Говерла – жертва незалежності

«Яка держава, така і гора, – сказав «Збручу» природозахисник Василь Гутиряк. – Люди поводяться нагорі, так само як і внизу». Питання внутрішньої культури підкорювачів найвищої точки України,  законодавчого захисту заповідної гори та її безпечності розкриваємо у післядні всенародного свята незалежності, яке стало приводом для багатьох вперше чи всоте підкорити найвищу вершину українських Карпат.

Там у далечині видніє найвища відносно рівня моря точка України

Говерла пережила ще один день незалежності. Хоча цього року він і на десяту частину не був такий масовий, як у «післяпомаранчеві» роки, та все ж таки люду на гору здійнялось багатенько – набагато більше аніж 200 осіб, яких за підрахунками екологів може безболісно витримати в один день Говерла.

Всі дороги ведуть на Говерлу

Говерла юридично знаходиться у межах аж двох природоохоронних територій – Карпатського національного парку та Карпатського біосферного заповідника. Та це ніяк не захищає гору від неґречності туристів. Щороку вона грузне у смітті, стоптується десятками тисяч черевиків та все одно приймає нових і старих відвідувачів відносно безпечними стежками.

Подолати найвищу вершину українських Карпат можна маркованими маршрутами як зі сторони Закарпаття, так і Івано-Франківської області. На Прикарпатті основні маршрути на Говерлу розпочинаються від турбази «Заросляк» (смт. Ворохта). До неї легко дістатись автотранспортом.

Інфографіка Петра Волинського

Найкоротша дорога на вершину – протяжністю 10,5 км. Є, до прикладу, інший маршрут, відносно легший, але довший (14 км), і простягається він через гори Брескул та Пожижевська, дозволяє помилуватись краєвидами Чорногірського хребта. Також популярністю користується сходження на Говерлу через гору Піп Іван зі сторони Верховинського району (с. Шибене).

 Є й інші облюбовані туристами шляхи. Говерла є відносно безпечною для новачків, для дітей і для літніх людей (якщо зберігати елементарні правила безпеки). І, попри те, що гора є найвищою точкою українських Карпат, це безумовно ще одна з причин її популярності.

Стоптана гора

Про безпеку туристів поговоримо трохи згодом. Бо тема безпеки для самої гори від тотальної навали туристів є значно актуальнішою.

Говерла руйнується і "лисіє"

Не просто на словах знає всі проблеми Говерли директор Івано-Франківської регіональної фундації "Карпатські стежки" Василь Гутиряк. Основною з них він називає ерозію ґрунту.

«Люди ходять стежками і своїми черевиками зрушують грунт, який потім водяними потоками зсовується і утворюються так звані канави. Канави стають все глибшими і глибшими. Люди, відповідно, перестають ними ходити, витоптують нові стежки, у яких з часом робляться такі самі канави. Так може тривати до безкінечності, поки не витопчуть усю Говерлу. Ця проблема стосується не тільки Говерли, але й усіх Карпат. Скільки я проходив нашими горами, ніде не зустрічав дієвих заходів по боротьбі з ерозією. У Карпатському національному парку пояснюють, що їм не вистачає на це коштів. Хоча логічно би було, аби гроші, які збирають з людей на контрольно-пропускному пункті  перед сходженням, мали би витрачатись на захист самої гори. Але в парку мені сказали, що вони не мають права самостійно розпоряджатись цими коштами – мовляв, усе йде через Київ. От і виходить замкнуте коло.

Наша організація пішла іншим шляхом. Нам вдалось залучити Федеральну службу захисту лісів США до вивчення проблем ерозії в Карпатах. У них великий досвід, то, можливо, якось допоможуть. Наприкінці вересня має відбутись спільний українсько-американський семінар, присвячений цій проблемі. Наразі Карпатський національний парк підтримує таку ідею. Хочемо спільно вийти на Говерлу, вивчити проблемні місця і потім разом подумати над заходами протидії ерозії. Звичайно, коштів на реалізацію цих заходів Федеральна служба не дасть, але вона може рекомендувати такий проект американським ґрантодавцям», – розповідає Василь Гутиряк.

