Темою нинішньої 107-ої Оссолінської зустрічі, що традиційно відбувається у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, буде «Україна і Польща: коріння державності».
2025-го минає 1000 років з моменту коронації в архікатедральному соборі у Ґнєзні двох перших польських королів: Болеслава І Хороброго та Мєшка ІІ Ламберта. Це стало зростанням позиції Польщі на карті середньовічної Європи, яка з князівства перетворилася на королівство. У той же час Київська Русь, якою правили нащадки Володимира Великого, була одним з наймогутніших центрів Європи з розвиненою адміністрацією, культурою та релігією.
Зустріч дасть можливість обговорити основи державності Польщі та Русі, які були сформовані окремими, але взаємодоповнюючими культурними традиціями.
Розпочати розмову про коріння державності в цей особливий ювілейний для Польщі рік – це можливість поміркувати про символізм тисячоліття та поговорити про тяглість і стійкість держав, про те, як використовувати тисячолітню спадщину, щоб разом протистояти викликам сьогодення.
У зустрічі візьмуть участь:
проф. Володимир Александрович, головний науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН
України,
проф. Анджей Плещинський, завідувач кафедри антропології історичної трансмісії Інституту історії Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
Анджей Плещинський (нар. 1963) – історик середньовіччя, випускник історичного факультету Університету Марії Кюрі-Склодовської (1987) та факультету мистецтвознавства Люблінського католицького університету (1990), професор гуманітарних наук, завідувач кафедри антропології історичної трансмісії Інституту історії ЦМЦС в Любліні. Спеціалізується на вивченні ідеології влади в середньовічній Європі, з особливим акцентом на способах її репрезентації в текстах та зображеннях. Його інтереси також включають питання колективної ідентичності, стереотипів і національних міфів та їх вплив на сучасні суспільні уявлення.
Aвтор і pедактор численних наукових публікацій, зокрема монографій "Простір і політика. Дослідження резиденції правителя раннього середньовіччя. На прикладі чеського Вишеграду" (Люблін 2000, Прага 2002), "Німеччина на шляху до Першої монархії П'ястів (963–1034). Народження стереотипу – сприйняття і цивілізаційна класифікація правителів Польщі та їхньої країни" (Люблін 2008; Бостон-Лейден 2011), "Німецькі повідомлення про Польщу та її мешканців за часів правління П'ястів" (Люблін 2016). Співредактор, зокрема, збірки "Уявлені спільноти. Конструювання колективних ідентичностей у середньовічній Європі" (Лейден–Бостон 2018).
Володимир Александрович (нар. 1956) – випускник Львівського національного університету імені Івана Франка, історик, історик мистецтва, доктор історичних наук (2001), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016), головний науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, автор близько 1000 публікацій в Україні, Білорусі, Канаді, Литві, Німеччині, Польщі, Росії, США, в тім понад 20 індивідуальних та колективних монографій, зокрема розділів багатотомних видань «Історія української культури» (Київ 2001, 2003) та «Історія українського мистецтва» (2010, 2011), монографій «Західноукраїнські малярі XVI століття. Шляхи розвитку професійного середовища (Студії з історії українського мистецтва. Т. 3)» Львів 2000; «Покров Богородиці. Українська середньовічна іконографія (Студії з історії українського мистецтва. Т. 4)». Львів 2010; «Холмська ікона Богородиці з Емануїлом (Студії з історії українського мистецтва. Т. 5)». Львів 2018.
Зустріч (вхід вільний) розпочнеться о 17-й годині 19 червня в читальному залі ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів (вул. В. Стефаника, 2) і транслюватиметься на fb-каналах з синхронним перекладом з польської мови на українську.
Національний інститут імені Оссолінських – польська науково-культурна інституція, розташована у місті Вроцлаві. Інститут, який у 1817 році заклав для польського народу Юзеф Максиміліан Оссолінський, розпочав свою діяльність 1827 року у Львові. Від заснування до 1945-го Національний інститут ім. Оссолінських було розміщено у приміщенні колишнього монастиря й костелу Сестер ордену кармеліток взутих на вул. Оссолінських, 2 у Львові (тепер – вул. В. Стефаника).
Після включення Галичини до складу Австрійської імперії та аж до Другої світової війни Оссолінеум залишався центром польського наукового життя і належав до найважливіших осередків розвитку польської культури в часі окупації й насильницької германізації. Інститут тісно співпрацював з різними як польськими, так і українськими культурно-науковими інституціями, здійснював широкий книгообмін. Після виселення поляків зі Львова і зміни кордону в 1945 році Оссолінеум як інституцію разом із третиною його фондів було переміщено до Вроцлава, де він знаходиться дотепер.
Установа належить до найважливіших та найдавніших польських культурних осередків із багатою бібліотечною колекцією, у складі якої першорядні для польської культури стародруки – зокрема „De revolutionibus…” (1543) Миколая Коперника, „Пісні” Яна Кохановського (1586) і рукописи, в тім числі автограф поеми „Пан Тадеуш” (1843) Адама Міцкевича.
Від 2006 року у Львові діє представництво Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві. Головне завдання представника Оссолінеуму – налагодження співпраці з ЛННБУ ім. В. Стефаника, а також з іншими львівськими інституціями, до яких після війни потрапили твори зі збірки Музею Любомирських.
Важливим елементом співпраці обох інституцій – ЛННБУ ім. В. Стефаника та Оссолінеуму – є „Оссолінські зустрічі”, організовані під патронатом генерального консула РП у Львові від 2006 року. Учасниками цих зустрічей є знані представники культури, науки і політики, які займаються проблемами польсько-українських взаємин. До 2019 року „Оссолінські зустрічі” відбувалися першої середи кожного місяця у головному корпусі ЛННБУ ім. В. Стефаника. Від 8 листопада 2010 року в рамках проєкту „Разом в Європі” гості, запрошені на „Оссолінські зустрічі”, проводили теж лекції для студентів львівських університетів. Після початку повномасштабної війни в Україні 97-ма зустріч відбулася у Вроцлаві, але потім було відновлено львівську традицію.
19.06.2025