No conclusive evidence

No conclusive evidence. Немає переконливих доказів того, хто підірвав цю дамбу, – в перші три дні говорили на всіх західних каналах і ЗМІ. Україна звинувачує в цьому росію, а московити, своєю чергою, все валили на нас. Тобто вони там, на Заході, допускали, що ми, українці, могли це зробити – затопити своїх, вбити власних людей. Ні, всі аргументи, що бойові водолази чи ракетний удар не могли завдати таку шкоду дамбі, що це мало бути зроблено зсередини, що це мав бути величезний заряд, виявилися недостатніми. Не було достатнього і того, що її давно замінували окупанти – Україна про це говорила з самого початку окупації. Радіоперехоплення розмови двох орків, де вони згадують про це, надала СБУ – також ні, не доказ, бо ми сторона конфлікту. Дані сейсмічної станції (аж у Румунії) і супутник (американський), який зафіксував вибух, їх майже переконали: майже – бо говорили про 99%. Цинізм? Ні, прагматизм. Емоції – так, вони були: їхні новинні телеканали, їхні журналісти, їхні телекамери були там, на місці події, на місці трагедії й катастрофи і транслювали ці жахливі кадри затоплень, порятунку тварин і людей. Вони нам допомагали, як могли. Ні, висилати людей на лінію фронту (а Херсон був під обстрілом і далі є) вони не могли. Виняток – добровольці, і вони були.

Але факти, докази мають бути. Бо злочин, а це воєнний злочин, має конкретне ім’я виконавця. Так само було і зі збитим Боїнгом. Це ми знали, хто це зробив – що це ну ніяк не могли бути українські військові. Для Заходу, для судового процесу, для введення санкцій їм потрібні були конкретні матеріальні докази. Московія і тоді заявляла про якісь винищувачі, інтерв’ю якогось іспанського пілота, розмови їхніх спеців про те, що таких ракет у нас повно, а в них такої моделі вже немає. Ні, потрібні були переконливі докази (і вони їх зібрали, і відбувся судовий процес), бо інакше вердикт може бути іншим. Так це працює там, де є верховенство права. Тому ми, українці, віримо в їхні суди і звертаємося в пошуках справедливості до них, а не до власних вітчизняних судів.

У нас, на жаль, емоції, упередження, політична кон’юнктура і піар, який робиться на страшенному горі, біді, на війні. Рятуймо тварин! Хто проти? Всі за! Вже навіть шоу-бізнес благодійні концерти анонсує – звичайно, «допомогу тваринам». Місцеві й не тільки політики поспішають у притулки, везуть корм для котів і собак. Так, щоби всі бачили на камеру з рекламою у ФБ. Мовчки це зробити не можна? Найбільше мене вкурвило повідомлення у приват з-за кордону: колишній львів’янин – «ну добре, вони країну вбивають, людей, але тварин цих беззахисних за що?» Аж хочеться крикнути: чим вам люди не догодили? Ви – люди заможні. Може, ви дали б пожити у вас, притулок (не назовсім – на декілька днів) людям, які втратили все від цього потопу?

Так, фото нещасних тварин справді чіпляє, я сам перепостив цей зворушливий кадр, коли пес тримає за ногу людину, свого рятівника. Це фото і ще багато таких розлетілося по світу – і вони свою справу зробили. З нами солідарні всі люди доброї волі, і вони чинитимуть тиск на політиків – а ті вимагатимуть фактів.

Рекламісти вам скажуть, що найбільше вражає, справляє враження, чіпляє фото дітей, тварин і, звичайно, жінок. Кадри мертвих корів, що пливуть по ріці, – це не зовсім гламурне, а вони також втопились. Свині, коні, кози, вівці, кури, кролі також не довго пливуть, а відразу на дно при такій-то течії, та ще брудна вода. І якщо вже так хочеться подбати про домашніх тварин, то почати треба з людей, які їх утримують, які їх кормлять. Бо навіть бродячі дворові собаки – не вовки, вони полювати не вміють.

* * *

Іноді треба вгамовувати емоції. І мислити раціонально, бо беззмістовність мирних дискусій – як написав один відомий актор, а зараз військовий у відпустці – шокує. Так, нам потрібна допомога світу у трагедії після підриву Каховської ГЕС. Так, аби її отримати, ми спочатку маємо довести світу, що це не ми підірвали дамбу. У світу вистачає своїх проблем. У нього, виявляється, вже є – це слова західних дипломатів – «втома від демонстрації солідарності з Україною». І це не просто слова. (У нас також не бракує таких, хто втомився в тилу – як заявив головний патрульний Львівщини, «є відчуття, що львів’яни трохи забувають, що у нас війна»). Згідно з опитуванням громадян у восьми державах Центральної та Східної Європи, у Словаччині 40% людей вірять у напад РФ на Україну. Показник у Болгарії вищий, однак не такий, як був 2022 року, – 46% болгар вірять у те, що війну розв'язала саме Росія.

І так, на Заході є різні голоси. Навіть голоси, які поширюють теорії змови про те, що Україна підірвала дамбу. Та це не свідчить про те, що Захід нас зливає.

Як із цим боротися? Воювати, працювати, помагати, наближати перемогу. Цим доводити, хто що зробив, не зробив. Кращих і переконливіших доказів не буває – та їх і не треба.

знимка вгорі – Данила Павлова