13 членів Шевченківського комітету з 17-ти (вже без голови Комітету, який склав повноваження члена Комітету 13 березня) на сьомий день після безпрецедентного неоголошення до Шевченківських днів номінантів Шевченківської премії заявили про свою позицію стосовно ситуації з цьогорічною премією. Своєю заявою вони висловили незгоду зі зміною правил визначення номінантів на премію вже після того, як вони були визначені, і висловили переконання, що вибір Комітету має бути зафіксований відповідним президентським Указом (а точніше, мав бути зафіксований до 9 березня року). Відкладення Указу, заявляють вони, можна сприймати як недовіру до Комітету як експертної спільноти, а тому його члени не бачать можливості продовжувати роботу – і складають свої повноваження (на продовження яких на термін до двох місяців після припинення чи скасування воєнного стану вони, з огляду на організаційні виклики в умовах воєнного стану, погодилися, що було оформлено відповідним Указом Президента України). Чинний до нині Шевченківський комітет було призначено Указом Президента України Володимира Зеленського 19 грудня 2019 року.
Перш ніж подати повний текст цієї оприлюдненої на сайті Національної премії України імені Тараса Шевченка заяви, кілька слів історичної довідки та соцмережних спекуляцій.
За весь час існування цієї премії не було випадку, щоб станом на 9 березня її номінанти не були відомі. Зрештою, майже завжди – крім двох (а тепер трьох років) – були відомі вже і лауреати, тобто номінанти, належно затверджені президентським указом або, в допрезидентські часи, постановою Кабінету чи Ради міністрів. Зазвичай Комітет оголошував переможців у лютому, а до 9 березня (до 1997 року ця дата могла бути в лютому) за цим списком присуджували премії; в 2000-му і 2012 роках присудження відбулося не до, а акурат 9 березня. Минулого року Шевченківський комітет результатів конкурсу не оприлюднював – на 14-й день повномасштабного вторгнення це зробив Президент Володимир Зеленський.
Тепер про винятки:
1) у 2014 році переможців Шевченківської премії Комітет оголосив 15 лютого, але 9 березня президентського указу не було внаслідок відсутності Президента; новообраний Президент Петро Порошенко підписав відповідний указ 6 листопада;
2) у 2021 році переможців було оголошено 9 березня, але відповідний указ відтермінували до травня, пояснивши бажанням приурочити до річниці перепоховання Тараса Шевченка (22 травня) з врученням премії у Каневі; указ Президент Володимир Зеленський підписав 19 травня, премію вручили 20 травня у Києві;
3) у 2023 році Шевченківський комітет 15 лютого повідомив про визначення переможців конкурсу, але номінантів не оголосив; день 9 березня минув у даремному очікуванні оголошення; о 21:01 на сайті Президента з'являється повідомлення: "У 209-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка Президент Володимир Зеленський зустрівся з діячами культури та мистецтва", але про лауреатів премії не йдеться, натомість повідомляється:
"Під час зустрічі також ішлося про присудження Шевченківської премії 2023 року. Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров акцентував, що за час агресії Росії проти України, особливо з початку повномасштабного вторгнення, з’явилася велика кількість літературних творів та іншого культурного продукту про війну. Тож Комітет запропонував передбачити номінації саме для творів, створених під час війни й на воєнну тему.
«Це буде правильно, це буде гідно», – сказав Юрій Макаров і висловив переконання, що Шевченківська премія має бути актуальною й відповідати реаліям сьогодення".
Наступного дня о 11:46 голова Комітету публікує дивний fb-пост, де пояснює, що
"цьогоріч Комітет з Національної премії постав перед очевидною для всіх проблемою: за офіційним Положенням, в змаганні мають право брати участь твори, оприлюднені не пізніше, ніж за пів року до подання. Таким чином, у конкурсі представлені роботи, створені до початку повномасштабної війни. [...] Тимчасом упродовж минулого року на хвилі солідарності та ентузіазму цілого суспільство було створено величезну кількість творів (публікацій, фільмів, вистав, виставок, концертних програм та інших мистецьких акцій), які залишилися поза фокусом нагороди. Враховуючи думки, висловлені представниками творчих цехів, голова Комітету звернувся до Президента України з проханням розглянути можливість доповнити існуючі номінації додатковим конкурсом «За внесок у перемогу»".
В останньому реченні посту голова обіцяє, що
"Переможці додаткового конкурсу разом із цьогорічними переможцями третього туру, вже визначеними Комітетом 15 лютого ц.р., будуть оголошені всі разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря".
