«Що привезти з Греції?» – запитала старша
дочка. «З Греції?» – і я згадав,
що іспит з античної складав двічі.
«Привези Кавафіса грецькою». «Грецькою? – здивувалася. –
Ти ж не читаєш цією мовою?»
«Так, для колекції». «Гаразд, завтра вилітаю з Кріту до Афін».
Я подивився на мапу в інтернеті: Греція
схожа на розтрощену кінським копитом амфору,
шкаралущі якої – острови в Егейському морі.
Ось чому там кожен другий Одіссей.
У переддень іспиту я проводжав дівчину
з паралельної групи і ми довго цілувалися в під’їзді.
Домів дістався за північ і, скрадаючись, як злодій,
прокрутив ключем в замку, але мама все одно не спала.
Погортав підручник з античної літератури
і заснув на десятому розділові Гомерової «Одіссеї».
У сні я ходив по хмарах з тією дівчиною,
у сні – морські вітри батожили нас під час плавби до Ітаки.
Професор, що страждав від нашого неуцтва
і подагри, слухав мою відповідь на питання
про «Одіссею». Слухав як я викручуюся,
як плутаю героїв. Очевидно, йому це обридло
і він вирішив загнати мене в кут:
«Скажіть, а що означає Сцилла і Харибда?»
Такого від нього не чекав. Так, я не відвідував
його лекції – бо був закоханий і щасливий.
Я не переймався Одіссеєм, Ітакою, їхніми богами,
гідрами, сиренами – вештаючись центром і околицями.
Я забив на ці троянські війни, лестигонів, циклопів
як будь-який молодий бевзь, як вітряний поет.
«Завалив», – сказав я, вийшовши з авдиторії.
У бібліотеці замовив «Словник античної міфології»
і протягом тижня читав «Одіссею», звіряючи персонажів
та географічні назви з тим словником.
У переддень перездачі я знову цілувався з дівчиною
і мені знову снилися хмари і плавба до Ітаки.
«Ну, що там Сцилла з Харибдою?» Я відповів.
«А хто батьки Одіссея?» «Лаерт і Антіклея».
«Зичу вам вдалої подорожі до своєї Ітаки». «Дякую».
Ми повіялися з дівчиною на каву з вершками
в улюблений студентами «Меридіан». «Що він ще питав?»
«Та нічого особливого. Згадав ще про якогось Кавафіса».
«А хто то?» «Сам не знаю і побажав вдалої
мандрівки до Ітаки». Минуло чимало років:
дівчина опинилася в Греції на заробітках,
а я – замовив дочці повне зібрання віршів
Кавафіса. Ми все ще пливемо
до Ітаки і я намагаюся в грецьких закарлюках
Кавафісового вірша знайти те місце, в якому
він каже про набутки (в дорозі) і марність очікувань
(від повернення). Професоре, я пропливав
між Сциллою і Харибдою тисячі разів
і тисячі разів повертався до своєї Ітаки,
як легко було з іспитом, як важко – з плавбою.
З кожним роком все важче підніматися дерев’яними
сходами за Одіссеєм на той корабель,
що долатиме бурхливе море поміж
Сциллою й Харибдою. «Не квапся. –
кажу собі.– Ти ж склав іспит
та й подарунок з Греції наспів. Вчитуйся».
29.03.2025