Тюльпан

Та звідки у домі тюльпан?

Звідки в моїм закамарку?

З пелюсток звитий тюрбан

з червоних  – як хворі миґдалки

гнуте – як вензель – стебло

пробилося із цибулини

пульсуючим світлом було

в тканині його зеленини

було безіменним вогнем

було нерозвинутим плодом

тепер він знає одне –

бути вдячним за воду

налиту у дзбанок – в якім

він сперся раменом об обвід

принесений кимось в мій дім

йому – як весни послові

належиться шана і почет

увага й дбайлива рука

листи – із найближчої пошти

для спраги – найближча ріка

моя щонайменша пильність

теплий і затишний дім

розмови до третіх півнів

співи – до хрипоти

він сам на столі по царськи

у дзбанку стримить один

поруч – горнята і чарки

у товаристві з ним

і я – наче прикладка – збоку

з питанням: то звідки тюльпан?

він зайвого – звісно – не бовкне

мовляв: здогадайся сам