А мали відбутися вибори

Музи не мовчать, коли говорять гармати, а урнам, куди електорат має виливати своє волевиявлення, сказали заклеїти писки. Огляд подій тижня в Україні.

Опитування тижня

Конституція стверджує, що вибирати нову Верховну Раду цього разу громадяни України мали б 29 жовтня, але відповідно до статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», вибори Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування проводити заборонено. 

Для виправлення правового казусу включаємо соціологію, яка нічого не пояснить, але дасть можливість подумати. Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у жовтні провів опитування – і виявилося, що 81% респондентів вважають, що вибори мають проводитися після війни і зараз вони не на часі.

При цьому 16% опитаних вважають, що вибори таки мають проводитися, попри війну, у визначені Конституцією терміни: парламентські – у жовтні 2023-го, президентські – у березні 2024 року. Ще 3% опитаних не змогли відповісти на це питання. У КМІС зазначили, що у всіх регіонах України більшість населення виступають проти проведення виборів під час війни. На заході України це підтримують 84% опитаних, у центрі – 82%, на півдні – 79% і на сході – 74%.

Крім того, дослідження КМІС з’ясувало, що більшість українців (65% станом на жовтень 2023 року) негативно ставляться до ідеї дистанційного голосування через інтернет і переживають за ризики фальсифікацій, а також хоча і вважають доцільним відкласти проведення виборів на період після війни, але при цьому 88% наполягають, що в Україні має будуватися розвинена демократична система відповідно до норм Європейського Союзу. За обмеження прав громадян на період відновлення після війни виступають 7% респондентів. Ще 5% не змогли відповісти. 

Соціології у ці дні було багато. Той самий КМІС спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з'ясували, що 70% українців вважають, що УПА заклала традицію спротиву агресору; також КМІС дослідив, що «77% респондентів стверджують, що для них важливо, щоб Україна стала членом ЄС (з них 51% говорить про те, що це дуже важливо для них). При цьому із заходу на схід знижується частка тих, для кого є важливим, щоб Україна стала членом ЄС – з 86% до 62% (зокрема з 61% до 24% стає менше тих, для кого це є дуже важливим)», але «60% респондентів наполягають, щоб Україна відстоювала свої інтереси, та готові, що вступ може відкластися на певний час. На противагу їм 27% вважають, що треба виконувати всі вимоги ЄС, щоби тільки якнайскоріше вступити до ЄС».

Соціологічна група «Рейтинг» ставила респондентам питання «Якби не було війни, в Україні тривала б підготовка до виборів. Як Ви вважаєте, які з цих виборів слід провести навіть незважаючи на воєнний стан?» 39% опитаних відповіли, що провести треба парламентські вибори, 20% – президентські, 15% – місцеві, 19% проти будь-яких виборів, а 8% вагалися з відповіддю.

Від заокеанської соціології мав би тішитися Володимир Зеленський. Видання Newsweek оприлюднило дані опитування The Economist/ YouGov, згідно з якими Президента України у США люблять більше, ніж чинного американського лідера Джо Байдена чи експрезидента Дональда Трампа. Згідно з результатами опитування, 50% американців позитивно ставляться до Зеленського. При цьому лише 42% позитивно ставляться як до Байдена, так і до Трампа. Зеленський також очолює список політиків з найменшим відсотком негативного ставлення – до нього негативно ставляться 24% респондентів, тоді як до Байдена – 55%, а до Трампа – 54%.

Приємно, що український Президент в Штатах має таку гарну опінію, але в тих таки США домінує думка «війна війною, а вибори мусять бути» – і як скласти докупи вітчизняний vox populi з тим, що думає uncle Sam, питання далеко не риторичне.

ІПСО тижня

Якби вибори таки сталися в неділю, то політично заклопотані громадяни втупилися б у телевізори чи монітори комп’ютерів, стежили б за результатами екзитполів і дослухалися розмаїтих експертів. Війна позбавила нас такої розривки, але про настрій українців подбали мешканці РФ і влаштували погроми в Махачкалі.

