Чеський письменник Богуміл Грабал, окрім оповідань і повістей, публікував також дотепні есеї в додатку до колишньої комуністичної газети «Rudé Právo» («Червоне Право»), яка з 1995 року була перейменована на «Право».
Есеї були доволі відверті, навіть інтимні. В одному з них Грабал розповів, як відчув до алкоголю огиду, кинув пити горілку і вино, зробивши виняток лише для пива, і відразу занурився в депресію й потяг до самогубства. А коли прочитав «Дотик темряви» Вільяма Стайрона, де той ділився враженнями від своєї депресії, то зазнав ще дужчого гнітючого стану.
Були також есеї, з якими Грабал потрапляв у скандал.
Якось він опублікував репортаж про зустріч з президентом Біллом Клінтоном у кнайпі «Золотий Тигр» в січні 1994 року. Раніше він уже мав змогу перехилити чарку з президентом Франції Франсуа Міттераном, коли той побував на почастунку в товаристві празької інтелігенції. Власне тоді «найбільший чеський письменник», як писала преса, відчув себе запанібрата з президентом і повідомив, що його прадзядзьо-француз воював в армії Наполєона і був поранений в битві під Австерліцем. А врятували його селянки, і одна селянка заопікувалася дзядзьом так дбайливо, що навіть завагітніла. «Тож я трохи теж француз», – завершив підхмелений Грабал.
Але пиятика з Міттераном – то не те, що пиятика з Клінтоном.
Публіка в кнайпі зібралась та, що й завжди, ніхто тут не підбирав її навмисне. Грабал помітив лише кількох тайняків, які сиділи по кутках. Один з них «виглядав як матримоніяльний шахрай, мав смугастий костюм, червоний крават і вусики».
Біля Грабала вмостилася краля на ім'я Юлінка. Ким вона була, невідомо, але мала великі цицьки, які раз-по-раз вивалювалися їй на стіл. Грабал мав уже грайливий настрій і заявив, що вони з нею поженяться, а Клінтон з Гавелом будуть за свідків. На ту пору письменник уже овдовів.
Якби Юлінка, в очікуванні американського президента, задля декорації вивалила б на стіл «ті свої цицьки на честь Партнерства заради миру, настав би мир», – писав Грабал. А ще вона заявила, що приготується для урочистого привітання пана президента Клінтона таким чином, що «відпуцує собі піцю, бо вона нічого більше не має для Партнерства заради миру, лише свої очі повні сліз, і ту піцю, і перса виплекані так, що можна з них табаку заживати».
В оригіналі ця скандальна фраза виглядає так: «vydraksluje kundu». Дракслювати в чеській говірці означає чистити, а по-галицьки – пуцувати. Ну, а кунда і в нас кунда. Бо є така лайка «кунда францувата».
Есей викликав бурхливу реакцію патріотичних громадян. «Пуцування піці» на честь Партнерства заради миру струсонуло порядну публіку.
При тому, що в тому есеї була ще одна неоднозначна, а може, якраз дуже однозначна фраза: «Прага – це місто затаєних інфарктів і потульних швачок. Теж добре. Що робити? Їбати, поки дихає (Jebat, dokud přítomnost teplá jest)». Згадка про «přítulných» швачок обурила не тільки швачок, про яких фактично сказано, що вони готові на все, а й усе свідоме жіноцтво.
Як таке могла опублікувати поважна газета! – волала публіка, яка ще недавно бачила там промови комуністичних бовдурів і звіти про соціалістичні звершення.
А ми тут розпачаємо щодо розпусної молоді, яка вийшла на вулиці з непристойними картонками. Чого розпачати? Ми ж ідемо до Європи!
Білл Клінтон завітав до бару з Вацлавом Гавелом, чеським дисидентом, а тоді вже президентом, сіли біля шинквасу, випили по гальбі пільзнера, і американський президент з великим апетитом спожив шницля з картопляними клюсками і тушкованою квашеною капустою, бо так йому порадив Гавел. Коли вони повечеряли, Гавел закликав до їхньої компанії письменника.
«А я покинув мою кралю Юлінку, яку запросив, щоб сіла біля мене, кралю у вишуканому ексклюзивному капелюшку, кралю, яка належить до кнайпи і яка завиграшки вижлопає шість пив, і сів біля президента Вацлава Гавела».
Намагаючись кількома словами охарактеризувати Прагу, Грабал повторив ту саму фразу про «місто затаєних інфарктів і потульних швачок», делікатно опустивши цього разу пораду, що з тими швачками належиться робити.
А через три дні після того, як Клінтон відлетів з Праги до Москви, а есей Грабала було опубліковано, в двері йому подзвонили. Коли він відчинив двері, то побачив незнайомця, в якого горіли від люті очі. Він кричав:
– Ти, порнографе! Що ти понаписував!
Довелося затраснути двері просто перед носом.
Тоді ще не було фейсбуку, інтернет був кволий, а Грабал його взагалі не мав. Тож письменника завалили обуреними листами. Авторами були жінки, кожна була вражена «пуцуванням піці, хоча кожна з тих жінок добре знає, що то таке ранковий туалет жінок на підставі імпресіоністських картин Деґа і Боннара... і взагалі миття статевих органів належить до доброго виховання».
В наступному есеї Грабал вдав, що вибачився за те, що перегнув палку, але знову не без гумору. Бо, мовляв, забаг свій текст збагатити якимось еротичним вибриком, «тож написав те речення з пуцуванням («tu větu s drakslováním»), бо ж кожен хлоп пам'ятає експресивну красну народну пісеньку: "А у Празі в магістраті висить кунда на шпагаті". Зараз я знаю, що зробив правописну і морально неприйнятну помилку, адже ми нація Коменського і Масарика...»
І кпив далі: «Перепрошую навіть від імені Франсуа Рабле, без відпуцованих яйок і кунд не було би пап римських... а що мої кицьки і коцурі роблять зазвичай? Сидять, заклавши собі задню ногу за вухо, і побожно, з пієтизмом пуцують собі не тільки кунди, але і яйка...»
Есеї Грабала наробили такого рейваху, що навіть його шестирічна донька не втрималася, щоб не пожартувати з татуська. Коли вона замкнулася в лазничці, він запитав:
– Чого там, Їтрушко, замкнулася?
– Татусю, відпуцовую собі піцю згідно з інструкцією пана доктора Грабала в «Рудім Праві» («Tatíčku, draksluju si kundu podle návodu doktora Hrabala v Rudém právu…»)
Ну і наостанок. Епіграфом до есею «Інтимний жіночий туалет» була народна приказка: «Без кунди і табаку нема втіхи в бараку».
І ще наостанок. Не було в Грабала шестирічної доньки в 1994, бо єдина донька Барбора народилася в 1970-му.
І на тому вже шлюс.
27.08.2025