Переведення часу з літнього на зимовий і навпаки в наступному році стане для українців найбільшою проблемою. Принаймні в таке треба вірити. Огляд подій тижня в Україні.
Чучхе тижня
Про можливу появу громадян Корейської Народно-Демократичної Республіки у військовій формі на території України почали говорити десь ще у травні. Північнокорейські снаряди/ракети тоді вже літали на просторах від Воловця до Ромен, цивілізоване співтовариство висловлювало в черговий раз глибоку стурбованість з того приводу, а тепер має клопоти від того, що підлеглі чергового Кіма тисячами посунуть на захід.
В українців проблеми простіші. Треба вивчити звукосполучення «погігада» – що корейці, в яких ще залишився інстинкт самозбереження, зрозуміють як «здавайся», потім відвести тих, до кого дійшло, у спеціальні приміщення, де утримують полонених, поставити на стіл казани з пулькогі та куксу і включити затриманим кіно «Хон Гіль Дон».
За скромними підрахунками, корейців, які хочуть потрапити в полон в Україні, має бути десь 10–12 тисяч осіб, тому казанів можна поставити шість, а телевізор один. Такої кількості посуду і телевізорів новітні союзники росіян однаково ніколи не бачили.
Ліквідація тижня
МСЕК виявилася такою самою паскудною абревіатурою, як і КНДР. Історія медико-соціальних експертних комісій почалася на тридцять років пізніше від часу, як було створено країну Кімів. І сталося то в 1992 році, коли на МСЕК перетворили радянські лікарсько-трудові експертні комісії. Ще тридцять років ця структура прекрасно для себе існувала, і лише на третьому році війни виявилося, що в порівнянні з МСЕК Ельдорадо – то забацане селище міського типу, а De Beers – товариство з обмеженою відповідальністю і статутним фондом півтори тисячі фантиків.
Після серії корупційних скандалів і системних зловживань при оформленні інвалідностей (пів сотні хмельницьких прокурорів-інвалідів вже стали легендою, як 28 панфіловців) у найвищі київські кабінети знову (про реформу МСЕК міністр охорони здоров’я Ляшко поминався ще в минулому році) завітала ідея про те, що з комісіями треба щось робити. Думка матеріалізувалася в указ Президента про ліквідацію МСЕК з 31 грудня 2024 року. «Під ялинку» Зеленський зобов’язав розробити план цифровізації всіх етапів проходження медико-соціальних експертних комісій і перевірити рішення МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Прем'єр-міністр відреагував моментально: «Я доручив міністру охорони здоров'я не пізніше 1 листопада внести всі необхідні нормативні документи й законопроєкти на розгляд Кабінету Міністрів, щоб завершити реформування МСЕК і запровадження нової європейської моделі». На той час Міністерство охорони здоров'я вже звільнило керівництво Центральної медико-соціальної експертної комісії та керівників профільного департаменту, який відповідає за координацію її діяльності, а Шмигаль ще пообіцяв, що МСЕК замінить «цифрова прозора європейська модель».
Коли резонанс трохи вгамувався, стало відомо, що тепер функції центральної МСЕК виконуватиме Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності. На місцях також знайдуть мсекозамінник, з яким зацікавлені особи налагодять стосунки в прозорому і цифровому форматі.
Тисяча тижня
25 жовтня шостий Президент України дав змогу згадати другого Президента й епохальне «це ж було вже» у виконанні Леоніда Даниловича.
Володимир Олександрович повторив те, що свого часу робили Юлія Володимирівна і Віктор Федорович, – ініціював роздачу населенню по тисячі гривень на персону.
Попередників Зеленський, з одного боку, переплюнув, бо Тимошенко і Янукович прагнули ощасливити лише громадян, гроші яких накрилися разом з «Ощадбанком», а Зеленський має на меті вручити тисячу всім – від немовляти до прокурора-інваліда. Але тисяча гривень у 2008-му та 2012-му і «портрет Вернадського» в 2024-му виступають у різних вагових категоріях.
Як на практиці відбуватиметься процес фінансового ощасливлення, який заплановано почати 1 грудня, остаточно не з’ясовано. Традиційно буде залучена «Дія» і цифрові технології, а далі як карта ляже.
Суспільство ініціативу Президента сприйняло зі стриманим песимізмом, бо «роздача слонів» на тлі росту податків виглядає недоречно. Це якщо говорити про економіку. А коли згадати про політику, то на думку спадає, що такі спалахи популізму є елементом виборчої кампанії, як то було у випадку з Тимошенко або від вседозволеності, як з Януковичем.
Аграрне тижня
Коли в магазині бачиш, що ціна на картоплю впевнено долає тридцятигривневий рубіж, починаєш цікавитися новинами з аграрного фронту. В результаті взнаєш, що рекордсменом по зростанню вартості є огірок, який за лічені дні дорожчає в півтора раза (кабачкам, щоб подорожчати вдвічі, знадобився тиждень).
Коли всю інформацію переварюєш, дуже доречно ознайомитися з думкою профільного експерта. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький на зустрічі з журналістами фонтанував оптимізмом: «Зараз ціни на картоплю такі: 20 грн/кг – оптова ціна, і 30 грн/кг – у роздріб, які є сталими протягом двох тижнів. Ми вважаємо, що вони не будуть змінюватися. Підстав для ціни 50 грн/кг немає. Нинішня ціна достатня, щоб покривати собівартість навіть в умовах зменшення врожайності, а також вона дає змогу імпортувати».
Після таких заяв, які мали б споживача заспокоїти, вітчизняний споживач витягує заначки, йде затарюватися харчами, розмірковує над тим, що бульба в мундирах і особливо деруни – то неабияка легумінка, а «Володіна тисяча» піде на миску олів’є. Невелику.