Подарунок з Греції

«Що привезти з Греції?» – запитала старша

дочка. «З Греції?» – і я згадав,

що іспит з античної складав двічі.

«Привези Кавафіса грецькою». «Грецькою? – здивувалася. –

Ти ж не читаєш цією мовою?»

«Так, для колекції». «Гаразд, завтра вилітаю з Кріту до Афін».

Я подивився на мапу в інтернеті: Греція

схожа на розтрощену кінським копитом амфору,

шкаралущі якої – острови в Егейському морі.

Ось чому там кожен другий Одіссей.

У переддень іспиту я проводжав дівчину

з паралельної групи і ми довго цілувалися в під’їзді.

Домів дістався за північ і, скрадаючись, як злодій,

прокрутив ключем в замку, але мама все одно не спала.

Погортав підручник з античної літератури

і заснув на десятому розділові Гомерової «Одіссеї».

У сні я ходив по хмарах з тією дівчиною,

у сні – морські вітри батожили нас під час плавби до Ітаки.

Професор, що страждав від нашого неуцтва

і подагри, слухав мою відповідь на питання

про «Одіссею». Слухав як я викручуюся,

як плутаю героїв. Очевидно, йому це обридло

і він вирішив загнати мене в кут:

«Скажіть, а що означає Сцилла і Харибда?»

Такого від нього не чекав. Так, я не відвідував

його лекції – бо був закоханий і щасливий.

Я не переймався Одіссеєм, Ітакою, їхніми богами,

гідрами, сиренами – вештаючись центром і околицями.

Я забив на ці троянські війни, лестигонів, циклопів

як будь-який молодий бевзь, як вітряний поет.

«Завалив», – сказав я, вийшовши з авдиторії.

У бібліотеці замовив «Словник античної міфології»

і протягом тижня читав «Одіссею», звіряючи персонажів

та географічні назви з тим словником.

У переддень перездачі я знову цілувався з дівчиною

і мені знову снилися хмари і плавба до Ітаки.

«Ну, що там Сцилла з Харибдою?» Я відповів.

«А хто батьки Одіссея?» «Лаерт і Антіклея».

«Зичу вам вдалої подорожі до своєї Ітаки». «Дякую».

Ми повіялися з дівчиною на каву з вершками

в улюблений студентами «Меридіан». «Що він ще питав?»

«Та нічого особливого. Згадав ще про якогось Кавафіса».

«А хто то?» «Сам не знаю і побажав вдалої

мандрівки до Ітаки». Минуло чимало років:

дівчина опинилася в Греції на заробітках,

а я – замовив дочці повне зібрання віршів

Кавафіса. Ми все ще пливемо

до Ітаки і я намагаюся в грецьких закарлюках

Кавафісового вірша знайти те місце, в якому

він каже про набутки (в дорозі) і марність очікувань

(від повернення). Професоре, я пропливав

між Сциллою і Харибдою тисячі разів

і тисячі разів повертався до своєї Ітаки,

як легко було з іспитом, як важко – з плавбою.

З кожним роком все важче підніматися дерев’яними

сходами за Одіссеєм на той корабель,

що долатиме бурхливе море поміж

Сциллою й Харибдою. «Не квапся. –

кажу собі.– Ти ж склав іспит

та й подарунок з Греції наспів. Вчитуйся».