Закордонний досвід говорить, що, насправді, є дієві методи боротьби з ерозією. Пан Гутиряк каже, що бував у таких горах, де стежки по 100 років мають і не розмиваються. Люди там настільки ґрунт стерли, що ходять, фактично, по камінні. Так має бути і в Карпатах.

Стосовно сміття на горі – то це проблема культури туристів і виникла вона не на Говерлі, а внизу – у містах і селах. Бо як люди смітять унизу, так і нагорі. Такої думки притримується природозахисник. «Я пропонував національному парку поставити мішечки для сміття біля КПП і тим, хто принесе їх заповненими, віддавати плату за прохід на Говерлу. Але тут все впирається в українську бюрократію. Адже, працівники КПП видають людям чеки. А за чеки потрібно звітуватись фінансово, то як вони можуть повернути людині гроші?» – пояснює Василь Гутиряк.

Знищення рослинного покриву – це теж проблема внутрішньої поведінкової культури у людей і відсутності ефективного контролю. Пан Василь розповідає, що закордоном всюди часто вздовж маршруту встановлені таблички з попередженнями, щоб люди йшли по стежках. Тут же є наглядачі, які це контролюють. І якщо хтось забажає потоптатись по траві чи зірвати квітку, то заплатить такий штраф, що більше йому не захочеться такого робити. «У нас же в усій країні діє повна безкарність, то що вже говорити про квіти на Говерлі. Працівники парку працюють за копійки і за ті копійки не мають бажання ставати наглядачами. Яка держава, такий парк, така і Говерла», – робить він висновок.

Натомість позитивну динаміку у культурі туризму відзначає головний природознавець Карпатського національного природного парку Ігор Купчак: «Чим ближче ми стаємо до Європи, тим культурнішими стають українські туристи у плані поводження з природою. Але проблема сміття для Говерли все ще залишається актуальною. У нас працює один прибиральник. То уявіть, що один зносить, а кілька сотень (як під час масових сходжень) виносять.

По-різному намагаємось вийти з таких ситуацій. Проводимо просвітницьку роботу, семінари, виводимо учасників на гору, роздаємо пакети і просимо долучатись до прибирання. Буває, що приїжджають групи, котрі не мають змоги оплатити вхід на гору, то ми їм теж пропонуємо, аби замість оплати, позбирали сміття. Так, різними шляхами боремося з проблемою».

Серед проблем, з якими зіштовхнулась гора, Ігор Купчак теж називає її тотальну затоптуваність: «Антропогенне навантаження на гору спричиняє ще одну проблему – ерозію верхнього шару ґрунту. Уявіть собі, що під час наймасовіших сходжень на гору підіймалось більше десяти тисяч людей. Та така маса народу, не те що гірське покриття, асфальт би протоптала. Цілісність ґрунту порушується і потім через водяні потоки відбуваються зсуви, ґрунт просто вимивається».

Природознавець погоджується, що заради захисту гори від надмірного антропогенного впливу варто було би встановити обмеження щодо кількості людей, котрі за день мають право сходити на гору. Хоча зараз пану Ігорю це видається не надто реальним. Адже, своїми силами національний парк такого забезпечити не зможе.

«Як ми пояснимо туристу, який приїхав здалеку – зі сходу, чи з півдня – що сьогодні він 201-ий і пройти на гору вже не може? Будемо мати постійні скандали з людьми. Це треба запроваджувати на законодавчому рівні, поширювати таку інформацію серед населення, щоб люди знали і були попереджені. За цим мали би слідкувати контролюючі органи, бо через самі прохання з нашими людьми не домовишся, треба, аби штрафні санкції були. Звичайно, що національному парку таке не під силу. Наприклад, зі сторони гори Піп Іван, ми просимо людей залишати машини, рекомендуємо йти пішки, а люди все одно їдуть, доки шлях дозволяє. І що ми можемо з цим зробити?», – говорить він.