У соціальних мережах почалися інтерпретації отриманої інформації, яка купи не трималася. Нарід згадав совдепівські часи і почав шукати написане між рядками; спекулювали, що, мабуть, Комітет визнав переможцем (переможцями) когось, кого дуже не хотіли в Офісі президента і, щоб знайти вихід з цуґцванґу, тягнуть час.
11 березня професор Олексій Панич у статті, опублікованій о 12-й годині в "Детектор медіа", пояснює, що:
"1. Положення про премію ніяк не прив'язує оголошення лауреатів до виходу указу Президента. Навпаки, воно передбачає, що своє рішення оголошує сам Комітет премії.
2. У 2018–2021 роках Комітет сам оголошував своє рішення про переможців за кілька тижнів чи навіть місяців (!) до виходу указу Президента. Юрію Макарову це прекрасно відомо. Виняток – коли Комітет чекав на указ – стався лише 2022 року.
3. Рішення про лауреатів цього року Комітет ухвалив ще 15 лютого.
4. Ні ідея "нової номінації", ні затримка з підписанням указу Президента не є ні поясненням, ні підставою для неоприлюднення Комітетом власного рішення.
5. Якщо Комітет делегує Президенту відсутнє в нього "право першого оголошення" – це, з боку Комітету, непробачна сервільність. Якщо такого делегування вимагає хтось на Банковій –це незаконна вимога.
6. Комітет премії підзвітний та відповідальний насамперед перед українським народом, а не перед його слугами, які зараз тимчасово перебувають на Банковій. Це так і де-факто, і де-юре. Тому Комітет зараз може і мусить негайно оприлюднити своє рішення від 15 лютого. А з указом Президента і новою номінацією розберемося потім".
О 21-й годині 11 березня Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка оприлюднює результати конкурсу 15 лютого і виправдовується, що "за результатами конкурсу Комітет вчасно підготував і вніс Президентові України подання про присудження Національної премії та проєкт відповідного Указу Президента України".
Серед переможців у соцмережах шукають того, хто міг би не подобатися Офісу президента. Знаходять, зокрема (бо були й інші версії), Віталія Едуардовича Портникова.
У ніч на 12 березня Юрій Макаров, голова Комітету, посилює для конспірологів цю версію, перепощуючи зі словами "Цьогорічний лавреат! Пишаюся!" єдиного з переможців Віталія Портникова.
А в ніч на 13 березня з'являється пост Юрія Макарова, де він пояснює, що пропозиція про додаткову номінацію була його власною, а не Комітету – понад те, вона не знайшла підтримки серед інших членів, тому він не бачить "іншого виходу, як скласти з себе повноваження голови й члена Комітету з національної премії імені Тараса Шевченка".
І от нині з'являється заява про димісію всіх членів Шевченківського комітету:
Заява
членів Шевченківського комітету
Ми, члени Шевченківського комітету, хочемо публічно заявити про свою позицію в ситуації, яка склалася навколо Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року.
Упродовж нашої діяльності, починаючи з 2019 року, ми керувалися бажанням відновити репутацію Премії, позбавивши її радянського змісту і наповнивши актуальними сучасними сенсами, враховуючи мистецький рівень, новаторство та суспільну значимість поданих на здобуття Премії творів. Як експертна спільнота з представників різних культурних сфер, ми спрямовували наші зусилля на продовження і водночас оновлення традиції, згідно з якою Національна премія імені Тараса Шевченка займає особливе, центральне місце в національній культурній політиці. За цей час ми зустрілися з підтримкою нашої позиції та рішень, а також із гострою критикою та навіть образами на нашу адресу. Визнаємо, що іноді Комітету бракувало публічності та вміння донести до громадськості свою позицію і міркування щодо тих чи інших рішень. І все ж ми сприймали та сприймаємо критику передусім як стимул, який спонукає до дискусій.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми ще більше усвідомлюємо нашу відповідальність, сприймаючи нашу діяльність як важливу справу на спільному шляху до Перемоги. Однак нас, як і багатьох із вас, застала зненацька пропозиція про доповнення Премії новою номінацією, а фактично – паралельним конкурсом. Ми згодні з тим, що потрібно відзначати значущі твори, створені не тільки після 2014 року, але й після 24 лютого 2022 року, а також не проминати активну участь митців і діячів культури у наближенні Перемоги. Проте ми висловлюємо свою незгоду з тим, щоби вводити нові номінації, критерії чи будь-які інші зміни до існуючого на сьогодні Положення щодо Національної премії України імені Тараса Шевченка 2023 року в прискореному порядку. На сьогодні, коли вже визначені переможці, коли країна чекає Указ і оголошення імен справедливо та за всіма процедурами обраних лауреатів Премії 2023 року, такі зміни мають вигляд непродуманих і деструктивних. Це підриває прозорість та виваженість процедур, пункти Положення та вагу Премії як стабільної і авторитетної інституції з чітким алгоритмом роботи. Поява нових номінацій або інші несподівані зміни в Положенні до нагородження вже визначених переможців підважує довіру до Премії як найвищої відзнаки за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні.
