Про літературознавчо-культурологічний проєкт «Кассандра інтермедіальна»
«Кожна книжка є відбиттям Книги й становить її відблиск. Є символом людських спроб осягнення Абсолютної Правди, і певною мірою всі писані людьми книжки є наближенням до цієї правди крок за кроком. Люди-бо обдаровані передчуттям, що кожна річ, яка видається їм вартою опису, має якийсь космічний чи божественний вимір. Саме тому вони терпляче, наче мурашки, збирають слова, щоб дати цьому назву… Люди передчувають: якщо зібрати менш чи більш видатні події і скласти їх в одну цілість, наче порозкидувані камінці великої мозаїки, то життя і смерть продемонструють своє справжнє значення. Тому кожна книжка трохи схожа на людину. Містить у собі певну незалежну живу й драматично окрему частину правди, є певною версією правди, героїчним викликом, кинутим Правді, щоб та з’явилася, і виявила себе. І дала нам змогу існувати далі вже в блаженстві цілковитого пізнання. А водночас кожна книжка, написана людиною, виходить поза неї. Людина, яка пише книжку, перевищує себе, бо чинить відважну спробу окреслити й назвати себе. Сама вона є тільки діяльністю і хаотичним рухом, книжка ж визначає цю діяльність і цей рух, називає, надає їй сенсу й знаходить її значення. Є увінчанням діяльності».
Ольга Токарчук. «Мандрівка людей книги»
Проєкт «Кассандра інтермедіальна», започаткований 2020 року, ґрунтується на засадах новітнього культурологічно орієнтованого літературознавства. Його міжмистецька складова, яка стосується й об’єкту дослідження (міфологічного образу Кассандри в літературі, філософії та мистецтві), й самого дослідницького методу, заснованого на теорії інтермедіальності, пошуки смислу, який породжується на межі вербального, візуального, звучного, голосового, ритуально-перформативного, представляють проєкт як оригінальний, аналітично-креативний, а також ідейно-образно-насичений та концептуально актуальний.
Проєкт започаткований і реалізований у наш складний кризовий час передусім як нагальна потреба у творенні власного комунікаційного й аналітично-творчого простору, який би слугував опорою, захистом, а водночас спонукав до сплітання думок для осягнення реальності через здобутки культури. Це справді спроба вийти за межі досвіду кожної з учасниць проєкту через колективну наукову творчу діяльність, урізноманітнивши її форми від читання вголос, записування і зіставлення прочитаного, сценічного читання, наспівування тексту до виявлення його ідей через малярські образи, техніку піщаної анімації, музичні мотиви, фольклорні вишивальні і ткацькі традиції, перекладацьку адаптацію.
2020 року в загостреній епідемічній ситуації, коли спілкування стало можливим тільки через відповідні комунікаційні технології, засновниця і керівниця проєкту Ярина Тарасюк запропонувала лектуру драматичної поеми «Кассандра» Лесі Українки. Так склався дослідницький квартет (фігура в символічному сенсі досить стійка), який розпочав із того, що системно, послідовно і багаторазово начитував уголос драматичний текст Лесі Українки, обмінюючись при цьому думками про прочитане. Усі учасниці проєкту за спеціальністю літературознавиці, дослідниці історії світової літератури зі своїми науковими вподобаннями й зацікавленнями.
Ярина Тарасюк схильна до філософії, тому головним ракурсом для неї є бачення художнього тексту крізь призму філософських концепцій. Світлана Маценка віддає перевагу медійному та інтермедіальному прочитанню художньої літератури, акцентуючи на проявах її звучності, візуальності, оптичності. Діана Мельник захоплюється і досліджує літературу фентезі, тому в її полі зору перебуває робота над міфом і міфологізацією сучасного. Софія Варецька схильна до емпіричного дослідження, заснованого на безпосередній реальності, її інтерес спрямовано на конкретні явища сучасного соціуму в їхньому літературному відбитті. Разом узяті учасниці проєкту змогли випрацювати оптимальну для нього методику дослідницької діяльності, збагативши її творчим началом. Активний обмін думками у процесі реалізації проєкту став надзвичайно плідним для кожного зокрема і для групи в цілому.
Окремі літературознавчі складові проєкту «Кассандра» представлено на наукових конференціях і семінарах: «Ідеологиня національної аристократії. На пошану 150-річчя від Дня народження Лесі Українки», (Львів, 2021); «Леся Українка: особистість, нація, світ» (Луцьк, 2021); «Леся Українка в перформативних та аудіовізуальних практиках» (Миколаїв, 2021), «Україністика вроцлавська: мова, література, мовлення» (Вроцлав, Польща, 2021); «XII Міжнародні Чичерінські читання» (Львів, 2021); «Переломні епохи і кризові стани спільнот у проекціях культури (літератури)» (Київ, 2022); «Оптика війни в “Кассандрі” Лесі Українки» (Клермон-Ферран, Франція, 2022); IV Міжнародній науковій онлайн конференції «Слов’янські студії: європейський контекст» (Миколаїв, 2023); «Ілюзії У/ПОЗА театром. Інтермедіальний перформанс від Відродження до сьогодні» (Торунь, Польща, 2023), а також багаторазово обговорювалися на різноманітних заходах Платформи інтермедіальних досліджень.
