Пошта

Поштові марки є самодостатнім явищем у світовому образотворчо-ужитковому мистецтві. Оперуючи лиш малими формами, цей винахід розмістився на найвищих щаблях творчої піраміди.

Марки – еквівалент грошей, мають свій номінал і створені для оплати кореспонденції. Що пухкіший і важчий лист, то з'являється більший шанс скомпонувати пречудову збірку на конверті, яка одразу надає відправленню естетичного шарму. Можна навіть пофантазувати з підбором марок, наклеїти їх на свій смак і перетворити листування на обмін дивовижними цільними речами – так називають конверти з марками, що пройшли пошту і мають відповідні печатки.

Домарочний період в історії світової пошти був особливим і спирався на бездоганне володіння ремеслом красного письма, ґатунки паперів і вишукану естетику різного роду печаток. Винахід поштових марок підніс листування на рівень високого і тонкого бриніння, допоміг глибокому виявленню внутрішньої невидимої суті у видиму стверджуючу форму.

У моїй родині ніколи не бракувало кореспонденції. Листи від родичів, друзів, знайомих, ділова і армійська переписки, вітальні листівки тощо…

У 5–6 класах школи я активно листувався з дівчинкою-одноліткою, що мешкала у тодішній Чехословаччині. Тепер це вже просто Словаччина. Вона називалася Анна Бистріцка з Сеніци. З великим трепетом і хвилюванням я очікував свої перші закордонні листи. Конверти незвичної форми з наклеєними пишними марками пахли по-особливому – ваніллю і надією знайти щось цікаве всередині. Один раз на рік дозволялося обмінюватися посилками. Репертуар речей до пересилки був надзвичайно обмежений як за кількістю, так і за вартістю. Але все ж таки деякі бажані мною цікавинки я отримував. Запам'яталися масштабовані моделі авто-ветеранів, які за совка годі було знайти.

Хвилююче очікування листів перетворювало звичайну поштову скриньку на магічну, в якій по обіді з'являлися такі бажані і казкові послання. Листоноша у моїх очах був чаклуном, що діставав усі ті чудеса зі своєї чарівної пухкої торби і клав їх у пуделко, потішно клацаючи кришечкою.

За багато років я написав і отримав тисячі листів, бандеролей і посилок. Хочеш діставати кореспонденцію – мусиш і сам навчитися писати послання.

Тепер листи пишуть одиниці, правдиві поціновувачі епістолярного жанру і белетристики. Імейли, вайбери, месенджери, телеграми, вотсапи суттєво спростили комунікацію, відсунувши регулярну пошту в далеку шухляду.

На початку 90-х років минулого століття пошта пережила справжній ренесанс. Бували дні, що я знаходив у своїй чарівно-поштовій скриньці до десятка міжнародних листів. У кожному з них жила емоція, характер і світогляд відправника. Листи, написані від руки, я ціную найвище! Це ціла епоха і велетенський естетично-мистецький пласт. Його тримають потужні хранителі тонкого розуміння і переживання особливого, ефемерно-невловимого стану скрипторію.

Колір і гатунок паперу, кучеряві філіграні, підбір пишучого знаряддя, текучість атраменту, блінти, печатки і ще безліч невидимих, але таких важливих засадничих деталей перетворюють рукою Майстра звичайне листування у високоестетичний високоінтелектуальний продукт.

Переважна більшість отриманих мною листів містили у собі естампи. Така практика обміну творчими роботами існує серед графічного братства. Часом траплялися й зовсім несподівані вкладення: монети, значки, різноманітні дрібниці та сувеніри. Деколи навіть гроші. А скільки кореспонденції не дійшло до адресата! Було загублено, вкрадено, розпотрошено і викинуто. На жаль…

У 1992 році, вперше перебуваючи у Швеції, я був неймовірно вражений роботою місцевої поштової служби. Спеціальні мундири, автотранспорт і неймовірна відповідальність за вчасну доставку і бережливе ставлення до кореспонденції як важливої і чуттєвої частини людської комунікації. Гарантований термін доставки у будь-яку крапку країни – одна доба!

Листи вельми вправні подорожні-мандрівники. Вирушають у путь з твердою надією на швидку і радісну зустріч з адресатом. Але доля відправлення подібна на людську, складається по-різному. Більшість послань швидко і в охайному вигляді набувають нової прописки. Буває і так, що подорож триває тижнями, місяцями, роками і навіть десятиліттями. Під розпеченим сонцем, травневими зливами, серед вогню і пострілів, багнюки і гарячих пісків, безкраїх небес і глибоких вод вони йдуть, їдуть автами, вистукують залізницею, летять повітряними кулями, цепелінами і літаками, мандрують у трюмах сталевих суден. Прагнуть добутися кінцевої мети, знаючи, що вони є такими бажаними. Потім їх прочитають. Покладуть в інкрустоване пуделко, обшите рубіновим оксамитом, або нервово зімнуть і викинуть чи спалять. А можливо, просто жбурнуть на поличку, прирікши на вічне припадання порохами. Можуть ще й зрізати з конверта і відмочити марки, потім встромити їх у спеціальний альбом… Захопливий сюжет для окремої книги про мандри і пригоди звичайнісінького листа.

Поштові марки творять міжнародну опінію країні, що їх друкує. Для багатьох держав це є престижний міжнародний бізнес і форма самоствердження. Заможні країни, маючи відповідну особливу поліграфічну базу, дозволяють собі випуск металографських марок, які є мініатюрними відбитками мініатюри на сталі. Таки шедеври завжди були об'єктом полювання обізнаних філателістів.

Найдивовижнішими марками, якими я володію і пишаюся, є ті, що створив Дем (Валерій Дем'янишин) власними руками у техніці офорту, перфорувавши їх швейною голкою. Називалися вони "2 птахи України". Двійка грала роль номіналу, а словосполучення "птахи України" імітувало напис "Пошта України". Зображено було дійсно два птахи невідомого виду, що летять у небесах. Наклеєні на саморобний конверт, вони спокійнісінько перейшли пошту і дісталися моєї скриньки. Маю таких аж два конверти. Оскільки це було протизаконно, Дема знайшла служба безпеки Укрпошти і викликала на розмову. Отримавши попередження і підписавши відповідні папери, він припинив "порочну" практику, лишивши для історії мистецтв свої чудові шедеври на втіху задоволеним колекціонерам.

Мій давній приятель і колега Лембіт Лохмус з Таллінна є одним з найвеличніших граверів сучасного світу. Він є автором дизайну естонських євромонет, ну і, звичайно ж, батьком багатьох поштових марок. Маестро присилає мені листи зі своїми авторськими марками, які власноруч підписує, що одразу ставить послання у ранг дуже цінних колекційних речей. Маю також подібну авторську кореспонденцію і пречудові підбірки поштових марок від своїх словацьких колег-графіків. Держава регулярно замовляє їм дизайн марок, що дозволяє безбідно жити і творити.

Достойні колекції живуть довше за своїх збирачів. Згодом вони продаються, передаються у спадок, даруються і продовжують жити далі, надихаючи нових тимчасових господарів.