Принагідно, відповідаючи на численні закиди в бік Комітету, хочемо нагадати, що ми обираємо переможців лише серед уже номінованих на Премію творів та авторів. Положення передбачає, що номінувати твори на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка можуть будь-які культурні інституції, а також члени Комітету та експерти Комітету. Член Комітету, експерт, культурна інституція можуть внести пропозицію щодо участі твору у конкурсі лише в одній номінації. Тож основний масив творів, які розглядаються під час конкурсу, великою мірою залежить саме від активності культурних інституцій.
Хочемо особливо наголосити, що цьогорічні лауреати, визначені внаслідок голосування 15 лютого 2023 року, були обрані у легітимний спосіб, без порушень букви і духу Премії, з дотриманням чинного Положення. Їхні твори та професійні заслуги відповідають високим стандартам головної державної премії в сфері культури. На наше переконання, цей вибір має бути зафіксований відповідним президентським Указом, який, згідно з Положенням, оприлюднюється в установленому порядку, як правило, до 9 березня року присудження Національної премії. Окрім недовіри до самої Премії як інституції, відкладення Указу також можна сприймати як недовіру до Комітету як експертної спільноти.
Важливо звернути увагу й на часовий проміжок, зазначений у Положенні: номінованими можуть бути твори, оприлюднені протягом останніх п’яти років, але не пізніше як за пів року до їх висунення на здобуття Національної премії. Окрім того, упродовж останніх років серед поданих на здобуття Премії творів – чимало мистецьких творів воєнної тематики, і вони незмінно щороку присутні в “довгому” та “короткому” списку та серед лауреатів. Загалом, Національна премія імені Тараса Шевченка, починаючи з 2014 року, – це премія воєнного часу.
Водночас ми ставимося з повним розумінням до ідеї запровадити особливу відзнаку для мистецьких творів, створених після 24 лютого 2022 лютого, аби відзначити їхній внесок у Перемогу. Вважаємо, що ця пропозиція є важливою, тому потребує ретельного продумування і планування, зокрема щодо критеріїв, процедур висунення та відбору. Йдеться передусім про окреслення прозорого і справедливого алгоритму майбутньої відзнаки.
Ми як члени Шевченківського комітету вважаємо, що цей процес має відбуватися так, щоби не зашкодити існуванню та репутації Національної премії України імені Тараса Шевченка. Можливо, ініціаторам такої відзнаки доречно думати про цілком нову премію, що відповідала би заявленій меті. Інший варіант – обговорити внесення відповідних змін і нових номінацій у Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка до початку висунення творів на премію 2024 року.
Строк повноважень нинішнього складу Комітету становить три роки та закінчився з врученням Премії 2022 року. Члени Комітету, з огляду на організаційні виклики воєнного стану, погодилися на пропозицію, оформлену в Указі Президента України №770/2022 про те, що Комітет у чинному складі продовжить працювати під час воєнного стану та протягом двох місяців після його припинення чи скасування. Ми працюємо в засадничих інституційних рамках, де визначальними були і є прозорість та сталість правил, передбачених Положенням, і культурна цінність Національної премії імені Тараса Шевченка.
Цю позицію ми донесли до Офісу Президента та МКІП. У нинішніх обставинах, коли нас поставили перед наміром змінити правила Положення Національної премії імені Тараса Шевченка ad hoc, додати нові номінації та пришвидшити процедуру відбору, члени Комітету не бачать можливості продовжувати роботу – і складають свої повноваження.
16 березня 2023 року
Заяву підписали:
Дмитро Богомазов
Володимир Войтенко
Мая Гарбузюк
Тамара Гундорова
Ростислав Держипільський
Римма Зюбіна
Алла Мазур
Люба Морозова
Віктор Плоскіна
Юлія Сінькевич
Ірина Славінська
Остап Сливинський
Євгеній Стасіневич
16.03.2023