Листопад. Рятує светр грубий.
Далі грудень буде, панно Ґрувер.
Що з єврейством скажете не так?
Все в порядку – всі оті коліна
із левитів й коенів – зі слини
верблюдиць – як зі стихів Танах.
На нав’ючних ослах з Єрусалиму –
землі тут для ока невмістимі,
а письмо для ока – втіха втіх.
Та чому ви в черзі? Поруч – рейки.
Скупчились євреї і єврейки
перед потягом, що забирає всіх.
Як з вагона вирвати вас, Анно,
дівчинко худенька, юна панно,
з потягів – на захід і на схід?
Дивиться услід Дебора Фоґель
й Бруно Шульца мозаїчне око
і не плач, Рахиле, чути спів.
Нині – звісно – там де ви в квартирі
там ніхто не проламає двері
хоча бачать схожість з Суламіт
вашу – і тонкий пташиний профіль.
Знаю вам ці порівняння пофіґ,
якби міг я – якби тільки міг
знати, що таке єврейська боязнь:
це, коли гуркоче зночі поїзд?
це, коли вам страшно в місті тім?
Це, коли волосся й ваша цера
можуть спокусити офіцера
з солдатнею завалитись в дім?
Не важливо, у якому місті,
в грубім светрі ви на білім світі,
у квартирі. У крамницях – крам.
Ваші очі, писані вугіллям,
і страхи, немов перед весіллям,
й смертю смерть – як знаєте – поправ.
Що попереду? Груднева зимна січка.
Ханукальний сріберний підсвічник
і молочні ріки з кисілем,
і вкраїнські ледь пологі схили,
і колядка та Не плач, Рахиле,
й поспіша Пречиста в Вифлеєм.
15.02.2025