За допомогою фальсифікацій Путін здобув щонайменше 31,6 млн голосів, тобто близько половини бюлетенів за нього було вкинуто, з'ясувала "Новая газета Европа". Тобто реальний результат Путіна – близько 44%, що співставне з оцінкою його підтримки населенням Росії за даними соціологічних опитувань.
Це рекордний масштаб фальсифікацій на президентських виборах у Росії – на попередніх виборах кількість приписаних голосів оцінювали в 10 млн. Цього раз їх було настільки багато, що область "чесних" голосів статистичними методами виділити практично неможливо.
За допомогою методу математика Серґєя Шпількіна газета оцінила частку "аномальних" голосів на минулих виборах. Цей метод виявляє, скільки голосів було "додано" переможцю завдяки вкиданню бюлетенів і переписування підсумкових протоколів. Для цього зіставляють розподіл голосів за різних кандидатів із фреквенцією на кожній окремій дільниці.
Відомо, вказує Сєрґєй Шпількін, автор резонансних публікацій про фальсифікації на російських виборах попередніх років, що показники, включені в офіційну звітність, зазнають маніпуляцій і підробок. Можна припустити: поява слідів маніпуляцій у певному пункті є ознакою того, що він служить звітним показником якоїсь системи. У випадку російських виборів вразливими для маніпуляцій параметрами є фреквенція і результат адміністративно підтримуваного кандидата (А-кандидата). Фальсифікація російських виборів проявляється в появі аномальної (з дуже високою статистичною значущістю) кількості виборчих дільниць із гарними відсотковими показниками фреквенції та/або результату А-кандидата. Як показує аналіз даних голосування на федеральних виборах 2000–2012 років за виборчими дільницями, ця аномалія вперше проявилася на виборах президента 2004 року і потім зберігалася і посилювалася аж до думських виборів 2011 року. В 2012-му, після масового громадського обурення результатами виборів 2011 р., аномалія дещо ослабла за масштабом і охопленням реґіонів Росії, але збереглася і заторкнула також думські вибори 2016 р. Єдиним розумним поясненням появи аномалії можна вважати втручання в результати виборів адміністративного ресурсу на рівні, де відбувається формування та введення дільничних протоколів (тобто на виборчій дільниці або у територіальному виборчкомі).
Паралельно з цією аномалією в тих же регіонах і в ті ж періоди часу формувалася й інша – поява у розподілі виборчих дільниць за фреквенцією хвоста з боку найвищих фревенцій з підвищеною часткою голосів за А-кандидата. Розподіл виборчих дільниць за фреквенцією мав у 2003 році практично симетричну дзвоноподібну форму, а в наступні роки все більше деформувався в бік високих фреквенцій. Симетрична дзвоноподібна форма розподілу є природною в ситуації, коли на фреквенцію впливає безліч різноспрямованих незалежних факторів. Одностороннє ж розширення розподілу свідчить про появу одного сильного (що перевершує сумарну дію інших) однонаправленого фактора, який, до того ж, грає на користь А-кандидата. Природно запідозрити, що цей фактор – той самий адміністративний ресурс, який породжує аномалію гарних відсотків.
Найпростіший механізм втручання в результати виборів, який веде одночасно до підвищення фреквенції та зростання відсотка А-кандидата, – це вкидання бюлетенів (або приписування голосів у протоколі) на користь потрібного кандидата. Численні свідоцтва таких дій були зафіксовані в ході президентських виборів 2012 року, коли на дільницях вперше були встановлені камери відеоспостереження.
Вважаючи, що весь хвіст розподілу ділянок за фреквенцією в бік високих показників обумовлений саме додаванням голосів за А-кандидата, можна розрахувати додану кількість голосів через відмінність розподілів голосів за А-кандидата та інших кандидатів у цьому «хвості». При всій спрощеності вихідних припущень (на практиці існують й інші способи модифікації результатів голосування – від перекладання «чужих» бюлетенів у пачку потрібного кандидата до безпосередніх цифр «зі стелі»), цей підхід дає оцінку масштабу маніпуляцій на користь А-кандидата.
Для президентських виборів 2004 року такий підхід давав оцінку 8,8 млн зайвих голосів, для 2008 року – приблизно 14,6 млн, 2012 року – приблизно 11,4 млн, 2018 року – 10 млн.
18.03.2024