У серпні 2024 року в нього діагностували хронічне захворювання – емфізему легень.
Девід Лінч – культовий американський режисер, письменник і художник, лауреат премії «Оскар»,творець неперевершеного серіалу «Твін Пікс» (Twin Peaks) та низки всесвітньо відомих кінострічок – помер на 79-му році життя. Про це повідомила інформаційна аґенція Reuters з покликом на повідомлення родини Лінча у соціальних мережах.
«З глибоким сумом ми, його родина, повідомляємо про смерть людини і художника Девіда Лінча… Тепер, коли його більше немає з нами, у світі утворилася величезна порожнеча. Але, як він сам казав: "Стежте за донатом, а не за діркою"», – зазначається у пості.
У серпні 2024 року Лінч повідомив журналістів, що у нього діагностували хронічне захворювання – емфізему легень, яка заважає йому працювати та прикувала його до будинку.
Лінч розпочинав кінематографічну кар'єру як художник, автор анімаційних фільмів. Помітним його успіхом стала картина «Людина-слон» (The Elephant Man) 1980 року, що отримала вісім номінацій на «Оскара». Серед найвідоміших його робіт стрічки «Синій оксамит» (Blue Velvet), «Шосе в нікуди» (Lost Highway) та «Малхолланд Драйв» (Mulholland Drive).
У 2019 році Девід Лінч був удостоєний почесного «Оскара» за визначні заслуги у кінематографі, у 2006 році – почесного «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. У Франції він отримав два «Цезарі» за найкращий іноземний фільм і приз Каннського фестивалю найкращому режисерові за «Малхолланд Драйв».
Загадковий митець і прихильник трансцендентальної медитації вважав за краще не пояснювати свої складні, дивовижні фільми. «Фільм чи картина, кожна річ – це своя власна мова, і це неправильно намагатися сказати те саме словами. Слів там немає», – заявив митець в інтерв’ю газеті The Guardian у 2018 році.
Його манера створення фільму спонукала створення терміну «лінчіан» (Lynchian), який журнал Vanity Fair описав як дивний, моторошний і повільний. У своїх фільмах Лінч інстальовував моторошне й тривожне у звичайне й повсякденне, посилюючи вплив музикою.
Лінч стверджував, що його цікавила не лише фабула, а й настрій фільму, який задають візуальні елементи та звук, що працюють разом. «Його око на абсурдні деталі, які роблять сцену шокуючою і рельєфною, і його смак до ризикованого, часто гротескного матеріалу зробили його, мабуть, найбільш шанованим ексцентриком Голлівуду», – писала New York Times у 1990 році.
В останні роки Лінч присвятив себе документальним стрічкам, короткометражкам, живопису та каналу YouTube. Він випустив альбоми, музичні кліпи, саундтреки та книги, зокрема його мемуари «Кімната для мрій» (Room to Dream) 2018 року.
16.01.2025