««Миролюбна заява спікера українського парламенту Володимира Рибака про те, що силою розблоковувати сесійну залу «регіонали» не будуть, опозицію не переконала. Після нічної зміни десятеро депутатів пішли відпочивати, а їхні нагріті місця зайняли колеги. Добиваються старого — введення сенсорної кнопки персонального голосування. Крім того, лідер УДАРу Віталій Кличко вже голосно заговорив про можливі перевибори у Раду, якщо більшість не пристане на вимогу опозиції.
Загалом беручи, народові не важливо, яким органом голосуватимуть депутати, головне — результат. А він, як відомо, ніколи більшість виборців не задовольнить. У старому Римі постанови ухвалювали глиняними черепками, але там ніхто з сенаторів не додумався свій бюлетень поділити на кілька і так перемогти. Хто би там ті горшки міряв…
А це означає, що персональне волевиявлення окремо взятого депутата додаткової довіри до українського парламентаризму, яка хитається в межах статистичної похибки, не додасть. Навіть з «екстрасенсорною» кнопкою наші умільці знайдуть спосіб викривляти голосування. Тим більше, що багацько народних обранців мають досить темне минуле, а отже, «пальчики» їхні, відтиснені у папках з назвою «Справа №…», не є секретним шифром, тож індивідуальні візерунки цілком доступні для копіювання… (невдалий жарт).
Втручання парламентських хакерів теж виключати не можна. Двійник сервера ЦВК на виборах 2004-го — найкращий того доказ. А що казати про тих, хто фізично не може ходити до парламенту, щоб тиснути на дурнувату кнопку, тратячи на цьому мільйони для свого бізнесу? Мандат їм потрібний для захисту від мінливої політичної кон’юктури, а не для законотворчості. Тож поки існуватиме імунітет, до Верховної Ради йтимуть не голосувати…
Сьогоднішнє блокування вигідне опозиції безперечно. І всій вкупі — бо демонструє її непохитність у боротьбі за чесне голосування, — і кожній політичній силі окремо. Наприклад, для УДАРу — це перша самостійна гра. Так, акція спільна, але подивіться, як до неї ставляться в цьому таборі. Перед демаршем про плани УДАРу знав навіть Єфремов, але Олег Тягнибок — нібито ні сном, ні духом. Та й підготовка до блокування в кличківців вийшла яскравішою: прийшли у спеціальних футболках і гарно вирізнилися з натовпу решти опозиціонерів, що здобулися лише на синьо-жовті пов’язки. Та й заява боксера про дочасні вибори хоч і рання, але гучна. Нагадаємо: щоби парламент розігнати, блокувати сесію треба 30 днів, а не одну ніч. Це може бути сигналом №2 для Януковича. Після купівлі «Інтера» Дмитро Фірташ цього разу показав, що може більше ваги вкладати в удар…
Для «Батьківщини» важливі дві речі — прикрити фіґовим листочком жорсткої позиції відтік штиків та непорозуміння у фракції. А ще ж має приїхати Штефан Фюле, і якщо вдасться протриматися у спальні парламенту, то комісар з питань розширення Євросоюзу перед усім складом ВР не виступить. А отже, і подарунки розкладе в різні пакети. Гіркі піґулки роздасть владі, а солодкі — стражденній (за правду) опозиції. І не поможе ніяка доповідь міністра закордонних справ про стратегічний план співпраці на 2013 рік. Ані президентський візит до майже європейської Литви. Та й тло для майбутнього саміту з ЄС робиться чимраз похмурішим.
«Свободівцям» акція потрібна хіба для підтримки форми. Європа їх образила, вони теж до неї прохолодно ставляться. УДАР перебрав від радикалів ініціативу і намагається продовжити те, з чого так феєрично почала свій парламентський поступ саме «Свобода». Захищати якихось олігархів — такого завдання наразі не стоїть… Залишаються Табалови. Їх знову в шию гнали з парламенту. Призабуті «тушки» стануть вічними цапами-відбувайлами — за потреби бодай зімітувати опозиційну боротьбу.
А ще можна додати сезонний фактор. Згадаймо, найрезонанснішій блокаді парламенту — невдовзі рівно 6 років. У 2007-му «воїни світла» ночували в електрощитовій, вимагаючи негайного зниження тарифів на комунальні послуги. А рівно рік тому під гаслом «Юлі — волю» опозиціонери заприсяглися, що не дадуть Верховній Раді працювати доти, поки Тимошенко не вийде з тюрми. Тієї обіцянки вистачило ненадовго…
06.02.2013