Наймасовіше сходження

Найбільш масштабні сходження на Говерлу відбулись у перші роки після перемоги “помаранчевої” команди. У 2005 році, у день прийняття Декларації про державний суверенітет, кількість туристів на Говерлі сягла 17 000 осіб. Причому екологи запевняють, що навантаження на Говерлу не повинно перевищувати 200 осіб на день. Ці заходи проводились під егідою і за участі президента Ющенка та його політичної сили. Вони беруть початок ще з 2001 року, коли на Говерлі урочисто проголосили створення виборчого блоку "Наша Україна".

Групові сходження на Говерлу – це така партійно-патріотична розвага. Яких тільки прапорів не стромляти у головну вершину України

Наймасовіше сходження – 2005 року – завершилось летально для двох осіб, більше сотні звернулось за допомогою до рятувальників. В той день на горі здійнялась буря з грозою. Зокрема, блискавка смертельно уразила охоронця Президента. Серед люду почалась паніка, усі кинулись тікати з гори, через що було створено багато критичних ситуацій та травмовано людей. Та вже на наступний рік політична сила Президента знову зібрала на Говерлі велелюдний натовп прихильників та цікавих. Добре, що без наслідків… для людей, а наслідки ж для самої Говерли можна порівняти хіба з татаро-монгольським набігом.

У 2009 році громадські організації краю звернулись з листом до Президента, в якому просили припинити масові сходження на Говерлу, які завдають їй непоправної шкоди. Адже, після них горі залишаються купи сміття та гектари стоптаних альпійських лук. Активісти закликали тоді ще чинну владу замість велелюдних сходжень на гору, законодавчо обмежити масовість сходжень та надати Говерлі особливого заповідного статусу.

«Помаранчеві» масові сходження справді припинились, але, сумнівно, що через екологічні причини…

Безпечна і небезпечна водночас

Заступник начальника гірської пошукової рятувальної частини УДСНС в Івано-Франківській області Василь Завалко розповів «Збручу» про безпеку сходження на Говерлу. Зокрема, пан Василь зазначив, що у літній період гора є цілком безпечною для сходження, але за умов, що люди виконують елементарні правила безпеки – йдуть промаркованим маршрутом, підготовлені у плані спорядження: мають відповідний до погодних умов одяг та взуття, запаси харчів та води, ліхтарики, засоби зв’язку. Якщо ж люди починають відхилятись від маршруту, виходять в гору пізніше рекомендованого часу, а це 12:00, то вони уже наражають себе на небезпеку.

«Значно небезпечнішою гора стає взимку, – застерігає Василь Завалко. – Говерла, як і весь Чорногірський хребет, у зимовий період часу рекомендована тільки для спортивних груп, альпіністів, гірських туристів, тобто професіоналів, котрі пройшли тривалу підготовку, мають спеціальне спорядження. Але попри наші рекомендації знаходяться сміливці і серед аматорів. Такі походи часто закінчуються неблагополучно – мають місце переломи, травми». Як каже рятувальник, летальний випадок цієї зими був лише один. І то про нього рятувальники вже навесні дізнались зі ЗМІ. Загинула дівчина-туристка з Донецька. Її випадково знайшли місцеві мешканці. В підрозділах служби НС вона не реєструвалася.

Бажаючих здертися на Говерлу взимку – менше, але вони справжні відчайдухи

До слова, реєстрація проводиться безкоштовно і є джентльменською угодою між туристом і рятувальниками. Турист надає інформацію про запланований маршрут і свої дані, які вважає за потрібне, а рятувальники у разі необхідності за допомогою такої інформації швидше визначать місце, де з ним трапилась біда і, відповідно, швидше прийдуть на допомогу.