Щоразу доповіді супроводжувалися презентаціями, які вміщували переважно малярські роботи, безпосередньо присвячені міфологічному образу Кассандри й її оточенню, а також такі, що увиразнюють пов’язані із цим образом комплекси проблем. Особливою формою наукової рецепції стали сценічні читання в записі, чи то для демонстрації специфіки голосів у тексті, чи для увиразнення жесту крику чи мовчання. Учасниці проєкту активно представляли результати свого дослідження за кордоном, а саме у Польщі, Франції, Канаді.
Проєкт «Кассандра» відзначається тим, що його ідеї знайшли своє неповторне творче втілення. У межах метапроєкту режисера Сергія Ковалевича й Наталії Половинки «Блакитна Троя» Ярина Тарасюк на театральній сцені майстерно засвідчила своїм голосом Слово Лесі Українки, талановито зігравши у сценічному читанні під назвою «Читаємо Кассандру. Свідчення слова. Світ Лесі Українки» (Театральний центр «Слово і Голос», 2021 і 2022 роки). Театрознавиця Марія Ясінська відгукнулася на цю театральну подію так: «Це перформативний акт, наче простий у своїй суті і майже нереально складний: прочитати текст, не додаючи від себе, а “віднімаючи” себе. Прочитати, розуміючи в кожному моменті, про що йдеться. Прочитати, вкладаючи ритм у своє дихання, а значить вдихнути живе повітря в інтелектуально сконструйовану річ, і цим самим оживити її. Під час “Кассандри” я думала про імпровізації Шопена, про “теорію тону” Міцкевича. Про “тон” як про щось, що пронизує людину і змушує її звучати та поводитися певним чином. Визначає її присутність». У читання 2022 року майстерно вплітався монодійний церковний спів хору «Клірос», а блискуча світлова робота Богдана Дворника створювала стриману монохромну декорацію. Утретє сценічне читання відбулося в червні 2022 року просто неба, у Свято-Успенській Унівській Лаврі, для тимчасово переміщених осіб, які знайшли притулок у монастирі. Цього разу його супроводжували звуки словацької флояри у виконанні тодішнього ігумена отця Йони.
Для візуалізації, актуалізації і презентації досліджуваних проблем проєкту Світлана Маценка звернулася до творчості сучасної австрійської мисткині Еви Мелоун (Eva Meloun), проінтерпретувавши її картини і тексти, а також переклавши драматичний текст «Кассандра і…» українською мовою (двомовне видання твору вийшло друком у Відні 2023 року з передмовою перекладачки, а сам текст інсценували в одному з віденських театрів (SOG-Theater, режисерка Бріґіте Таухнер), наголосивши тим самим на ролі мистецтва в часи війни. Учасниці проєкту записали також сценічне читання драми Еви Мелоун, оснастивши його музичним супроводом і візуальним рядом, і презентували його на Платформі інтермедіальних досліджень.
Поєднання колективного літературознавчого аналізу і творчої презентації напрацьованих ідей дозволяє говорити про оригінальний підхід до художнього твору. Різні медійні форми репрезентації фігури Кассандри додатково виявили при цьому медійний потенціал художнього тексту «Кассандра».
Фігура Кассандри, літературний мотив, художній образ, наративна інстанція, стала вихідним моментом для зосередження уваги на текстовому творі «Кассандра», який у своїй канві зберігає властивості центрального літературного персонажа, практикуючи техніки перформативного характеру: концептуально організуючи просторові структури, скеровуючи увагу на бачення, будучи здатним змінювати його ракурс, виявляючи оптичні виміри, використовуючи голосовість і звучність, працюючи зі співаним словом, сплітаючи у певний візерунок мотиви та символи. Тим самим «Кассандра» Лесі Українки слугує підґрунтям для узагальнення двоякого характеру: щодо актуальності, виражальності й показовості міфологічного образу Кассандри в європейській культурі та щодо особливої майстерності української драматургині в текстовому втіленні ідеї Кассандри як концептів передбачення, застереження, віддзеркалення, ритуальності.
Тому текст «Кассандра» фігурує як своєрідна сцена, на якій розігруються комплекс вини, проблематика війни, засади функціонування суспільства, його ціннісні орієнтири. Важливу роль відіграють при цьому тілесність, звучність, просторовість, картографічність, оптичність, візуальність як семантичні виміри тексту. Перформативно ж він, як плетиво мотивів і символів, постає ритуальним дійством виплітання долі, виражаючи людську потребу в естетичному інсценуванні життя.
