Емоції пасують Міккі Маусу і Петрику П’яточкіну. Дорослим людям варто частіше керуватися принципом Сил спеціальних операцій «тихо прийшов, тихо пішов». Огляд подій тижня в Україні.
Саміт тижня
Результати високого зібрання у Вільнюсі стали причиною до непристойності жвавої дискусії на тему «Виграла чи програла Україна на саміті?» Хоча заспокоїти стурбованих нашим вступом до НАТО мала б фраза президента США, адресована безпосередньо українському колезі. «Ви зробили неймовірну роботу. Вам ще багато чого належить зробити, я знаю. Думаю, ми забезпечимо, щоб у вас було те, що вам потрібне. Чекаю з нетерпінням, коли ми зустрінемося, щоб відсвяткувати ваш офіційний вступ до НАТО. Тому дякую за те, що ви робите, і… погані новини для вас у тому, що ми нікуди не дінемось, ви тут застрягли з нами», – попередив Байден Зеленського і решту громадян України.
Проте в інформаційному просторі запевнення головного американця були затьмарені заочною суперечкою Зеленського і міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса стосовно того, хто кому має більше дякувати – українці колективному Заходу за мілітарну допомогу чи цивілізований світ нам за можливість прокидатися не від завивання сирени. Згадку англійцем Amazon можна було трактувати як приховану рекламу інтернет-компанії Джефа Безоса, а Зеленському закидали завелику емоційність. Врешті Воллес був змушений виплітати з досить дурної ситуації, в яку сам себе загнав, і його слова «я особисто продовжуватиму підтримувати Україну до кінця, скільки буде потрібно, але національні парламенти часто мають конкуруючі потреби, і Україна та Велика Британія повинні продовжувати заохочувати цю сильну підтримку, використовуючи факти і дружбу», можна оцінити як прийнятну «відмазку».
Шкода, що цей квазіскандал на рівному місті (про реальні наслідки саміту говорили дуже мало) відкинув на інформаційний маргінес візит до Києва президента Республіки Корея. Тим часом Юн Сок Йоль не лише вшанував пам'ять вбитих росіянами українців, а й заявив: «Навіть якщо конфлікт триватиме, а відновлення перебуває на ранніх стадіях, ми будемо готуватися до нашої ролі в проєкті відновлення настільки старанно, наскільки того хоче український уряд». Ціна питання – 52 мільярди доларів від корейських інвесторів.
І повертаючись до теми НАТО, варто зауважити, що зараз вступ України в Альянс буде максимально вигідним для РФ. Парадокс пояснюється просто – росіяни зможуть говорити, що перемогли їх «другу в світі армію» не якісь ТРО, озброєні дубельтівками, а все до зубів озброєне НАТО. То буде як виправдання школяра, який на все подвір’я горлатиме, що тягла йому дав щонайменше Майк Тайсон.
Англійці тижня
Крім Воллеса, якому тільки з другого разу вдається пояснити, що саме він мав на увазі, в Об’єднаному Королівстві є більш україноцентричні піддані його величності. Колишній прем’єр Великої Британії пояснив тим, до кого не дійшло, за що вони повинні дякувати Україні: «У боротьбі, в якій жоден солдат НАТО не був поранений або убитий. Тому що ми в країнах НАТО знаємо і постійно говоримо, що українці борються за всіх нас». Саміт у столиці Литви Джонсона розчарував (щоби не сказати гірше), бо він мав інше бачення на те, що мало б у Вільнюсі відбуватися. «Коли лідери НАТО приїхали до Вільнюса на цьому тижні, було абсолютно очевидно, що вони повинні робити. Вони повинні мали бути сильними. У цьому весь сенс НАТО», – пояснював учасникам саміту експрем’єр.
Нещодавно призначений головнокомандувачем королівських Військово-повітряних сил Річард Найтон був більш прямолінійним і менш багатослівним, ніж політика Джонсон. Daily Express про Найтона згадало так: «Сер Річард підкреслив готовність Великобританії протистояти противникам у своїй інавгураційній промові на Глобальній конференції керівників авіації та космонавтики штабу ВПС, особливо у відповідь на незаконне вторгнення Росії в Україну».
Росіяни люблять згадувати Другу світову війну, де вони «перемогли всіх», – тепер цікаво буде подивитися, як оспіваний авіаційний полк «Нормандія-Німан» реінкарнується в «Йоркшир-Дніпро», а російські пропагандисти волатимуть про атаку англосаксів.
Генерал тижня
Головнокомандувач ЗСУ говорить мало, але смачно. Бабеля можна цитувати, хоча про «мало і смачно» Ісаак Ємануїлович писав щодо іншого харизматичного персонажа. Цього разу Залужного цитувало The Washington Post, і росіяни мали б то почитати та напружитися. «Щоб врятувати своїх людей, чому я повинен питати у когось дозволу, що робити на ворожій території? Чомусь я повинен думати, що мені нічого не дозволено там робити. Чому? Тому що застосують ядерну зброю? Діти, що вмирають, не хвилюють? Це наша проблема – і нам вирішувати, як вбити цього ворога. Якщо наші партнери бояться використовувати зброю, ми вбиватимемо зі своєї. Але тільки стільки, скільки буде потрібно».
Росіяни мають уже вигадати нову історію про загибель (самогубство, отруєння etc) Головнокомандувача ЗСУ, бо коли текст WP дійде до свідомості населення РФ, то суїциди там стануть масовим явищем.
Канабіс тижня
Історія з легалізацією канабісу для лікування важкохворих пацієнтів вкрай цікава. З одного боку, якщо лідерка «Батьківщини» процес називає ганебним і тупає ногами, отже легалізація правильна і корисна. Проблема в тому, що розв'язання проблеми (вибачте за каламбур) могло статися в рамках Міністерства охорони здоров’я і не треба було б робити рейвах. В МОЗ приймають рішення про канабіоїди, які таки потрібні для хворих, і ніякого трансу на рівні істерики не було б.
Але ми не шукаємо простих шляхів і через Верховну Раду проводимо законопроєкт 7457. Потім з’являється абсурдна інформація, що коноплею засадять звільнений Крим. Про коноплі тепер буде новий фольклор, і навряд чи він буде позитивний.
17.07.2023