Також пан Василь розповів, що останнім часом набув популярності такий вид спорту, як фрірайд, який дещо додав роботи рятувальникам. Це спуск з гори на лижах по крутих схилах. «Фрірайдери повинні мати спеціальне екіпірування, датчики визначення їхнього місцезнаходження, спеціальні лопатки. Адже, такі екстремальні спуски провокують сходження лавин. І люди повинні бути готовими до таких ситуацій. Але і тут не завжди правила безпеки виконуються», – зізнається пан Василь.

На запитання «Збруча», як цього року Говерла «відзначила» день незалежності, Василь Завалко повідомив, що масового сходження порівняно із минулими роками цього року не було: «За приблизними підрахунками Говерлу 24 серпня відвідало близько 700 осіб. Погодні умови були несприятливими. Пости наших рятувальників були виставлені по ходу всього маршруту і контролювали ситуацію. Ніяких особливих подій не трапилось». До слова, рятувальна частина завжди посилює контроль за горою на період масових сходжень. Інформацію про такі працівники служби черпають із різних джерел – відслідковують самі у ЗМІ, або ж за повідомленнями від ОДА, від партійних та інших організацій. У такі дні до патрулювання залучається більша кількість рятувальників. Як каже пан Василь, всяке трапляється, бувало, що і реанімацію доводилось робити.

2005 рік. Це був найстрашніший день для флори і фауни на Говерлі. Разом із президентом Ющенком туди виходило 17 тисяч осіб. В спеціальну плиту на вершині встромили капсули з землею усіх областей країни

Щоправда, якби не дай Боже з вами щось трапилось, зателефонувати до рятувальників вийде не всюди. Суцільного мобільного покриття на горі немає. Але вздовж маршруту є ділянки, де зв’язок з’являється. Телефонувати треба або на 101, або на телефони місцевої рятувальної частини. Інформаційні стенди із номерами телефонів встановлені перед самим початком сходження (маркування) на гору біля турбази «Заросляк», і на КПП при в’їзді на територію Національного парку.

Тож Говерла для туристів є достатньо безпечною, що не скажеш про самих туристів, які несуть пряму небезпеку для гори. Говерла – справжній символ нашої держави. І не тільки тому, що найвища. Вона яскраво відображає стан справ в Україні – безконтрольність, безвідповідальність, бруд та розчавлені надії. Але вона все ще залишається, приймає на свою вершину нових і нових підкорювачів, які вичавлюють з неї соки. Та чи надовго її вистачить?

До теми: Гора сміття найвища в світі

Проблема сміття і туристичної культури, насправді, стосується не тільки Говерли, і не тільки Карпат, а всього світу. Найвищу вершину планети Еверест тепер називають найвищим у світі сміттєзвалищем. Там накопичилось 10 тон сміття. Притому, що екологічні експедиції щороку зносять з Евересту близько 5 тон побутових відходів та людських екскрементів. До того ж біля вершини гори досі лежать тіла загиблих альпіністів. За підрахунками їх там близько двох сотень.

Балони з киснем: де використали – там і кинули

Розмови про те, аби обмежити доступ туристів до Евересту або пускати туди тільки спеціально підготовлених, ведуться постійно. Але розташовані біля Евересту населені пункти живуть з цієї гори. Туристичний бізнес тут поставлений на перше місце. Попри плату за сходження на гору, можна скористатись послугами гіда, який вам допоможе на неї здертися. А також широкої популярності набрало придбання кисневих балонів, які дали можливість виходити на гору не особливо підготовленим альпіністам. Це, по-перше, збільшило кількість бажаючих підкорити Еверест, а, по-друге, суттєво додало сміття на горі. Бо зносити пусті балони вниз виявляється дуже мало охочих. Але поки гора приносить дохід, навряд чи, будуть впроваджені якісь обмеження.