Вашингтонський Інститут вивчення війни присвятив свій новий огляд обережному підходові президента Росії Владіміра Путіна до ризику. Експерти ISW зазначають, що це проявилося ще 24 лютого 2022 року – Путін "кинув кості" і розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, вважаючи, що йому ніхто не наважиться чинити спротив. Подальші події засвідчили небажання Путіна приймати ризиковані рішення, котрі могли би загрожувати його внутрішньому правлінню чи міжнародній ескалації.
"Рішення президента Росії Путіна щодо України після початкового помилкового вторгнення 24 лютого 2022 року вказують на ймовірний розрив між його максималістськими цілями та готовністю ухвалювати ймовірно ризиковані рішення, необхідні для досягнення задуманого. Путін, ймовірно, діяв, виходячи з помилкового припущення, що російські сили можуть змусити Київ капітулювати без будь-яких значних воєнних жертв, і вважав вторгнення Росії обмеженим і прийнятним ризиком. Російські воєнні плани, наприклад, показали, що Кремль очікував захоплення Києва російськими військами за кілька днів, російські спецслужби, як повідомляється, очікували краху українських військових, а кремлівські пропагандисти 26 лютого 2022 року завчасу опублікували попередньо написану статтю, в якій вихваляли «перемогу» Росії", – йдеться у звіті.
Аналітики нагадують, що Путін відкинув прогностичні попередження російського центрального банку про вплив війни в Україні на майбутнє російської економіки під жорсткими західними санкціями – ймовірно, він був певен, що Захід не піде на великі витрати у відповідь на вторгнення.
Згодом Путін постійно ігнорував, відкладав або лише частково реалізовував шерег потенційно прагматичних рішень щодо своєї авантюри. Російський президент не хотів проводити повної мобілізації після того, як у червні-липні, після взяття дорогою ціною Сіверськодонецька та Лисичанська, в армії РФ загострилася проблема з особовим складом.
"Путін проігнорував неодноразові заклики російської націоналістичної спільноти у травні 2022 року мобілізувати резервістів, оголосити війну Україні, запровадити воєнний стан у Росії та модернізувати систему призову до армії. Путін, ймовірно, побоювався викликати антагонізм у російському суспільстві, а натомість надав першочергову увагу вербуванню та створенню протягом літа відносно неефективних іррегулярних збройних формувань. Путін також намагався зберегти видимість обмеженої війни, щоб захистити більшу частину російського суспільства від масштабу та коштовності російської війни в Україні", – аналізує Інститут вивчення війни.
Президент Росії продовжував триматися консервативних рішень навіть восени 2022 року, коли зіткнувся з невдачами на Харківщині та Херсонщині.
"Він почав проводити непопулярну всередині країни – і потенційно ризиковану – політику, як-от оголошення часткової мобілізації чи розширення воєнного стану, лише після того, як жахлива ситуація на фронті після українських успіхів дала зрозуміти, що Кремлю потрібна додаткова бойова сила. Путін міг оголосити про більшу мобілізацію, ніж про 300 тис. військовослужбовців, але, ймовірно, побоювався, що й без того непопулярна перспектива мобілізації ще більше зашкодить його популярності в російському суспільстві", – нагадали в ISW.
За оцінкою ISW, Кремль і міністерство оборони Росії із запізненням впроваджують масштабні військові реформи і трактують ситуацію в Україні як затяжну і масштабну війну, але Путін продовжує дотримуватися подібної моделі стриманого ухвалення рішень.
У своїй війні проти України Владімір Путін також намагається спекатися персональної відповідальності через "офірних цапів", які публічно ризикують замість нього та беруть на себе провину за російські воєнні невдачі та непопулярну політику.
"Путін дозволяє, а часом і сприяє російським мілблогерам, що критикують російське МО, щоб відвести провину від себе. Наприклад, він позиціонував міністра оборони Росії Сєргєя Шойгу та міністерство оборони відповідальними за своє найбільш на сьогоднішній день непопулярне рішення – наказ про часткову мобілізацію, змусивши Шойгу пояснити положення про мобілізацію в телевізійному інтерв’ю. Путін також неодноразово звинувачував міноборони Росії у всіх проблемах, пов’язаних із проведенням часткової мобілізації, і навіть публічно дорікав міноборони та закликав його прислухатися до критики. Путін неодноразово змінював російську командну структуру протягом війни і дозволяв черговим командирам брати на себе провину, покладаючи провину за загальні російські воєнні невдачі на окремих командувачів, а не на свою нереалістичну та максималістську мету захоплення всієї України. Путінські державні пропагандистські мережі відповідальність за суперечливий відхід Росії із західного (правого) берега Херсонської області та міста Херсон у листопаді 2022 року поклали на колишнього командувача збройних сил Росії в Україні генерала армії Сєргєя Суровікіна (який зараз служить на посаді заступника командувача російським угрупованням в Україні при новому командирі генералові армії Валєрієві Гєрасімову), і Путін не прокоментував цю значну втрату Росії", – підкреслили в ISW.
Експерти зазначають, що максималістичні жадання Владіміра Путіна – захоплення і поглинення всієї України – потребували б від президента РФ повністю дотримуватися ультранаціоналістичної риторики. Проте Путін на це не пішов, попри використання деяких елементів шовіністичної риторики у своєму виправданні війни в Україні.
Згідно з висновком ISW, небажання Путіна ризикувати, безпосередньо пов’язане з його неядерною війною в Україні, вказує на те, що він, як і раніше, малоймовірно буде йти на ядерну ескалацію чи війну з НАТО.
06.02.2023