Що 22 роки в Перу скидають та ув’язнюють президентів. Причому як правих, так і лівих, щойно вони виходять за межу конституційної пристойності. Так і має діяти славна «глибинна держава».
Пізно ввечері в середу, сьомого грудня, перуанська поліція затримала президента Хосе Педро Кастільо Терронеса. Точніше було б сказати, що на момент затримання він уже пів години був колишнім президентом. Оскільки парламент – Конґрес Республіки – встиг оголосити йому імпічмент.
Педро Кастільйо знав, що депутати планують усунути його від влади, і спробував зіграти на випередження. За кілька годин до запланованого засідання парламенту він виступив зі зверненням до нації, в якому оголосив, що розпускає Конґрес, встановлює комендантську годину і правитиме країною своїми указами. Тобто президент фактично узурпував владу.
«Конґрес безпідставно звинуватив президента у скоєнні злочинів, підірвавши таким чином основи правової держави, демократії та балансу сил між законодавчою та виконавчою гілками влади. Ми ухвалили рішення заснувати надзвичайний кабінет міністрів, тимчасово розпустити Конґрес, провести реорганізацію правової системи в країні та запровадити на всій її території комендантську годину», – заявив Кастільйо.
Тепер кілька слів про політичну кар’єру Педро Кастільйо. До здобуття президентської посади він був простим учителем. Ну, не зовсім простим, а надзвичайно громадсько активним. Був профспілковим активістом, потім спробував себе в політиці. Спершу невдало. 2002 року Кастільо без успіху балотувався на посаду мера Ангії як представник лівоцентристської партії «Можливе Перу» (Perú Posible).
Його золотий політичний час настав зі загальнонаціональним страйком учителів 2017 року. Кастільйо став на чолі страйкарів і виконав свою місію на відмінно. Влада була змушена піти на поступки. Вийшла постанова уряду, згідно з якою перуанські педагоги отримували низку нових пільг.
Після його страйкового лідерства численні політичні партії в Перу звернулися до Кастільйо з проханням висунути його кандидатом до Конґресу. Проте він відмовився, а натомість твердо вирішив балотуватися на посаду президента. І домігся свого.
Кастільйо вдалося поурядувати країною лише трохи більше року. На президентських виборах переміг у другому турі, який відбувся 16 червня 2021 року. З мінімальною перевагою – лише у 0,25% голосів – він обійшов свою конкурентку, якою, за іронією долі, виявилася Кейко Фухіморі – донька колишнього президента Альберто Фухіморі. У чому саме полягає іронія – про це згодом.
Найбідніші прошарки перуанського суспільства покладали на Педро Кастільйо величезні надії, прямо як на месію. Але надій цих він зовсім не виправдав. Його передвиборча обіцянка зробити Перу «справедливішою, сувереннішою, гіднішою і гуманнішою країною» так обіцянкою і залишилася.
Проблема була як у самому Кастільйо, котрий, як з’ясувалося, не відповідав високій посаді, так і в потужній протидії опозиції. Політичні еліти дуже побоювалися появи «перуанського Уґо Чавеса». Але й сам президент зовсім не був янголом, він раз-по раз допускався помилок. Однієї фатальнішої за іншу. За півтора року правління йому довелося змінити п'ять кабінетів та 80 (!) міністрів.
Окрім того, Кастільйо виявився фігурантом численних корупційних скандалів. Частина обвинувачень, найімовірніше, вигадані, а частина таки має певні підстави. У будь-якому разі, не зумівши виконати обіцяного виборцям зламу системи, президент швидко втратив популярність. Sic transit gloria mundi.
Тож Кастільйо пішов на радикальний крок – розпуск парламенту. Проте намагаючись таким чином врятувати ситуацію, перуанський президент її лише погіршив, принаймні для себе. Бо вслід за виступом президента низка знакових політичних фігур Перу заявила про незаконність цих заходів, зазначивши, що країна опинилася на межі державного перевороту. Окрім того, на знак протесту проти рішень президента про демісію оголосили глава МЗС, міністр економіки, міністр юстиції, міністр культури, а також постійний представник Перу при ООН. А головне – дії президента відмовилися підтримувати армія та поліція країни.
Тож це була фатальна помилка Кастільйо. Засадничо він не мав права розпускати парламент без конкретних, чітко визначених конституцією підстав. Пішовши на такий антиконституційний крок, президент своїми руками вручив опозиційним до нього парламентарям той козир, якого їм бракувало для боротьби з ним. А навіть якби підстави були, то все одно треба було заручитися підтримкою силових структур або масовою підтримкою громадян. А ми вже знаємо, що ні того, ні іншого в Кастільйо не було.
А тим часом парламентарі, щиро наплювавши на указ президента, демонстративно зібралися в сесійній залі, причому раніше, ніж планувалося. Швиденько обговорили пропозицію і дійшли висновку, що Педро Кастільйо продемонстрував «стійку моральну неспроможність» керувати нацією. Відтак за імпічмент проголосувала конституційна більшість депутатів – 101 зі 130-ти. Лише шестеро проголосували проти, десятеро утрималися.
Педро Кастільо, зрозумівши, що не просто програв, а пішов ва-банк і втратив все, спробував утекти – проте, як ми вже знаємо, був затриманий поліцією зразу ж при виході з президентського палацу. Добре, коли демократія має довгі руки.
Тепер – до обіцяної іронії долі. От нині лівий популіст, шанувальник марксизму-ленінізму Педро Кастільйо сидить за ґратами у в'язниці Барбаділло в передмісті Ліми. А хто б, ви думали, перебуває в сусідній камері? Саме так: відомий своїм правим консерватизмом колишній президент Альберто Фуіхіморі, який там відбуває свій 25-річний термін ув'язнення.
Фухіморі теж розпускав Конґрес, встановлював авторитарний режим, порушував конституцію і права людини. Навіть більше: організовував «ескадрони смерті» для боротьби з ліворадикальними рухами. Тож заслужив у 2000 році такий кінець політичної кар’єри: усунення від влади, суд, в’язниця. Бо не акцептує перуанська «глибинна держава» ні чавесів, ні піночетів.
А Перу вже має нового президента, точніше президентку. У сесійній залі Конґресу Республіки віцепрезидентка Діна Болуарте склала присягу. «Клянуся в ім'я Бога, Батьківщини та всіх перуанців, що сумлінно виконуватиму обов'язки президента республіки, які беру на себе відповідно до конституції Перу, з цього моменту і до 26 липня 2026 року», – заприсяглася нова глава держави.