Таке розуміння тексту спричинилося до пошуків мистецьких практик, мова матеріалу яких відповідала б принципам його організації. Тому для ілюстрування ідеї просторової структури «Кассандри» Лесі Українки було обрано піщану анімацію. Львівська художниця Дарія Тимоніна майстерно оживила просторові образи драматичного тексту засобами піску, продемонструвавши виникнення із піщаних візерунків палаців, мурів, храму Трої, її символів, місяця, троянського коня, могили Гектора, а затим їхнє руйнування й забуття як розсипання піску. Динамічне мистецтво піщаної анімації вдало відтворило просторову історію в дії. Пісок як ініціатор жестових акцій добре передав зв’язок вічного і плинного, змінність, нестійкість, минущість матеріального світу.
«Кассандра», піщана анімація Дарії Тимоніної, 2021. Див. відео
Українське мистецтво витинанки натомість поєднується з орнаментуванням, віддавна слугує оздобленню осель і має магічну функцію решета – не пропускати злого. Витинанкарка Дарія Альошкіна, яка у своїй творчості радо звертається до жінки-берегині, створила образ Кассандри, покликаючись на ідейне спрямування проєкту, підтримавши тему домашнього ремесла (прядіння, ткання, мережування), наділеного магічним ритуальним характером.
Тож наукова рецепція щоразу апелювала до мистецьких форм, які б в інший спосіб увиразнювали виражальний потенціал літературного тексту.
Дарія Альошкіна. «Кассандра», витинанка, 2023
Проєкт вивершує наукова монографія колективу авторів «Інтермедіум Кассандра. Інтермедіальні студії», вихід із друку якої заплановано у вересні цього року. У рецензії на книжку дослідник Лесі Українки Сергій Романов зазначив: «Вивчена, прочитана, осмислена й просвічена на всіх визначальних рівнях ця драма сприймається не тільки літературним феноменом, відкритим й актуальним по всій просторово-часовій осі — минулого, теперішнього й майбутнього. Відтак дефініція «проєкту», найохочіше уживана в самоокресленні, вповні відображає обсяги зробленого. І обсяги ці, безперечно, є вагомим і новаторським внеском у науку про Лесю Українку й загалом у нашу філологію».
Книжка містить два розділи, один з яких присвячений «Кассандрі» Лесі Українки, а інший — контекстуалізації цього образу в художній літературі (Кріста Вольф, Бернар Вербер, українська поезія ХХ–ХХІ ст.) і мистецтві (музиці, малярстві, театрі). З метою інтермедіальної контекстуалізації образу Кассандри у книзі розширено коло авторів проєкту. Літературознавиця Наталія Мочернюк презентує у монографії свої спостереження щодо розвитку мотиву Кассандри в українські поезії ХХ–ХХІ століть. Літературознавиця Оксана Левицька зосереджує увагу на театральних метаморфозах Кассандри, а також на її утіленнях у візуальному мистецтві.
Віктор Москалюк. Падіння Трої, 2024
В основу книжки, як і в попередні інтермедіальні студії за редакцією Світлани Маценки («Музична фактура літературного тексту» (2017), «Літературно-джазові імпровізації» (2019), закладено принцип інтермедіальності, спрямований на взаємодію слова, зображення, музики, відеозапису. У ній переплітаються літературознавчий дискурс про Кассандру з ліричним висловлюванням про неї.
У першому розділі книги усамостійнено лаконічну графічну розповідь, ґрунтовану на теоретичних узагальненнях щодо драматичного тексту «Кассандра» Лесі Українки. Її авторкою є знана львівська художниця Леся Квик, яка вміє зауважити космічне в банальному й поетичне в буденному. Точна й пильна у своїх образах, мисткиня потрапляє ними у сутнісне інтерпретації. Це справжнє графічне перекодування дослідницького тексту.
Графіка Лесі Квик
Для посилення інтермедійного поля книги й налагодження тактильно-кінестетичного каналу інформації учасниці проєкту звернулися до луцької художниці Катерини Ганейчук, відомої майстрині сучасного мистецького текстилю, яка створила сучасний образ Кассандри технікою вибійки на полотні. Художниця з міфологічним мисленням, Катерина Ганейчук вважає вибійку мистецтвом сили, вона послуговується символічними знаками й кольорами для розмислів про розквіт і руйнацію, про відбудовування давніх структур, трансформацію часу та подій. Водночас вибійки на грубому полотні, використані для колекційний примірників обкладинки книги, сприятимуть гаптиці як ще одному її інтермедіальному вимірові, тілесному контакту й активному дотиканню для увиразнення плетива як природи тексту.
«Проєкт справляє враження цілісного, потужного підходу до теми. Він має свій сюжет, свої тони й лейтмотиви, що здатні захопити й повести читача. На загальну ідею працює і мистецьке оформлення — продумане, тонко нюансоване, живе. Власне, враження відкритості, актуальності, враження самого мінливого, складного й непевного життя — одне з найсильніших у книзі», — висновує Сергій Романов.
Для авторів, словами Ольги Токарчук, проєкт став справжньою «мандрівкою людей книги», які писали її, «перевищуючи себе» з прагненням «окреслити й назвати себе». Сподіваємося, що книга «визначить» нашу діяльність і «цей рух», «знайде» її значення.
Очікуйте монографію «Інтермедіум Кассандра. Інтермедіальні студії» уже цієї осені.