Темою завтрашньої 106-ої Оссолінської зустрічі, що традиційно відбувається у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, буде «Українці та поляки: взаємне бачення».
Зустріч дасть можливість звернутися до теми польсько-українських відносин у контексті аналізу взаємних образів двох народів.
У зустрічі візьмуть участь: Лукаш Адамський – історик, публіцист, заступник директора Центру діалогу ім. Юліуша Мерошевського, та Василь Расевич – історик, публіцист, головний редактор порталу iq.net.ua.
Очікується дискусія про позитивні та негативні аспекти взаємних колективних уявлень, на яких засадах будуються відносини, що об'єднує два народи, а що роз'єднує – які є джерела непорозумінь між сусідами. Чому два народи не можуть дійти згоди в історичних питаннях? Які ще стереотипи та упередження впливають на взаємне бачення сусідів?
Лукаш Адамський – історик, політолог, спеціаліст з історії Східної Європи, зокрема з історії польсько-українських та польсько-російських відносин, а також експерт із питань зовнішньої і внутрішньої політики східноєвропейських держав.
У 2005 році закінчив факультет журналістики та політичних наук Варшавського університету, у 2011 році отримав ступінь доктора в Інституті історії Польської академії наук, захистивши дисертацію на тему «Михайло Грушевський та його погляди на Польщу та поляків».
З 2011 року працівник Центру польсько-російського діалогу і порозуміння, з 2016 року заступник директора Центру польсько-російського діалогу і порозуміння, ухвалою Сейму РП від 7 липня 2022 року трансформованого на Центр діалогу ім. Юліуша Мерошевського. У 2014 році він був доповідачем Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні.
Головний редактор «AREI. Journal for Central and Eastern European History and Politics». Автор монографії «Поступовий націоналіст. Михайло Грушевський та його погляди на Польщу і поляків» (2011), «Думкою та словом. Польсько-російський ідейний дискурс XIX ст.» (2014) та ін. Редактор або співредактор кількох монографій польською та англійською мовами, присвячених історії польсько-українсько-російських відносин та джерелам до польсько-радянських відносин під час Другої світової війни і боротьби польського підпілля проти радянської влади на Волині та в Східній Галичині, зокрема «Волинь та Східна Галичина під німецькою окупацією», «Волинь та Галичина за других Совєтів» (2019).
Постійний коментатор у опінієтворчих медіа, а також аналітик у соціальних мережах.
Василь Расевич – випускник історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (1991), кандидат історичних наук за спеціальністю «Історія України» (1996, Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАНУ, тема дисертації – «Українська національно-демократична партія, 1899–1918»).
Стажувався в Інституті східноєвропейської історії Віденського університету, Інституті східноєвропейської історії та краєзнавства Тюбінгенського університету (Німеччина). Був стипендіатом: Constantin Jirecek (Відень, Австрія), ÖAD (Австрія), Alfried Krupp von Bohlen (Німеччина), Hanns-Seidel-Stieftung (Німеччина), Gerda Henkel Stiftung (Німеччина), DFG (Deutsche Forschungsgemeinschaft) (Німеччина). Учасник наукових конференцій та семінарів в Україні, Польщі, Австрії, Німеччині, Франції, Бельгії та Ізраїлі. Брав участь у роботі над проєктами в Інституті Людвіга Больцмана (Грац, Австрія): "Kriegserfahrungen an der Ostfront des Ersten Weltkrieges im Vergleich" (Досвід війни на Східному фронті під час Першої світової війни: порівняльний аналіз) та "Die Ukraine zwischen Selbstbestimmung und Fremdherrschaft 1917–1922" (Україна між самостійністю й іноземним пануванням 1917–1922).
Автор розділів у колективних монографіях, присвячених політичним процесам австрійського періоду та періоду ЗУНР, зокрема: «Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні» (2009), «Велика війна 1914–1918 рр. і Україна» (2013), «Україна між самовизначенням і окупацією 1917–1922», «Велика війна 1914–1918 рр. і Україна» (2013). Працював в zaxid.net, у львівському Центрі міської історії (наукова редакція платформи «Інтерактивний Львів», 2017–2021 рр.), у виставкових проєктах.
Зустріч (вхід вільний) розпочнеться о 17-й годині 26 березня в читальному залі ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів (вул. В. Стефаника, 2) і транслюватиметься на fb-каналах з синхронним перекладом з польської мови на українську.
Національний інститут імені Оссолінських – польська науково-культурна інституція, розташована у місті Вроцлаві. Інститут, який у 1817 році заклав для польського народу Юзеф Максиміліан Оссолінський, розпочав свою діяльність 1827 року у Львові. Від заснування до 1945-го Національний інститут ім. Оссолінських було розміщено у приміщенні колишнього монастиря й костелу Сестер ордену кармеліток взутих на вул. Оссолінських, 2 у Львові (тепер – вул. В. Стефаника).
Після включення Галичини до складу Австрійської імперії та аж до Другої світової війни Оссолінеум залишався центром польського наукового життя і належав до найважливіших осередків розвитку польської культури в часі окупації й насильницької германізації. Інститут тісно співпрацював з різними як польськими, так і українськими культурно-науковими інституціями, здійснював широкий книгообмін. Після виселення поляків зі Львова і зміни кордону в 1945 році Оссолінеум як інституцію разом із третиною його фондів було переміщено до Вроцлава, де він знаходиться дотепер.
Установа належить до найважливіших та найдавніших польських культурних осередків із багатою бібліотечною колекцією, у складі якої першорядні для польської культури стародруки – зокрема „De revolutionibus…” (1543) Миколая Коперника, „Пісні” Яна Кохановського (1586) і рукописи, в тім числі автограф поеми „Пан Тадеуш” (1843) Адама Міцкевича.
Від 2006 року у Львові діє представництво Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві. Головне завдання представника Оссолінеуму – налагодження співпраці з ЛННБУ ім. В. Стефаника, а також з іншими львівськими інституціями, до яких після війни потрапили твори зі збірки Музею Любомирських.
Важливим елементом співпраці обох інституцій – ЛННБУ ім. В. Стефаника та Оссолінеуму – є „Оссолінські зустрічі”, організовані під патронатом генерального консула РП у Львові від 2006 року. Учасниками цих зустрічей є знані представники культури, науки і політики, які займаються проблемами польсько-українських взаємин. До 2019 року „Оссолінські зустрічі” відбувалися першої середи кожного місяця у головному корпусі ЛННБУ ім. В. Стефаника. Від 8 листопада 2010 року в рамках проєкту „Разом в Європі” гості, запрошені на „Оссолінські зустрічі”, проводили теж лекції для студентів львівських університетів. Після початку повномасштабної війни в Україні 97-ма зустріч відбулася у Вроцлаві, але потім було відновлено львівську традицію.
25.03.2025