9 березня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав із членами Постійного синоду відправив Службу Божу у храмі Святого Юра УГКЦ на Мангеттені в Нью-Йорку і звершив Молебень за перемогу України та справедливий мир. У своєму казанні після Богослуження він, не згадуючи Папу Франціска і його скандальні слова про "відвагу підняти білий прапор і розпочати переговори", непрямо відповів йому:
«Я вам хочу одне сказати від народу з України: Україна зранена, але нескорена! Ми всі зранені, в той чи інший спосіб. Україна змучена, але Україна стоїть і вистоїть! Повірте мені, нікому й на думку не спадає здатися. Навіть там, де сьогодні йдуть бойові дії; почути наших людей в Херсоні, в Запоріжжі, в Одесі, в Харкові, в Сумах: нікому й на думку не спадає здатися! Бо ми знаємо: якщо Україна, не дай Бог, була б хоча частково завойована – пошириться межа смерті. Всі ви бачили страшні кадри з Бучі, з Ірпеня. Це була лише вправа. Так вони хотіли залити кров’ю весь Київ – якщо б не мужність наших хлопців і дівчат і дивна сила Божа, яка тоді витала над Києвом. Всім тим, хто сьогодні, мабуть, сьогодні зі скептицизмом дивиться на здатність України вистояти, ми кажемо: «Приїдьте до України і подивіться! Хто з вас не вірить у перемогу України – ідіть до сповіді! Бо це означає, що ми мало довіряємо присутньому в тілі українського народу живому Богові».
Вчора на сайті Radio Televisione Svizzera (Швейцарія) оприлюднили фраґмент інтерв’ю Папи Франціска (публікація повного тексту анонсована на 20 березня), зокрема:
"– Дехто в Україні закликає до мужності здатися, до білого прапора. Але інші кажуть, що це леґітимізує право сильнішого. Що Ви про це думаєте?
– Це одне з тлумачень. Але я вважаю, що сильнішим є той, хто бачить ситуацію, хто думає про людей, хто має мужність білого прапора, щоб вести переговори. І нині можна вести переговори з допомогою міжнародних сил. Слово "переговори" – це сміливе слово. Коли бачиш, що зазнаєш поразки, що все йде не так, як має йти, слід мати відвагу розпочати переговори. Тобі соромно, але скільки смертей ще буде, поки все скінчиться? Вчасно розпочати переговори, знайти якусь країну, яка може бути посередником. Нині, якщо взяти, приміром, війну в Україні, багато хто хоче виступити посередником. Себе запропонувала Туреччина. Та й інші. Не соромтеся розпочинати переговори, поки становище не стало ще гіршим.
– Ви також пропонували негоціювати?
– Я тут, і крапка. Я надіслав листа євреям Ізраїлю, щоб вони поміркували над цією ситуацією. Переговори – це не капітуляція. Це мужність не вести країну до самогубства. Українці, з тією історією, яку вони мають, бідаки, українці за часів Сталіна, скільки вони вистраждали..."
Далі Папа згадав про випадок, що стався 26 січня 2014 року, коли Папа Франціск після традиційної недільної ангельської молитви помолився за мир в Україні (тоді після перших смертей на Майдані йшлося про громадянський, а не військовий мир) і – також традиційно – разом з дітьми випустив у небо двох білих голубів яко символ цього миру. На цьому традиційний перебіг урвався, бо двох голубів атакували, вчепившись в них, два хижаки – велика чайка (точніше, скельний мартин) і ворон. Десятки тисяч вірних на пл. Святого Петра зачаїли подих, безпорадно спостерігаючи за драмою. Перший голуб швидко вирвався, мартин схопив його за хвіст, але, втративши кілька пір'їнок, він вирвався. Другий, атакований вороном, що зненацька вискочив із засідки під парапетом, воював довше, але вирвався і він. Люди полегшено зітхнули, але неприємне відчуття лишилося.
– Голуб – це символ миру, це сигнал, що війна закінчилася. Але є післявоєнний період, який у будь-якому разі є ще одним часом, коли всі ці рани треба зашивати....
– Є образ, який завжди приходить до мене. Якось На поминанні я мав говорити про мир і випустити двох голубів. Коли я це зробив, одразу ж ворона на площі Святого Петра піднялася, схопила голуба і забрала його. Це жорстоко. І це трохи схоже на те, що відбувається під час війни. Стільки невинних людей не можуть вирости, стільки дітей не мають майбутнього. Українські діти часто приходять сюди, щоб привітати мене, вони приїжджають з війни. Ніхто з них не усміхається, вони не знають, як усміхатися. Дитина, яка не вміє всміхатися, здається, не має майбутнього. Подумаймо про це, будь ласка. Війна – це завжди поразка, людська поразка, а не географічна.
– Що вам відповідають сильні світу цього, коли ви просите їх про мир?
– Деякі кажуть, що це правда, але ми мусимо захищатися... А потім ти розумієш, що у них є авіазавод, щоб бомбити інших. Ні, не захищатися, а знищувати. Як закінчується війна? Смертю, руйнуванням, дітьми без батьків. Завжди є якась географічна чи історична ситуація, яка провокує війну.... Це може бути війна, яка здається лише з практичних міркувань. Але за війною стоїть індустрія озброєнь, а це означає гроші.
– Яке відношення Папи до помилок?
– Сильне, бо чим більше влади має людина, тим більше вона ризикує не розуміти помилок, які вона робить. Важливо мати самокритичне ставлення до своїх помилок, до своїх промахів. Коли людина почувається впевненою в собі, бо вона має владу, бо вона знає свій шлях у світі праці, фінансів, вона має спокусу забути, що одного дня вона буде просити – просити молодості, просити здоров'я, просити життя... Це трохи схоже на спокусу всемогутності. І ця всемогутність не є білою. Ми всі повинні бути зрілими у наших стосунках з помилками, які ми робимо, тому що ми всі грішні.
Директор пресслужби Маттео Бруні, відповідаючи на запитання журналістів щодо деяких частин цього інтерв’ю, наголосив на тому, що Папа під символом білого прапора розумів переговори, а не капітуляцію, вказуючи на слова понтифіка: "Переговори – це не капітуляція", – і пояснив, що побажання Франціска для країни, яку він завжди називав "мученицею", містяться у словах, які він промовив під час молитви «Ангел Господній» 25 лютого, на наступний день після другої річниці трагічного початку війни, коли він ще раз наголосив на своїй "глибокій прихильності" до народу цієї країни. Тобто це побажання полягає у "створенні умов для дипломатичного вирішення у пошуках справедливого і тривалого миру".
Згідно з "Конвенцією про закони та звичаї сухопутної війни" (Гаага, 18 жовтня 1907 року), білий прапор дійсно є знаком парламентера:
"Прапори парламентерів
Стаття 32. Парламентером вважається особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою та, яка рухається вперед з білим прапором. Парламентер, а також трубач, сурмач або барабанщик, особа, яка несе прапор і перекладач, що можуть супроводжувати його, користуються правом недоторканності".
Однак водночас білий прапор часто розглядається як символ безумовної капітуляції, і саме це значення суґерує запитання інтерв'юера, хоча відповідь Папи "це одне з тлумачень" могла власне стосуватися власне різних тлумачень символу білого прапора, бо далі він говорить про "мужність білого прапора, щоб вести переговори".
10.03.2024