Гарячі дагестанські борці з сіонізмом з якогось переляку вирішили, що в місцевому аеропорту має бути літак з громадянами Ізраїлю на борту, а готелі окупували вихідці з Обіцяної землі. Уявити собі єврея в Махачкалі приблизно так само складно, як зулуса в Магадані, але погромників то не бентежило. У результаті меблі в готелях пошарпали, літаки на аеродромі перелякали, міліціонерів змусили робити вигляд, що вони просто вийшли на вечірній променад.

Коли про дагестанський перформанс почули в Москві, то там доволі оперативно знайшли в махачкалинських погромах «український слід». Перше штатні пропагандисти, а потім цілком офіційні організми назвали події на Кавказі спецоперацією СБУ на замовлення Вашингтону і Тель-Авіва. Українська спецслужба, на переконання росіян, настільки універсальна і потужна, що може одночасно продавати зброю бойовикам ХАМАС, вивозити євреїв з Палестини й організувати дагів на пробіжку по столиці автономії.

Антисемітизм у РФ знову стає цілком прийнятною ідеологією, пропагандисти шукають в рядах погромників Бандеру та Шухевича. Ще цікавіше стане, коли в Москві якомусь чорносотенцю скажуть, що справжнє прізвище Владіміра Соловйова – Шапіро, Маргарита Сімоньян – вірменка, а Вірменія хоче вийти з Організації договору колективної безпеки і вигнати російський «миротворчий» контингент з Гюмрі. Для Скабєєвої також якусь капость придумають, бо в СБУ на капості мастаки. Погром в прямому ефірі в Останкіно буде цікавішим за будь-які вибори.

Атентати тижня

До класичних сюжетів «Шуфрич облитий зеленкою» і «Кива побитий в кабаку» додалися ще два: «різано-стріляний Царьов» і «Тищенко в Брюховичах».

Істота-мем «волинська різня» до Ростова не доїхав, а вирішив розбудовувати «русскій мір» в Криму. Кажуть, Царьов приїхав до санаторію, де мешкає, вигнав персонал, бо мав на меті провести якусь супертаємну відеоконференцію, після чого стався інформаційний вакуум, з якого цей персонаж вигулькнув чи то порізаним, чи то підстріленим і знов зник у невідомому напрямку. Сучасний стан цього організму невідомий, а росіяни розігнали чергову тему про довгі руки СБУ. Вітчизняній спецслужбі у відповідь можна було б зацитувати класика: «Ну кому це чмо нада? Шо він про себе вообража? Я сьодні так наїлася, шо дивиться на нього не можу!»

Львів’яни знають, що колись означала ідіома «відвезти в Брюховичі», а один із провідних витязів «батальйону Монако» особисто приїхав туди, щоб саме у цьому мальовничому кутку Розточчя відгребти по шиї. Сам Тищенко каже, що в Брюховичі його покликали аборигени, в яких рейдери хочуть відібрати пансіонат. Пансіонат для Тищенка не став таким страшним місцем, як санаторій для Царьова, ножових і вогнепальних ран на ньому не зафіксовано, але про своє існування Коля Котлєта нагадав. Хай хоч так.     

Міжнародне тижня

На Мальті українські футболісти добувають очки, безпосередньо перебуваючи на острові, а український Президент обговорював там «формулу миру» віртуально.  

Радники з питань зовнішньої політики та національної безпеки з понад 60 країн світу протягом двох днів обговорювали шляхи мирного врегулювання в Україні. Захід відбувався за зачиненими дверима, і поки що можемо оперувати лише виступом Зеленського: «Торік я запропонував Формулу миру. Десять пунктів, які охоплюють усі аспекти агресії Росії проти України та які засновані на принципах Статуту ООН, на схвалених світом резолюціях Генеральної асамблеї ООН. За рік, що минає, наша Формула миру поступово стає глобальною, бо всі ви її підтримали чи принаймні проявили дієву зацікавленість у роботі з нею. Ця Формула справді стала спільною… Формула миру забезпечує повну силу Статуту ООН для припинення агресії проти нашої держави та усунення її наслідків, а отже, згодом може стати взірцем для аналогічного забезпечення повної сили міжнародного права у разі інших агресій».

Тепер очікується, що наприкінці поточного року глобальний саміт відбудеться на рівні лідерів країн. За міжнародними правилами гри дипломатична складова є обов’язковою, але насправді «врегульовуватиметься» все на фронті.