюк почала вести ще за рік до освітньої реформи.
16.01.2025
– У 2016 році я почала працювати зі своїм новим 1-Б класом. Серед дітей були такі, які дещо по-іншому бачили все навколо, їхня поведінка відрізнялася від поведінки інших, виникала певні труднощі під час навчання. І разом з батьками ми прийняли рішення про інклюзивну форму навчання. Щиро кажучи, цю ідею запропонували самі батьки, адже я тоді не дуже багато знала про таку форму навчання, – розповідає вчителька.
– Ставлення до інклюзії було різним. Хтось не розумів, навіщо я ускладнюю собі життя, хтось боявся, що його також таке чекає, комусь було цікаво спостерігати, а хтось намагався допомогти.
Та на той час інклюзія нас усіх у класі врятувала: в учнів зникли причини для зайвої тривожності, це позитивно вплинуло на поведінку та соціалізацію в колективі, корекційні заняття сприяли формуванню необхідних навичок. Діти змогли перебувати в учнівському колективі й комфортно в ньому почуватися. Щобільше, у хлопчика, який перший у моєму класі перейшов на інклюзивну форму навчання, за наступними висновками ІРЦ відбувся великий прогрес, і тепер він навчається на звичайній формі навчання. Ця ситуація підтверджує, що інклюзія – це не вирок.
